Справа № 639/4683/24
Провадження № 2/639/1576/24
04 листопада 2024 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Борисенка О.О.,
секретаря судового засідання Пивоварової Т. В.,
за участю представника позивача адвоката Лопатюк Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/4683/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та зміну розміру аліментів,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача на місяць, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який встановлений рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.11.2017, на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн щомісячно, з індексацією.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.11.2017 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача на місяць, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. На сьогодні він не в змозі платити визначений розмір аліментів у розмірі 1/4 частини всіх доходів, у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я, пов'язаним з отриманням важкого поранення при захисті Батьківщини. Відповідач вказав, що він другий рік проходить лікування, йому зроблені численні операції і наразі він потребує дорого вартісного лікування та реабілітації. Також, у зв'язку з пораненням, позивача звільнено з військової служби та його дохід значно зменшився, що призвело до скрутного матеріального становища. Наразі ОСОБА_1 повернувся на попереднє місце роботи у КП «Шляхрембуд» на посаду старшого майстра, та відповідно довідки про доходи від 17.07.2024 його середня заробітна плата складає 12000,00 грн. Відповідач ОСОБА_2 офіційно працює на посаді оператора поштового зв'язку 1 класу Вантажного відділення Харків 61301. З метою збереження інтересів дитини, його гармонійного розвитку, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати аліменти у твердій грошовій сумі 5000,00 грн щомісячно, що перевищує трьох мінімальних гарантованих розмірів аліментів та майже вдвічі перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів для дитини відповідного віку.
15.08.2024 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання (а.с.67-68).
04.09.2024 ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.77-78).
В судовому засіданні представник позивача адвокат Лопатюк Ю.Л., яка діє на підставі ордеру (а.с.74), позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві, а саме, що позивач є військовослужбовцем, після тяжкого поранення, лікувався та наразі лікується, звільнився з військової служби та повернувся на попереднє місце роботи, але на іншу посаду, його місячний дохід складає 12000,00 грн на місяць, сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі він наразі не має можливості.
Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач (згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України) у судове засідання повторно не з'явилася, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, зі згоди представника позивача, не виходячи до нарадчої кімнати, 04.11.2024 постановив про ухвалення рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд встановив, що сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.20).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.11.2017 у справі № 639/5625/17 стягнуто з ОСОБА_1 на корись ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача на місяць, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 26.09.2017 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.12).
На підставі вказаного рішення, Жовтневим районним судом м. Харкова 12.03.2018 виданий виконавчий лист № 639/5625/17, який звернуто для виконаннядо Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, та постановою державного виконавця від 22.03.2018 № ВП № 56023652 за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження (а.с.14-15).
Відповідно до копії довідки № 3 від 15.12.2023 ОСББ «Орбіта-49», син позивача ОСОБА_3 , 11.08.2017 мешкав разом з ОСОБА_1 в період з 01.03.2022 по 30.09.2022, з 03.03.2023 по 29.03.2023, з 01.08.2023 по 27.08.2023 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).
Згідно з копією довідки № 03-05-20 від 09.01.2024, ОСОБА_2 працює в АТ «Укрпошта» на посаді оператора поштового зв'язку 1 класу Вантажного відділення Харків 61301 з 08.01.2024 по теперішній час (а.с.18).
Відповідно до копії довідки № 00000000068 від 17.06.2024, ОСОБА_1 працює в КП «Шляхрембуд» з 31.01.2017, на даний час займає посаду старшого майстра, за період з 01.12.2023 по 31.05.2024 йому нараховано дохід у розмірі 59342,64 грн (а.с.19).
З наданої позивачем копії довідки № 262 від 21.01,2023 Військової частини НОМЕР_2 вбачається, що 07.11.2022 ОСОБА_1 при безпосередній участі у бойових діях під час захисту Батьківщина отримав вогнепальні осколкові поранення лівої верхньої та нижньої кінцівок, відкриті вогнепальні уламкові переломи кісток лівої гомілки у верхній третині, лівої плечової кістки в нижній третині та лівої променевої кістки у верхній третині (а.с.16).
