Справа № 752/10778/24
Провадження №: 2-а/752/206/24
іменем України
04.11.2024 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Данілова Т.М. з участю секретаря Солодовник Я.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом про визнання протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстраційне місце проживання/перебування на території України, № АА00019239 від 30.04.2024 року позивача притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки вона допустила рух траснпортного засобу 25.04.2024 року о 15 год. 54 хв. за адресою М-30, км 996+491, Дніпропетровської області, із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, зокрема перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.413% (2.165 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Позивач вважає оскаржувану постанову Державної служби України з безпеки на транспорті протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки адміністративне правопорушення вона не вчиняла, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували її вину у даному правопорушенні.
Також позивач зазначає, що згідно фабули оскаржуваної постанови мова йде про наявність у транспортного засобу причепу. Разом з тим, постанова не містить жодних даних про рух транспортного засобу із причепом (напівпричепом). Фотографія, приєднана до постанови, не дає можливості спростувати доводи позивача про те, що вказаний у постанові вантажний автомобіль рухався із причепом, і встановлена маса складає масу не самого вантажного автомобіля, а автомобіля з причепом.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті надіслав відзив на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зазначено виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та)або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Також зазначає, що позивач згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів на час прийняття постанов обліковується як належний користувач транспортного засобу на час вчинення адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративні правопорушення.
Показники правопорушення, що зафіксовані в автоматичному режимі, і втручання сторонніх осіб в яке є неможливим, є доведеними та беззаперечно визначені сертифікованим та введеним в експлуатацію пристроєм.
Доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є: фотографії транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт; інформаційна картка автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформована автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем.
Позивач надіслала відповідь на відзив. Просить задовольнити позов.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстраційне місце проживання/перебування на території України, № АА00019239 від 30.04.2024 року позивача притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки вона допустила рух траснпортного засобу 25.04.2024 року о 15 год. 54 хв. за адресою М-30, км 996+491, Дніпропетровської області, із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, зокрема перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.413% (2.165 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 60, WAGA-WIM35, зав. №9 свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки номер 04/4446, 1624, 1625 чинне до 22.11.2024 року.
Відповідно до змісту постанови, фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу:
кількість вісей - 6; спарені колеса - 3 вісь;
відстань між вісями 1-2: 2610 мм, 2-3: 1 340 мм, 3-4: 15 870 мм, 4-5: 1300 мм, 5-6: 1310 мм,
навантаження на вісь 1 - 5 500 кг, 2 -6650 кг, 3 - 11500 кг, 4 - 7700 кг, 5 - 8100 кг; 6 - 7850 кг,
загальна маса - 46 850 кг.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок).
Згідно з пунктами 11-12 Порядку, автоматичні пункти, якими фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, забезпечують, зокрема, вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу та вимірювання загальної маси транспортного засобу.
За змістом пунктів 2,7 Порядку, система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
З наведеного випливає, що показники адміністративного правопорушення, що зафіксовані в автоматичному режимі, і втручання сторонніх осіб в яке є неможливим, є доведеними, оскільки визначені сертифікованим та введеним в експлуатацію пристроєм.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зістаттею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпередбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з ч. 1ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушенняадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом положень ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадоваособа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення,чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність,чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказами вчинення інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є: дані оскаржуваних постанов, зокрема, автоматично внесені показання технічних приладів, технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі; фотографії транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт; інформаційна картка автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформована автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що останнявідповідає вимогам закону, зокрема містить інформацію про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами, у вигляді зазначеного конкретного вагового параметру транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України обов'язок, щодо доказування правомірності винесення рішення та накладення стягнення покладається саме на відповідача і саме відповідач має долучити до матеріалів справи належні, достатні та допустимі докази, які б підтвердили обставини на які він посилається при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідачем вказаний обов'язок виконано, надано в розпорядження суду належні та допустимі докази в обґрунтування правомірності винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, дії відповідача під час складення та винесення вищевказаноїпостанови про адміністративні правопорушення є такими, що відповідають вимогам статті 19 Конституції України, а винесена постанова - вимогам чинного законодавства, а відтак скасуванню не підлягає.
Разом з тим, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що перевезення здійснювалось з причепом та контейнером.
Також позивач зазначає, що відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху України для контейнеровозів граничною відміткою по вазі є вага понад 44 тони, однак слід зазначати, що продовження норми вказує, що перевезення повинно здійснюватися напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Водночас, позивачем не надано жодних доказів того, що під час руху транспортного засобу було здійснено перевезення напівпричепом контейнеровозом, який перевозить саме контейнер.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , причіп марки KOEGEL, р.н. НОМЕР_2 є спеціалізований напівпричіп н/пр- контейнеровоз для перевезення контейнерів (одного типу та/або одного/двох - типу 1С.
З фотокарток, наданих позивачем, вбачається, що жодних маркувань на причепі марки KOEGEL, р.н. НОМЕР_2 немає.
При цьому, суд зазначає, що самого напівпричепу контейнеровозу недостатньо для того, щоб застосовувати норму пункту 22.5 ПДР України - максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44 000 кг, позаяк норма передбачає, що перевезення повинно здійснюватися контейнером, а з матеріалів фотофіксації встановлено, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері.
Так, напівпричіп контейнеровоз є транспортним засобом, що відноситься до класу колісної техніки суворого функціонального призначення, який необхідний для організації транспортування стандартних морських, залізничних та спеціалізованих контейнерів.
Якщо перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів не здійснюється - беруться показники 40 тон, оскільки максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів.
З наявних матеріалів фотофіксації правопорушення вбачається, що транспортний засіб, на якому зафіксовано перевищення вагових норм, перевозив вантаж в напівпричепі з високими бортами, які вкриті тентом.
Відтак, можливо стверджувати, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже в підпункті «б» пункту 22.5 ПДР України, чітко вказано, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачене саме для перевезення двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Окрім того, у наказі Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) міститься визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Згідно п.17.6. Правил № 363, для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).
Відповідно до п.17.2-17.5 Правил №363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (п.17.15. Правил № 363).
Разом з тим, позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. Відсутність контейнеру із відповідним маркуванням підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення норм чинного законодавства.
Таким чином, суд зазначає, що вище зазначені обставини, вказують на відсутність належних доказів перевезення позивачем вантажів за допомогою контейнерів.
Разом з тим, відповідно до вимог чинного законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
Суд зазначає, що згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, копії яких наявні в матеріалах справи, реєстраційний номер BH0544XG повна маса спеціалізованого напівпричепа KOEGEL - 39 000 кг, маса без навантаження 6950 кг.
Отже, позивач здійснював перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм та не використовувався в момент зафіксованого порушення як такий, а тому маса для такого транспортного засобу, встановлена законодавцем - не більше 40 тон.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За положеннями КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З огляду на наведене, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 121, 256, 261, 268, 276, 288, 289, 293 КУпАП України, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов у справі про адміністративні правопорушенні, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: