Справа № 727/10842/24
Провадження № 2-а/727/82/24
01 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого-судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Гелка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Посилалась на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3148711 від 27.09.2024 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
Відповідно до вказаної постанови, 27.09.2024 року о 23 год. 08 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Васіле Александрі, 9 в м.Чернівці, не мала при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушила п.2.1б ПДР (керування транспортним засобом особою без реєстраційних документів на транспортний засіб), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КпАП України.
Із зазначеною постановою позивач не погоджується та вважає, що вона є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вказувала, що 27.09.2024 року близько 23 год. 00 хв. вона їхала додому. В автомобілі перебувала разом із друзями. Раптово побачила проблискові маячки та відразу зупинилась на вимогу поліцейських. Після зупинки до неї підійшов поліцейський, представився та запитав чи у неї документи в порядку. При цьому поліцейський не повідомив їй причину зупинки, чим порушив вимоги ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію».
Після з'ясування працівником поліції, що у неї відсутній при собі оригінал реєстраційного документа на транспортний засіб, тому що вона пред'явила лише електронну фотокопію вказаного документу, поліцейським було складено оскаржувану постанову серії ЕНА №3148711. Поліцейським було її ознайомлено із змістом вказаної постанови.
Після цього вона попросила поліцейського повідомити їй причину зупинки, на що поліцейський повідомив, що її автомобіль було зупинено на підставі п.3 ст.35 Закону, тобто у нього наявна інформація, що водій чи транспортний засіб причетний до адміністративного правопорушення. При цьому працівником поліції не було повідомлено їй яке саме адміністративне правопорушення нею було вчинено. У подальшому, вона ще два рази поцікавилась у поліцейського яка була причина зупинки, на що отримала аналогічні відповіді.
Поліцейським не було надано жодних доказів, що вона чи автомобіль, яким вона керувала причетні до адміністративного правопорушення.
Просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №3148711 від 27.09.2024 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 09.10.2024 року справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.
21.10.2024 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що 27.09.2024 року поліцейським під час патрулювання, було зупинено автомобіль марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію».
Під час перевірки документів ОСОБА_1 не мала при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушила п.2.1б ПДР України, яким передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Зазначила, що на відео з бодікамери поліцейського зафіксовано та не заперечується позивачем, остання не мала при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу під час перевірки документів працівником поліції, що вказує на правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі ч.1 ст.126 КпАП України. Факт відсутності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу під час перевірки документів працівником поліції зафіксовано на наданому відеозаписі о 00:01:41 хв.
Оскільки ОСОБА_1 , так і не пред'явила свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліцейським, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.126 КпАП України, було роз'яснено позивачу її права як громадянки України, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КпАП України (на відео 00:02:50 хв.) та відповідно до ч.1 ст.283, п.1 ч.1 ст.284 КпАП України винесено постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.
Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
30.10.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді вказала, що у відзиві представником відповідача не було жодної згадки про законність підстав зупинки транспортного засобу, яка кореспондується ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію». Дана стаття місить виключний перелік підстав зупинки транспортного засобу.
Просила позов задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася. Подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутності та відсутності позивача. Позов підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилася про причини своєї відсутності суду не повідомила.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі ч.4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою у засідання усіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст.5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.2 ст.286 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 необґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 27.09.2024 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення. Як вбачається із змісту постанови серії ЕНА №3148711 від 27.09.2024 року, ОСОБА_1 27.09.2024 року о 23 год. 08 хв. в м.Чернівці по вул.Васіле Александрі, 9, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 , не мала при собі реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушила п.2.1б ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КпАП України (а.с.18).
Постановою серії ЕНА №3148711 від 27.09.2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с.18).
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.1б ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
Зокрема, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки: посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідачем до наданого відзиву було долучено відеозапис з відео реєстратора службового автомобіля та бодікамер поліцейського з місця події. Так, на відеозаписі з відео реєстратора службового автомобіля зафіксовано як поліцейський їде за транспортним засобом та о 23 год. 00 хв. зупинив його.
На відео з бодікамери поліцейського зафіксовано, як поліцейський підійшов до водія, представився, повідомив, що ведеться відео фіксація та поцікавився чи в порядку її документи. ОСОБА_1 повідомила, що так, однак у неї відсутній реєстраційний документ на транспортний засіб тому, що вона забула його вдома. Після цього поліцейський повідомив їй, що у зв'язку із тим, що у неї відсутній реєстраційний документ на транспортний засіб, відносно неї буде складено постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КпАП України. ОСОБА_1 не заперечувала щодо складання такої постанови. Після цього поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 з її правами згідно ст.63 Конституції України та ст.268 КпАП України.
У подальшому, о 23 год. 14 хв. поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 з винесеною стосовно неї постановою за ч.1 ст.126 КпАП України та надає її їй на підпис. Після цього поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що відчуває запах алкоголю та цікавиться чи вона не вживала алкогольні напої, на що остання повідомила, що нічого не вживала.
О 23 год. 15 хв. поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Дрвгер». Відразу після чого ОСОБА_1 поцікавилась у зв'язку із чим її було зупинено. Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що її було зупинено на підставі п.3 ст.35. Надалі ОСОБА_1 ще два рази цікавилась причиною зупинки, на що отримала аналогічні відповіді.
О 23 год. 17 хв. ОСОБА_1 пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». Результат позитивний - 0,38% проміле.
Позивач наголошує, що відповідач не мав визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинки його транспортного засобу.
Однак, такі доводи позивача не є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за те, що водій не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1б ПДР.
Суд вважає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Зазначене узгоджується із висновком постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №127/19283/17.
Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія пред'явити поліцейському посвідчення водія на право керування транспортним засобом та документи на транспортний засіб.
При цьому, на відеозаписі з бодікамер поліцейського зафіксовано, як під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський повідомив останній, що її було зупинено на підставі п.3 ст.35, оскільки наявна інформація, що водій транспортного засобу причетний до адміністративного правопорушення (23 год. 15 хв.).
Таким чином, оскільки із наданого відеозапису встановлено ненадання позивачем на вимогу працівника поліції реєстраційного документа на транспортний засіб, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КупАП, за яке до позивача застосовано санкцію у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 гривень.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови від 27.09.2024 серії ЕНА №3148711.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Українии кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача.
Докази надають суду учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для визнання дій поліцейського протиправними та скасування оскаржуваної постанови, а відтак доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог є помилковими.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не булла подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Одовічен Я.В.