З наданих позивачем копій медичної документації вбачається, що останній з приводу наслідків поранень лікувався: з 17.01.2024 по 01.02.2024 у стаціонарі КНП «МКЛ № 31» ХМР, рекомендовано фізіофункціональне лікування, санаторно-курортне лікування; з 05.04.2024 по 15.04.2024 у стаціонарі КНП ХОР «Обласний госпіталь ветеранів війни», рекомендовано спостереження сімейного лікаря, невропатолога за місцем проживання, прийом медикаментів, ЛФК постійно самостійно, реабілітаційне лікування в плановому порядку, ЕНМГ в плановому порядку; з 06.02.2023 по 14.02.2023 у В/ч НОМЕР_3 , рекомендації: скеровується у ВМКУЗР для оперативного лікування; з 14.02.2023 по 01.03.2023 у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, рекомендовано: місцеве лікування, зняття швів після операції, прийом медикаментів, ЕНМГ з подальшою консультацією невролога; з 01.03.2023 по 04.03.2023 у В/ч НОМЕР_3 , рекомендовано: гіпсова іммобілізація лівої верхньої кінцівки 1 місяць, прийом медикаментів, спостереження хірурга за місцем проживання, ЕНМГ з подальшою консультацією невропатолога; з 05.04.2023 по 21.04.2023 у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, рекомендовано прийом медикаментів, місцеве лікування; з 21.04.2023 по 16.05.2023 у В/ч НОМЕР_3 , рекомендації: для подальшого лікування переведений у ВМКЦ ЗР м. Львів, травматологічне відділення; з 16.05.2023 по 01.06.2023 у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, рекомендовано: перев'язки з антисептиками, зняття швів після операції, прийом медикаментів, ЛФК, огляд травматолога після закінчення відпустки; з 04.07.2023 по 31.07.2023 у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, рекомендовано: прийом медикаментів, перев'язки, зняття швів, електонейроміографія, УЗД, іммобілізація лівої верхньої кінцівки, повторний огляд травматолога та нейрохірурга, ЛФК; з 08.11.2022 по 14.11.2022 у КНП «МКЛ 4» ДМР, рекомендації: продовження антибіотикотерапію, перев'язки ран з антисептиками, анальгетики; з 15.12.2022 по 15.12.2022 у В/ч НОМЕР_4 , рекомендації: ЛФК, прийом медикаментів, оперативне лікування через 1 місяць; з 18.01.2023 по 23.01.2023 у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, рекомендовано іммобілізація лівої руки, перев'язки з антисептиками, прийом медикаментів; з 23.01.2023 по 06.02.2023 у Трускавецькій міській лікарні. Проходив обстеження у відділенні малоінвазивної хірургії (а.с.21-49).
Відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_2 від 22.12.2023 № 364 ОСОБА_1 з 22.12.2022 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, при звільненні нараховано грошове забезпечення за період з 01.12.2023 по 22.12.2023 - 18390,36 грн, грошову допомогу при звільненні - 15548,22 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік - 25913,70 грн, компенсацію за невикористані дні відпустки - 34551,60 грн (а.с.50,51).
За змістом частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У статті 141 СК України вказано, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
На час ухвалення вказаного рішення Верховним Судом України, відсутня імперативна заборона змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за позовом платника аліментів.
Проте, з часу ухвалення зазначеної правової позиції відбулася трансформація сімейного законодавства.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VIII від 17.05.2017, частину третю статті 181 СК України викладено у новій редакції, згідно з якою: «За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.»
Отже, право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від: 10 жовтня 2019 року у справі № 644/4836/18 (провадження № 61-13257св19); від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18 (провадження № 61-10880св19).
У частині 3 ст. 181 СК України законодавець розширив можливості того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (отримувача аліментів) щодо вибору способу стягнення аліментів.
Із вказаної норми закону, також, вбачається, що він не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися можливістю зміни способу стягнення аліментів.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що на даний час законодавцем імперативно визначено виключне право батьків (інших законних представників), з ким проживає дитина, визначати спосіб стягнення аліментів у частці від доходу або у твердій грошовій сумі, яке в подальшому переходить до одержувача аліментів та не може переходити іншій особі, в тому числі платнику аліментів.
Одержувачем аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач ОСОБА_2 , яка позову про зміну способу стягнення аліментів до суду не подавала, як і заяви у цьому провадженні про згоду із позовними вимогами платника аліментів.
Відтак, враховуючи наявність імперативної норми в законі, щодо особи позивача, який вправі звернутись з вимогою про зміну способу стягнення аліментів, навіть у разі наявності доведених обставин визначених ч. 1 ст. 192 СК України, суд позбавлений можливості задовольнити вимоги платника аліментів про зміну способу стягнення аліментів із частки від доходу на тверду грошову суму.
Отже, вимога позивача про зміну способу стягнення аліментів з частки від доходу на тверду грошову суму суперечить закону та не підлягає задоволенню.
Щодо зменшення розміру аліментів, про що також у позові просив позивач, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 статті 192 ЦПК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, належить з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
До таких висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 та Верховний Суд в постанові від 09.09.2021 у справі № 554/3355/20.
В судовому засіданні сторона позивача не довела погіршення майнового стану платника аліментів ОСОБА_1 у порівнянні з періодом часу, коли суд стягнув аліменти та матеріали справи не містить доказів на підтвердження цієї обставини, сімейний стан позивача не змінився.
Водночас, наданими суду доказами встановлено, що після поранення 07.11.2022 ОСОБА_1 стан здоров'я останнього погіршився.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає, що сама по собі обставина погіршення стану здоров'я позивача, без втрати працездатності, наявності працевлаштування та не надання доказів понесення значних витрат на підтримання належного стану свого здоров'я, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки не доведено що ця зміна впливає на змогу позивача сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Матеріали справи не містять доказів щодо погіршення майнового стану платника аліментів у зв'язку із обставинами вказаними у позовній заяві.
Належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с.58).
Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати на відповідача не покладаються.
Керуючись ст. 4, 5, 13, 76-81, 128, 133, 141, 223, 247, 265, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та зміну розміру аліментів.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
Повне рішення складено 04.11.2024.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Олександр БОРИСЕНКО