Справа №127/23977/23
Провадження № 2-і/127/2/24
04 листопада 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши заяву адвоката Підрези Ірини Василівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності,
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2024 року у справі №12723977/23 позов задоволено частково, внесено зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №5-390, виданого 18.12.2013 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Шарко О.В. у спадковій справі №648/2013, зазначивши, що спадкоємцями вказаного у свідоцтві майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є: її дочка ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за правом представлення після смерті свого батька ОСОБА_6 (сина ОСОБА_4 ) в рівних частках по кожен. В решті вимог - відмовлено.
31.10.2024 до суду надійшла заява про виконання рішення, згідно якої позивач просить до повного виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2024 у справі №127/23977/23, а саме внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 5-390, що видане 18 грудня 2013 року державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори Шарко О.В. у спадковій справі №648/2014, забезпечити його виконання шляхом заборони ОСОБА_3 відчужувати квартиру АДРЕСА_1 . Мотивуючи заяву тим, що предметом позову, в тому числі, є внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 5-390, що видане 18 грудня 2013 року державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори Шарко О.В. у спадковій справі №648/2014, із зазначенням, що спадкоємцями вказаного у свідоцтві майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочка ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за правом представлення після смерті свого батька, ОСОБА_6 (сина ОСОБА_4 ) в рівних частках по 1/2 кожен. Для виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2024 у справі №127/23977/23 позивач звернулась до Першої державної нотаріальної контори, так як саме цією нотаріальною конторою було видано спірне свідоцтво на спадщину. Водночас відповідачка наразі почала вчиняти активні дії з метою продажу квартири АДРЕСА_1 , зокрема, змінила двері та замок, співпрацює з рієлторами щодо пошуку покупців. Враховуючи предмет спору в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , зважаючи на те, що відповідачем уже вчинялись дії, спрямовані на перешкоджання захисту своїх прав позивачем (зокрема, оформлення права власності на себе незважаючи на те, що вона знала про наявність спадкоємця, що мав обов'язкову частку в спадщині, подання нотаріусу недостовірних відомостей щодо наявності спадкоємців) в позивача є обґрунтовані побоювання про подальше відчуження відповідачкою квартири третім особам, що в свою чергу унеможливить належне відновлення порушених прав малолітнього сина позивача.
Дослідивши вказану заяву, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Так, статтями 124 та 129-1 Конституції України проголошено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями частини першої статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Крім того, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
Отже, обов'язковість судового рішення є однією зі складових принципу правової визначеності, а також реалізації в дії права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом норми ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Забезпечення виконання рішення судом здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду (ч. 2 ст. 267 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 431 ЦПК України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 150 цього Кодексу.
Аналіз наведених вище норм ЦПК України дає підстави для висновку, що цивільним процесуальним законом визначено можливість забезпечувати виконання рішення суду, шляхом вжиття заходів його забезпечення, які передбачені для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конституційний Суд України у Рішенні від 31 травня 2011 року №4-рп/2011 у справі №1-18/2011 зазначив, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 виклала правовий висновок та зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи оцінку обґрунтованості вимог заявника щодо необхідності забезпечення виконання рішення суду шляхом заборони ОСОБА_3 відчужувати квартиру АДРЕСА_1 , із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між таким заходом забезпечення виконання рішення суду, які просить застосувати заявник, і предметом задоволених позовних вимог (згідно рішення суду), зважаючи на необхідність забезпечення фактичного виконання рішення суду та враховуючи ймовірность невиконання рішення суду у разі невжиття заходу забезпечення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про необхідність застосування забезпечення виконання рішення суду шляхом заборони ОСОБА_3 відчужувати квартиру АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст. 149, 151-154, 258-261, 263, 267, 431 ЦПК України, суд -
Заяву адвокатаПідрези Ірини Василівни, подану в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 )про забезпечення виконання рішення по справі задовольнити.
Вжити заходи забезпечення виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2024 року у справі №127/23977/23 шляхом заборони ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) відчужувати квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки.
Ухвалу суду для виконання надіслати до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, Вінницька область) та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, Вінницька область).
Копію ухвали надіслати сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна