Справа № 473/3730/24
іменем України
"04" листопада 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 19 жовтня 2019 року банк в межах проекту «monobank» уклав з відповідачем кредитний договір б/н, відповідно до якого зобов'язався надати останньому кредит у вигляді встановленого (на видану для цієї мети кредитну карту) кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту в розмірі, що погоджує кредитодавець, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами (в розмірі 4 % від заборгованості (не менше 100 грн., але не більше залишку заборгованості)) повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним: пільгова процентна ставка - 0,00001 % річних; базова відсоткова ставка - 37,2 % річних від суми заборгованості, на прострочену частину кредиту нарахування здійснюється за ставкою 74,4 % річних.
Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останнього сплачувати неустойку (штраф).
Проте позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 09 травня 2024 року виникла заборгованість за кредитним договором, а саме - заборгованість за кредитом у розмірі 112 016,87 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 у повному обсязі.
10 вересня 2024 року від представниці відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що:
- позивач не надав належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору, видачі на ім'я ОСОБА_1 кредитної картки, встановлення кредитного ліміту та видачі кредиту (користування позичальником коштами);
- матеріали справи не містять жодних доказів узгодження сторонами процентної ставки за користування кредитом, а надані в цій частині Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифи, Паспорт споживчого кредиту не містять підпису позичальника, а тому не є частиною кредитного договору. Тому нараховані та в подальшому списані шляхом включення до заборгованості за кредитом проценти не є такими, що нараховані відповідно до умов договору, а розрахунок заборгованості за кредитним договором (який не підтверджений первинними бухгалтерськими документами із зазначенням операцій по кредитній картці) не є допустимим доказом та не відображає реальний стан боргу, який є завищеним та не враховує здійснених позичальником проплат.
Також представниця відповідача у відзиві просила про застосування до вимог позовної давності.
16 вересня 2024 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що матеріали справи містять необхідні докази укладення між сторонами кредитного договору, видачі на ім'я ОСОБА_1 кредитної картки, встановлення кредитного ліміту та видачі кредиту (користування позичальником коштами), що, зокрема, підтверджується підписаним відповідачем кредитним договором (що складається з кількох взаємопов'язаних документів), а також випискою з рахунку позичальника. При цьому ОСОБА_1 , власноручно підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, у якій засвідчив згоду на отримання кредиту та підписання інших документів (в тому числі тих, що є частиною кредитного договору) особистим згенерованим відкритим ключом, наклавши відповідний підпис на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, які є частиною кредитного договору, погодився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі процентною ставкою за кредитним договором. Тому нараховані та в подальшому списані шляхом включення до заборгованості за кредитом проценти є такими, що нараховані відповідно до умов договору, що вказує на обґрунтованість позовної заяви. Також представник позивача заперечував проти застосування позовної давності, вказуючи на те, що сторони узгодили вказаний строк у підписаних позичальником Умовах і правилах обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» у 30 років, а тому вказаний строк на час звернення з позовом до суду не сплив.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представниця ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі відповідача та представників сторін, оскільки матеріали справи містять усі необхідні інформацію та докази для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 19 жовтня 2019 року АТ «Універсал Банк» в межах проекту «monobank» уклав у письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили його умови.
Договір складається із Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг (що містить особистий підпис позичальника).
За встановленого, доводи відзиву про протилежне суд не приймає до уваги.
Відповідно до договору банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого (на видану для цієї мети кредитну карту) кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту в розмірі, що погоджує кредитодавець.
Що стосується тверджень позову про те, що крім анкети-заяви, Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифи, Паспорт споживчого кредиту також є частиною кредитного договору, при цьому, відповідно до них, сторони узгодили порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, неустойки за порушення зобов'язань, то в цій частині суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифи, Паспорт споживчого кредиту не містять особистого підпису позичальника про ознайомлення з ними. Також позивач не надав жодних доказів накладення відповідачем електронного цифрового підпису (підпису одноразовим ідентифікатором) на вказаних документах.
