Справа № 953/9738/24
н/п 1-кс/953/8118/24
"01" листопада 2024 р. м.Харків
Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000885 від 24.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,
31 жовтня 2024 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000885 від 24.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, а саме: мобільний телефон SAMSUNG imei1 НОМЕР_1 , ноутбук Lenovo s/n НОМЕР_2 , шляхом встановлення заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250320000360 від 04.03.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 369, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 2062 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 2062 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 2062 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 2062 КК України.
Зі змісту клопотання прокурора вбачається, що у кримінальному провадженні № 12023250320000360 від 04.03.2023 стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , складено та 07 серпня 2024 року направлено до Червонозаводського районного суду м. Харкова обвинувальний акт.
При цьому 24 липня 2024 року з кримінального провадження № 12023250320000360 від 04.03.2023 на підставі положень ст. 217 КПК України виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження щодо невстановлених під час досудового розслідування осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень за № 12024220000000885, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Під час проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження орган досудового розслідування встановив, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень може бути причетна ОСОБА_8 .
29 жовтня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2024 року за місцем мешкання ОСОБА_8 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проведений обшук, під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон SAMSUNG imei1 НОМЕР_1 , ноутбук Lenovo s/n НОМЕР_2 .
Прокурор зазначає, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом та може містити в собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, з метою повного, об'єктивного та всебічного розслідування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення збереження речових доказів, які мають значення для кримінального провадження, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі та просив клопотання задовольнити.
Власник майна ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом телефонограми, про причини неявки слідчого суддю не повідомила.
Відповідно до ст. 172 КПК України неприбуття у судове засідання викликаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання.
Оскільки учасники кримінального провадження у судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора, виходячи з такого.
Як встановлено у судовому засіданні СУ ГУНП в Харківській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000885 від 24.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Зі змісту протоколу обшуку від 29 жовтня 2024 року вбачається, що 29 жовтня 2024 року у період часу з 07 години 30 хвилин до 09 години 30 хвилин на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2024 року за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , проведений обшук, під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон SAMSUNG imei1 НОМЕР_1 , ноутбук Lenovo s/n НОМЕР_2 .
Постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 від 29 жовтня 2024 року мобільний телефон SAMSUNG imei1 НОМЕР_1 , ноутбук Lenovo s/n PF1WNEFA визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024220000000885 від 24.07.2024.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що тимчасово вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт зберегло сліди вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Отже відповідно до ст. 91 КПК України вказане майно, на яке прокурор просить накласти арешт, має важливе доказове значення в рамках цього кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Враховуючи правову підставу для арешту майна, а саме - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 12024220000000885 від 24.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, наслідки арешту, завдання кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, знищення, перетворення та відчуження вищевказаного тимчасово вилученого майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, тому приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання.
Слідчий суддя зауважує, що питання щодо визначення місця зберігання арештованого майна входить до дискреційних повноважень органу досудового розслідування у визначених законодавством межах та відповідно до положень Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 131-132, 170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000885 від 24.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України - задовольнити.
Накласти арешт шляхом встановлення заборони користування, розпорядження та відчуження на тимчасово вилучене під час проведення 29 жовтня 2024 року обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: мобільний телефон SAMSUNG imei1 НОМЕР_1 , ноутбук Lenovo s/n PF1WNEFA.
Майно, на яке накладено арешт, зберігати у встановленому законодавством порядку.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, у той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1