Справа № 615/602/24
Провадження № 2/615/224/24
24 жовтня 2024 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Левченка А.М.,
за участю секретаря судового засідання Павлович В.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представників відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 615/602/24
за позовом ОСОБА_4
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_1
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У квітні 2024 року до суду звернуся ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , до ПрАТ “СК “Провідна», ОСОБА_1 з позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 1 625 354 грн 27 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 16.07.2016 року близько 22:50 год ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем Богдан-211140, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський, а саме по вул. Харківській в м. Валки Харківської області в напрямку м. Харків, на перехресті вул. Харківської, 1 Травня та пр-т Григорія Сковороди скоїв ДТП, в результаті якої пасажир скутера Honda SH ОСОБА_4 зазнав тілесні ушкодження у виді закритої важкої черепно-мозкової травми, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які потребували та до теперішнього часу потребують довготривалого лікування, що у свою чергу спричинило і спричиняє йому матеріальні та моральні збитки.
06.05.2021 року стосовно ОСОБА_1 до Валківського райнного суду Харківської області було скеровано обвинувальний акт за ч. 2 ст. 286 КК України.
Під час судового провадження в червні 2021 року в суді першої інстанції ОСОБА_4 , було заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У ході судового розгляду позивач остаточно з'ясував, що цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ “СК “Провідна».
Надалі ОСОБА_4 звернувся з заявою від 09.02.2022 року до ПрАТ “СК “Провідна» про виплату страхового відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілої особи внаслідок ДТП за участю транспортного засобу автомобіля Богдан-211140, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 із наданням копій всіх наявних документів щодо матеріальних витрат.
На вказане звернення позивач отримав відмову від 23.02.2022 року №17-12/1018 у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з неподанням заяви про страхове відшкодування протягом трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю та життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для відмови згідно вимог ст. 37.1.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вироком Валківського районного суду Харківської області від 30.11.2023 року по справі № 615/588/21 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної школи суд у резолютивній частині вироку будь-якого рішення не прийняв, однак в описовій частині вироку суд зазначив, що позов залишено без розгляду, що не позбавляє потерпілого можливості звернутися з таким позовом в порядку цивільного судочинства.
Після ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили, адвокатом позивача повторно було направлено звернення до ПрАТ “СК “Провідна» про виплату страхового відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілої особи внаслідок ДТП із долученням всіх наявних документів щодо спричиненої шкоди та додатково вироку суду.
Однак, на вказане звернення було отримано повторну відмову від 13.03.2024 року №17-12/387. У відповіді на звернення зазначено, що за вказаним фактом вже прийнято рішення про відмову та немає підстав для його перегляду.
Позивач стверджує, що внаслідок дій ОСОБА_1 позивачу на теперішній час спричинено матеріальну шкоду, яка складається із витрат на лікування потерпілого та шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, на загальну суму 245 354 грн 27 коп. При цьому, з урахуванням того, що відповідальність ОСОБА_1 була застрахована з лімітом 200 000,00 грн, то із завданої шкоди 200 000,00 грн підлягають стягненню на користь позивача солідарно з ОСОБА_1 та страхової компанії, а сума, яка перевищує ліміт, а саме 45 354 грн 27 коп, підлягає стягненню на користь позивача безпосередьно з ОСОБА_1 .
Крім матеріальної шкоди ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, яку позивач оцінює у 1 500 000,00 грн, з яких ОСОБА_1 добровільно відшкодував 120 000,00 грн до ухвалення вироку суду з метою звільнення від кримінальної покарання з іспитовим строком.
Таким чином, всього внаслідок дій ОСОБА_1 позивачу на теперішній час спричинено моральну шкоду на загальну суму 1 500 000,00 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 користь позивача, за вирахуванням коштів, які він добровільно сплатив, тобто всього підлягає стягненню 1 380 000,00 грн.
Відповідачем ПрАТ “СК “Провідна» подано відзив, в якому відповідач заперечував проти позову виходячи з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 37.1.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» неподання заяви про страхове відшкодування протягом впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу та транспортного засобу, який належить позивачу сталася 16.07.2016 року. Таким чином, ОСОБА_4 , повинен був подати до страхової компанії заяву про страхове відшкодування впродовж трьох років з моменту скоєння ДТП, тобто не пізніше 16.07.2019 року. Враховуючи те, що ПрАТ “СК “Провідна» діє на умовах, визначених Законом, обов'язок щодо прийняття рішення стосовно виплати страхового відшкодування виникає у ПрАТ “СК “Провідна» лише після звернення з відповідною заявою та наданих визначених у ст. 35 Закону документів про ДТП. Однак, із заявою про виплату страхового відшкодування стосовно зазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивач звернувся до ПрАТ “СК “Провідна» 09.02.2022 року, тобто більше ніж через 3 роки.
Статтею 37 Закону, передбачений перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування серед яких п. 37.1. підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: п. 37.1.4 неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Таким чином, оскільки позивач не виконав дій визначених Законом у встановлений законом строк, ПрАТ “СК “Провідна» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування, про що відповідач повідомив позивача письмово листом № 17-12/1018 від 23.02.2022 року.
Представником позивача ОСОБА_4 , адвокатом Вітер А.І., подано відповідь на відзив, в якому сторона позивача посилається на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив строк позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Позивач зазначає, що лише у 2021 році ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Після цього, у 2022 році позивач звернувся до ПрАТ “СК “Провідна». Крім цього, позивач вживав інші активні дії з метою відшкодування йому шкоди, а саме через свого адвоката пред'явивши цивільний позов в рамках кримінального провадження, який залишений без розгляду. Також зазначає, що шкода, заподіяна його здоров'ю і до теперішнього часу продовжила існувати і збільшуватися, про що свідчать подані позивачем лікувальні документи за 2024 рік. Позов у цій справі пред'явлений в межах строків позовної давності, а поведінка позивача є добросовісною, оскільки ним своєчасно вживались вичерпні заходи щодо відшкодування шкоди, заподіяної йому внаслідок ДТП.
Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Іщенком Ю.В. подано відзив, в якому представник зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного. Так, під час судового розгляду кримінального провадження за ч. 2 ст. 286 КК України потерпілим ОСОБА_4 був заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, внаслідок скоєного кримінального правопорушення. 30.11.2023 року ОСОБА_4 була надана власноручно написана розписка, відповідно до якої ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 відшкодування матеріальної і моральної шкоди та претензій до обвинуваченого у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП, яке мало місце 16.07.2016 року, не має. Тобто, ОСОБА_4 прийняв від ОСОБА_1 відшкодування збитків у повному обсязі. Під час ухвалення вироку суду від 30.11.2023 року цивільний позов у кримінальному провадження був залишений без розгляду.
Представником позивача ОСОБА_4 , адвокатом Вітер А.І., подано відповідь на відзив, в якому представник позивача ОСОБА_4 , адвокат Вітер А.І., зазначила, що позивач підтверджує, що він та його батько декілька разів писали розписки відповідачу ОСОБА_1 про отримання від нього коштів на відшкодування моральної шкоди на загальну суму 120 тис грн, про що прямо зазначено у позовній заяві і що враховано у позовних вимогах. Якщо у вказаних розписках і було зазначено “претензій не маю», що позивач не підтверджує, то ця фраза жодним чином не означала і не могла означати відсутність взагалі претензій майнового характеру збоку позивача до відповідача щодо відшкодування йому всієї завданої шкоди від вчинення ОСОБА_1 відповідного злочину, потерпілим від якого є позивач. Така фраза могла означати лише відсутність претензій на відповідну суму коштів, на яку надавались розписки, що як вже зазначалось, було враховано у позові по цій справі. Представник просив залишити відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Іщенка Ю.В. (та додані до відзиву документи у виді копії розписки) без розгляду. Під час підготовчого судового засідання ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, мотиви якої вказані в ухвалі від 18.07.2024 року про закриття підготовчого провадження, відмовлено у задоволенні клопотання про залишення відзиву без розгляду.
Позивач та його представник в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, у поданій до суду заяві по просили суд розглянути справу без участі сторони позивача, позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідач ПрАТ “СК “Провідна» в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, в поданій до суду заяві по суті справи просив суд розглянути справу без його участі, проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представники адвокати Іщенко Ю.В. та Волохін Д.Б. проти задоволення позову заперечували у повному обсязі. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснив суду, шо врегулював із потерпілим ОСОБА_4 питання відшкодування завданих йому збитків матеріального і морального характеру, про що останнім була надана письмова розписка від 30.11.2023 року.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що вирком Валківського районного суду Харківської області від 30.11.2023 року по справі № 615/588/21 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4-х років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. В силу ст. 75 КК України від відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_1 в частині основного покарання звільнено з випробуванням строком на 2 роки.
Під час ухвалення вироку судом було встановлено, що 16.07.2016 року близько 22:50 год. ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем Богдан-211140, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський, а саме по вул. Харківській в м. Валки Харківської області в напрямку м. Харків, на перехресті вул. Харківської, 1 Травня та пр-т Григорія Сковороди не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим грубо порушив вимоги п.10.1,16.13 ПДР України, згідно яких:
- п.10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п.16.13 перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку прямо чи праворуч,
почав виконувати маневр повороту вліво, не надавши дорогу скутеру Honda SH під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку прямо по АДРЕСА_1 в напрямку м. Полтава з пасажирами ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , здійснив виїзд автомобіля на зустрічну смугу руху транспортних засобів, де допустив з ним зіткнення.
В результаті ДТП пасажирам скутера Honda SH завдано тілесні ушкодження, а саме: ОСОБА_7 - закриті переломи кісток правих стегна та гомілки, які відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості; ОСОБА_4 - закрита важка черепно-мозкова травма, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
В даній дорожній ситуації технічна можливість запобігти ДТП з боку водія автомобіля Богдан-211140, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 визначалась виконанням вимог п.10.1.,16.13 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру та перебували з технічної точки зору у причинному зв'язку з виникненням події ДТП згідно з висновком комплексної судової експертизи №КСЕ-19/121-21/786 від 12.04.2021.
Порушення вимог ПДР України ОСОБА_1 , які знаходяться у причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він, не врахувавши дорожню обстановку, не переконавшись у безпеці маневру, допустив виїзд автомобіля Богдан-211140, д.н.з. НОМЕР_1 , на зустрічну смугу руху транспортних засобів, де в цей час їхав скутер Honda SH, та допустив зіткнення з цим транспортним засобом, тим самим не надавши перевагу транспортному нерейковому засобу, який рухався рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_7 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження, а потерпілому ОСОБА_4 - тяжке тілесне ушкодження.
В описовій частині вироку суд зазначив, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишено без розгляду, що не позбавляє його можливості звернутися з таким позовом в порядку цивільного судочинства.
Позивач зазначив, що поніс матеріальні збитки на лікувальні засоби та відновлення здоров'я та санаторне лікування на загальну суму 232 093, 69 грн, з яких: титанова пластина та титанові імпланти - 18 300, 00 грн, лікувальні засоби 200 018, 69 грн., санаторне лікування 12 240, 00, медичні послуги 1 535, 00 грн, про що подав до суду копії медичної документації, фіскальних чеків та платіжних документів.
Крім цього, позивач зазначив, що поніс шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності, а саме, відповідно до виписок з медичної документації ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями 132 дні, а саме: з 16.07.2016 по 09.08.2016 - 25 днів, з 12.09.2016 по 05.10.2016 - 24 дні, з 05.04.2017 по 18.04.2017 - 14 днів, з 22.09.2017 по 04.10.2017 - 13 днів, з 16.04.2018 по 25.04.2018 - 10 днів, з 08.10.2018 по 18.10.2018 - 11 днів, з 08.07.2019 по 19.07.2019 - 12 днів, з 06.12.2019 по 18.12.2019 - 13 днів, з 04.10.2023 по 13.10.2023 - 10 днів. Розмір шкоди розрахований позивачем виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати з 2016 по 2023 роки та визначений на загальну суму 13 260 грн. 58 коп.
З матеріалів справи вбачається, що цивільна відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_1 на дату ДТП 16.07.2016 року була застрахована у ПрАТ “СК»Провідна», згідно страхового поліса № АЕ/5892610 від 01.03.2016 року.
