29 жовтня 2024 рокуСправа № 495/1191/24
Номер провадження 2/495/2755/2024
Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у складі:
головуючого судді Волкової Ю.Ф.,
із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду,
встановив:
ОСОБА_3 звернулась із позовом до держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у сумі 610 659 грн 88 коп.
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. Вимоги позивача обґрунтовані таким.
01.07.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) прокуратурою Одеської області внесено відомості за частиною третьою статті 368 КК України про те, що працівники ГУНП в Одеській області вимагають неправомірну вигоду від фізичної особи-підприємця (кримінальні провадження № 42016160000000506, № 42016160000000507). Досудове розслідування вказаних кримінальних правопорушень здійснювали слідчі Одеської обласної прокуратури.
У межах кримінального провадженні № 42016160000000507 позивача 21.07.2016 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 22.07.2016 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення за частиною третьою статті 368 КК України.
На підставі ухвал слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2016 позивача відсторонено від посади старшого інспектора поліції Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції (далі - ГУНП) в Одеській області; обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 413 000 грн. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.07.2016 на майно позивача накладено арешт. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29.07.2016 зменшено розмір застави до 110 240 грн.
Заставу позивач вніс 30.07.2016 та 01.08.2016 його було звільнено з-під варти.
01.08.2016 позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, у кримінальному провадженні № 42016160000000506.
Наказом начальника ГУНП в Одеській області № 1989 від 15.08.016 позивача звільнено з органів внутрішніх справ.
22.08.2016 вказані кримінальні провадження об'єднано в одне та присвоєно реєстраційний номер № 42016160000000506.
29.08.2016 позивачу повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якої ОСОБА_3 підозрювався у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 368 КК України, тобто у проханні надати службовій особі неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, скоєне повторно. Вину у вчиненні указаного кримінального правопорушення позивач не визнав. У задоволенні клопотань сторони захисту про визнання доказів недопустимими, закриття кримінального провадження за відсутності в його діях складу злочинів, було відмовлено.
16.01.2017 прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області Морванюк Ю.О. затвердив обвинувальний акт та направив його до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2021 позивача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки, з конфіскацією майна.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.08.2023 вирок Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2021 у кримінальному провадженні № 42016160000000506 від 01.07.2016 скасовано; вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, закрите на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Таким чином, з 22.07.2016 розпочався процес притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, який тривав до 09.08.2023; досудове розслідування і судове провадження здійснювалися упродовж семи років (вісімдесяти чотирьох місяців) та 18 днів.
У зв'язку з цим у житті позивача склалася несподівана і напружена ситуація, яка викликала стрес, моральні страждання, що завдало шкоду його психологічному здоров'ю. Упродовж вказаного періоду він не міг нормально працювати, відпочивати, належно утримувати сім'ю, своєчасно оплачувати комунальні послуги тощо. Часті виклики до слідчого, прокурора, участь в судових засіданнях у м. Білгород - Дністровський, м. Одеса упродовж указаного часу порушили його порядок, який був установлений роками і склався у житті, побуті, родині. Це призвело до погіршення відносин у сімейному колі та близькому оточенні. Звільнення з органів внутрішніх справ за таких обставин, спричинило втрату репутації, на відбудову якої необхідні роки та багато зусиль.
Отже, першим днем перебування позивача під слідством є 22.07.2016 - день повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а останнім - 09.08.2023 - день набрання законної сили ухвалою Одеського апеляційного суду про закриття кримінального провадження.
Розмір моральної шкоди позивач розрахував, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, станом на 01.01.2024, який становить 7 100 грн. Отже, заявлений мінімальний розмір компенсації моральної шкоди становить 600 659 грн 88 коп.
Також позивач заявив про стягнення на його користь 10 000 грн моральної шкоди, яку він зазнав за 10 днів перебування під вартою у слідчому ізоляторі на загальних умовах.
1.2. У відзиві на позов представник одеської обласної прокуратури проти позову заперечила. Мотивуючи таку позицію зазначила, що наявність шкоди не породжує абсолютного права на її відшкодування в тому розмірі, який заявлено позивачем, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності з наданням відповідних доказів щодо розміру заподіяної шкоди.
За приписами статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Пунктом 9 постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 визначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Отже, за таких обставин, мінімальний розмір відшкодування, на який може претендувати позивач за перебування під слідством та судом упродовж 84 місяців та 19 днів, за період з 22.07.2016 (повідомлення про підозру) по 09.08.2023 (закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції), становить 135 413 грн 30 грн (84 міс. х 1600 грн+ (1 600 грн:30дн) х 19 дн.).
Із посиланням на правові висновки ВП ВС у справах № 686/23731/15-ц, № 236/893/17, 752/17832/14-ц ВС у справі № 563/504/17, № 487/6970/20 представник відповідача зазначила, що визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, та не може бути зменшеним, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Поряд з цим, Верховим Судом зазначено, що сума відшкодування повинна відповідати принципу поміркованості та розумності. Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості; розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
На переконання відповідача, заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 610 659 грн 88 коп. позбавлена засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості, є значно більшою, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи.
Керуючись наведеним. відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
2. Рух справи у суді.
Ухвалою від 17.05.2024 відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 23.07.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 26.08.2024, відкладено на 26.09.2024, 29.10.2024.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення.
3.1. Представник позивача - адвокат Гордієнко О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.
3.2. Представник відповідача - прокурор Колесніченко І.В. у судовому засіданні про позову заперечила, з підстав, викладених у відзиві на позов.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
4.1. 01.07.2016 до ЄРДР прокуратурою Одеської області внесено відомості за частиною третьою статті 368 КК України про те, що працівники ГУНП в Одеській області вимагають неправомірну вигоду від фізичної особи-підприємця (кримінальні провадження № 42016160000000506, № 42016160000000507). Досудове розслідування вказаних кримінальних правопорушень здійснювали слідчі Одеської обласної прокуратури (арк. спр. 7, 8).
22.07.2016 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за частиною третьою статті 368 КК України; у межах кримінального провадженні № 42016160000000507 позивача 21.07.2016 затримано в порядку статті 208 КПК України (арк.спр. 9-11).
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2016 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою; визначено заставу у розмірі 413 000 грн (арк. спр. 12-16).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29.07.2016 ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, однак зменшено розмір застави до 110 240 грн (арк. спр. 17-18).
Заставу позивач вніс 30.07.2016 (арк.спр. 19); 01.08.2016 його було звільнено з-під варти.
01.08.2016 позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, у кримінальному провадженні № 42016160000000506.
ОСОБА_3 23.07.2016 відсторонено від посади старшого інспектора поліції Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області; 26.07.2016 на майно позивача накладено арешт; наказом начальника ГУНП в Одеській області № 1989 від 15.08.016 позивача звільнено з органів внутрішніх справ (вказані обставини сторони визнали, не заперечили, не спростували відповідними доказами).
29.08.2016 позивачу повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якої ОСОБА_3 підозрювався у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 368 КК України, тобто у проханні надати службовій особі неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, скоєне повторно. Вину у вчиненні указаного кримінального правопорушення позивач не визнав. У задоволенні клопотань сторони захисту про визнання доказів недопустимими, закриття кримінального провадження за відсутності в його діях складу злочинів, було відмовлено.
16.01.2017 прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області Морванюк Ю.О. затвердив обвинувальний акт та направив його до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (арк.спр. 20-30).
Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2021 позивача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки, з конфіскацією майна (арк.спр. 32-57).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.08.2023 вирок Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2021 у кримінальному провадженні № 42016160000000506 від 01.07.2016 скасовано; вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, закрите на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати (арк.спр. 59-69).
5. Норми права, які застосував суд. Висновки
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів частково погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми - статтю 56 Конституції України, статті 1173-1176 ЦК України, Закон № 266/94-ВР.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди є мінімальним розміром, який за встановлених фактичних обставин справи відповідає правилам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Згідно з частинами другою-третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи судом відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" становить - 7 100 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні - 1600 гривень.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 перебував під слідством та судом 84 місяці 18 днів.
Враховуючи встановлені у справі обставини на підставі наданих сторонами доказів, керуючись наведеними нормативно-правовими приписами, сформованими правовими позиціями ВП ВС, ВС, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо пережитих ним душевних страждань у зв'язку із безпідставним кримінальним переслідуванням з боку органу досудового розслідування, прокуратури, суду; моральну шкоду позивачу завдано глобальною зміною життєвого устрою ОСОБА_3 , звільненням із служби, що спричинило втрату авторитету серед оточення, негативно вплинуло на його стосунки родиною, колегами, друзями; така зміна життєвої обстановки значний час вимагала від позивача додаткових зусиль в організації свого життя, відновлення репутації.
Враховуючи період перебування під незаконним слідством (із 22.07.2016 по 09.08.2023), розмір мінімальної заробітної плати, станом на 01.01.2024, - 7 100 грн, розмір моральної шкоди становить 600 659 грн 88 коп. (84 місяці 18 днів х 7 100 грн).
Вказану суму моральної шкоди суд вважає достатньою, справедливою, такою, що відповідає принципу поміркованості та розумності.
Водночас, заявлену до стягнення суму 10 000 грн моральної шкоди, завданої позивачу за 10 днів перебування під вартою у слідчому ізоляторі на загальних умовах, суд знаходить необґрунтованою і не доведеною.
До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачу більшої моральної шкоди, аніж можливо компенсувати із розрахунку 1 розміру мінімальної заробітної плати, станом на 01.01.2024, - 7 100 грн; мотивуючи позов у цій частині представник позивача лише посилається на ті ж фактичні обставини, що стали підставою для нарахування моральної шкоди на підставі статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18) зроблено висновок, що: «розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. При цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи».
Отже, доводи відповідача про те, що розмір моральної шкоди повинен бути визначений виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн є безпідставними (вказану правову позицію застосовано ВС у справі № 523/13013/23, постанова від 07.08.2024).
Керуючись статтями 4, 12-13, 76-81, 141, 257, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 600 659 грн 88 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач - Держава Україна в особі Одеської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 03528552, Одеська область, місто Одеса, вулиця Пушкінська, 3.
Повний текст судового рішення складено 01.11.2024.
Суддя Ю.Ф.Волкова