Таким чином, обґрунтування позову та відповіді на відзив про те, що сторони відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в тому числі в електронній формі та відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписали його за допомогою електронного цифрового підпису (або електронного підпису одноразовим ідентифікатором) є недоведеними, в той час як підписана ОСОБА_1 . Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг не містить умов щодо внесення позичальником будь-яких процентів та сплати неустойки.
В той же час, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17 дійшла наступних правових висновків (цитата): «Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів» (кінець цитати).
Водночас у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023 року у справі № 393/126/20 висловлено правовий висновок про те, що паспорт споживчого кредиту не може вважатися частиною кредитного договору, а є лише інформацією, необхідною позичальнику для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
З урахуванням вказаних правових висновків, оскільки Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифи не містять підпису ОСОБА_1 , а Паспорт споживчого кредиту, крім цього, є лише інформаційним документом, тому їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного сторонами 19 жовтня 2019 року (у вигляді підписаної анкети-заяви). При цьому сама анкета-заява не містить умов щодо узгодження сторонами внесення позичальником будь-яких процентів, неустойки, а тому у на підставі вказаного документа у позичальника виникає обов'язок лише щодо повернення отриманого кредиту.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
З матеріалів справи вбачається те, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, що підтверджується копіями довідок АТ «Універсал Банк» від 12 вересня 2024 року про випуск на ім'я ОСОБА_1 кредитної картки № НОМЕР_1 зі строком дії до серпня 2024 року, встановлення на вказану картку кредитного ліміту у розмірі 30 000 грн з подальшим збільшенням до 60 000 грн (а.с. 161, 162), та випискою про рух коштів по картці позичальника (а.с. 143-160), що згідно п.п. 59, 60, 62, 63 «Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (зі змінами), є первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
В той час, позичальник порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту.
Згідно розрахунку заборгованості, станом на 09 травня 2024 року заборгованість за кредитом становить 112 016,87 грн.
Проте суд не погоджується з таким розрахунком, оскільки банк здійснював нарахування процентів за кредитним договором та частину сплачених позичальником коштів перераховував на погашення такої заборгованості, а відносно частини нарахованих процентів здійснював їх списання шляхом включення до заборгованості за тілом кредиту, що призвело до штучного збільшення такої заборгованості. Хоча, як раніше встановлено судом, такі дії банку суперечать умовам кредитного договору, який не передбачає умов щодо нарахування процентів.
Зокрема, за рахунок таких операцій, здійснених за період з квітня 2020 року до листопада 2022 року, сума заборгованості за кредитом штучно та безпідставно збільшилася на 78 435,83 грн (що в сукупності підтверджується 3-5, 9-10, 15 колонками розрахунку заборгованості за кредитним договором).
Враховуючи те, що такі дії банку та нарахування не узгоджувалися з умовами кредитного договору, а тому вказана сума підлягає виключенню з такої заборгованості.
Що стосується тверджень відзиву на позов про пропущення позивачем позовної давності, то суд вважає їх безпідставними, оскільки за період з жовтня 2019 року до лютого 2022 року ОСОБА_1 періодично сплачував частину заборгованості за кредитним договором. В той же час, згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається (та починається з початку) вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (зокрема шляхом сплати частини боргу).
Також, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було введено карантин, який діяв до його скасування, тобто до 30 червня 2023 року.
Разом з тим, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який діє і на час розгляду справи.
Водночас, згідно п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України:
-під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;
-у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, позивачем не пропущено позовну давність, а тому твердження про протилежне є хибними.
Враховуючи встановлені обставини, з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 33 581,04 грн (112 016,87 грн (нарахована банком заборгованість за кредитом, що складається з тіла + проценти) - 78 435,83 грн (проценти, зараховані до заборгованості за кредитом + частина внесених позичальником проплат, безпідставно зарахованих на сплату заборгованості за процентами).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також слід стягнути 907,79 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором б/н від 19 жовтня 2019 року, що утворилася станом на 09 травня 2024 року, а саме заборгованість за кредитом - 33 581 (тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят одна) гривня 04 копійки, а також в повернення 907 (дев'ятсот сім) гривень 79 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв