Справа № 729/428/24 1-кп/729/154/24 р.
04.11.2024 Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бобровиця кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023270300001536 від 06.11.2023 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
26.10.2023 близько 20 години, ОСОБА_5 , знаходячись на подвір'ї господарства своєї співмешканки ОСОБА_4 , розташованого за адресою АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого конфлікту, з мотивів особистих неприязних стосунків, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, взяв до рук дерев'яний держак від лопати, що знаходився під стіною будинку та наніс ним декілька ударів в область лівої руки ОСОБА_4 , яка знаходилась біля вхідних дверей до будинку вказаного господарства.
В подальшому, перебуваючи у приміщенні будинку за вищевказаною адресою разом із ОСОБА_4 , в ході раніше виниклого конфлікту, ОСОБА_5 наніс пластиковим тремпелем, який знайшов у кімнаті будинку, один удар в область перенісся ОСОБА_4 та декілька ударів в область спини потерпілої.
Вищевказаними діями ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої ліктьової кістки, забійної рани на обличчі в ділянці перенісся, крововиливів, синців поперекової ділянки, які в комплексі в своєму клінічному перебігу за ознакою тривалості розладу здоров'я на строк більше ніж 21 добу відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (GETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п.b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю і показав, що вчинив дії відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 за викладених в обвинувальному акті обставин. З тяжкістю тілесних ушкоджень нанесених потерпілій погоджується. У вчиненому щиро розкаюється.
Потерпіла у судовому засіданні просила не призначати обвинуваченому занадто суворого покарання, оскільки вона пробачила його.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у інкримінованому йому органом досудового розслідування діянні, передбаченому ч. 1 ст. 122 КК України, відсутні будь-які сумніви добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, які ніким не оспорюються, крім тих, що характеризують особу обвинуваченого.
У судовому засіданні встановлено, що своїми діями, які виразилися в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпеченим для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілій ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, його характер, наявність обставини, що пом'якшує покарання та обставини, що його обтяжує, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, працює без офіційного працевлаштування, вину визнав та щиро розкаявся. Крім цього, суд приймає до уваги ту обставину, що потерпіла вважає за можливе надати можливість обвинуваченому виправитися без реального відбування покарання.
За висновком органу з питань пробації виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства. Ризик небезпеки для суспільства та ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення відносно іншої особи, з якою ОСОБА_5 перебуває у близьких відносинах.
З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Призначаючи такий вид покарання, суд виходив із принципу законності, справедливості і індивідуалізації покарання, яке своїм видом буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, а також з метою припинення злочинної діяльності, як самим обвинуваченим так і іншими особами.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільного позову по справі не заявлено.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку у 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення.
Початок іспитового строку слід рахувати з моменту проголошення вироку.
Згідно ст.76 КК України покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази: медичну карту на ім'я ОСОБА_4 та рентгенівський знімок, які передані їй під зберігальну розписку - залишити в її розпорядженні.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, потерпілому, прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1