09.02.2022 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ “СК»Провідна» з заявою про здійснення страхового відшкодування за шкоду спричинену здоров'ю в результаті ДТП від 16.07.2016 року.
Листом від 23.02.2022 року № 17-12/1018 ПрАТ “СК»Провідна», із посиланням на ст. 37.1.4 Закону, повідомила позивача про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки заява про виплату подана 09.02.2022 року, тобто більш, ніж через три роки від дати скоєння ДТП.
12.03.2024 року до ПрАТ “СК»Провідна» з аналогічною заявою звернулась адвокат Вітер А.І. в інтересах ОСОБА_4 , на що ПрАТ “СК»Провідна» надано аналогічну відповідь листом від 13.03.2024 року № 17-12/387
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов'язок.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95 цс 20, зазначено, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з огляду на принцип добросовісності визначає, якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов'язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов'язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104 гс 18)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406 цс 19) дійшла правового висновку про те, що зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу положень спеціального Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 цього Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому саме трирічний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З матеріалів справи вбачається, що цивільна відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_1 на дату ДТП 16.07.2016 року була застрахована у ПрАТ “СК»Провідна», згідно страхового поліса № АЕ/5892610 від 01.03.2016 року.
Позивач звернувся до ПрАТ “СК»Провідна» з заявою про виплату страхового відшкодування лише 09 лютого 2022 року, тобто з пропуском визначеного положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» трирічного строку для такого звернення, оскільки спірна ДТП сталася 16 липня 2016 року. Отже, обґрунтованим є висновок страховика про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Посилання позивача на тривалість кримінального провадження щодо встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні спірної ДТП, суд визнає безпідставним, оскільки існування кримінального провадження не може свідчити про неможливість звернення потерпілого до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування. При цьому цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану ДТП, наступає незалежно від вини завдавача шкоди.
Подібний за змістом правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20281/21 (провадження № 61-9642 св 22), від 17 квітня 2024 року у справі № 552/7011/22 (провадження № 61-2109 св 24), від 24 квітня 2024 року у справі № 243/880/23 (провадження № 61-18255 св 23).
Що стосується заявлених позовних вимог до ОСОБА_8 , суд зазначає, що в матеріалах цивільної справи наявний оригінал розписки від 30.11.2023 року (т. 1 а.с. 202), зміст якої полягає в наступному: “Дана розписка дана мною, ОСОБА_4 , в тому, що я отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) грн. Претензій морального та матеріального характеру від отриманих тілесних ушкоджень, внаслідок ДТП, яке мало місце 16.07.2016 року в місті Валки, Харківської області, не маю.»
Аналізуючи зміст наданої суду розписки, суд приходить до висновку, що між сторонами 30.11.2023 року відбулося позасудове врегулювання спору стосовно відшкодування ОСОБА_1 матеріальної і моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я позивача, внаслідок ДТП, яке мало місце 16.07.2016 року, обсяг якої був оцінений потерпілим у 100 000 тис грн. Потерпілий ОСОБА_4 прийняв від ОСОБА_1 надане відшкодування шкоди, та у свою чергу посвідчив своїм підписом відсутність до ОСОБА_1 претензій матеріального і морального характеру за шкоду заподіяну здоров'ю.
Доводи представника позивача, які викладені у відповіді на відзив про те, що позивач станом на 30.11.2023 року не мав претензій до відповідача лише на відповідну суму, яку зазначено в розписці, суд вважає недоведеними, оскільки таких тверджень розписка не містить.
Отже, суд приходить до висновку про те, що шкода матеріального і морального характеру, завдана кримінальним правопорушенням, була відшкодована ОСОБА_1 в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ПрАТ “СК»Провідна», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч.ч. 1 ,2, 7 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Оскільки при зверненні до суду позивача було звільнено від сплати судового збору, позов залишено без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо інших судових витрат, а саме, заявлених стороною позивача витрат на професійну правничу допомогу, то такі покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;
- відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», код ЄДРПОУ: 23510137, місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25;
- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 01.11.2024 року.
Суддя А.М. Левченко