Справа № 562/1665/24
"19" вересня 2024 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області в складі:
головуючого судді Саган Л.В.
за участю секретаря судового засідання Аврамчук Н.П.
заявника ОСОБА_1
представника заявника - адвоката Рибченка А.О.
представника органу опіки та піклування
Здолбунівської міської ради Рівненської області Гуляр М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Здолбунівської міської ради Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В обгрунтування заяви зазначає, він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 до 26 липня 2021 року. Від спільного життя мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає разом з ним та перебуває на його одноособовому утриманні та вихованні. Матір дитини ОСОБА_2 переїхала на постійне місце проживання до Республіки Польща. Він звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, однак у справі №562/152/21 ОСОБА_2 подала заяву про визнання позову в повному обсязі, тому позовну заяву в частині вимог про визначення місця проживання дітей було залишено без розгляду через відсутність спору та необхідності судового захисту. ОСОБА_2 не має наміру повертатися в Україну та не має наміру забирати до себе жити сина ОСОБА_4 , він є єдиним з батьків, який проживає на території України разом з сином, здійснює його виховання та утримання, тому у випадку призову його на військову службу під час мобілізації будуть порушені права його дитини.
Просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою реалізації його права на відстрочку для захисту особистих і майнових прав та інтересів його дитини.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги заяви підтримав у повному обсязі, пояснив суду, що з 20 лютого 2011 року до 26 липня 2021 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 2020 року ОСОБА_2 проживає у Республіці Польща. З того часу малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом з ним, а дочка проживає разом з матір'ю у Польщі. У 2023 році він одружився вдруге, офіційно працевлаштований. Він піклується про сина, матеріально утримує, забезпечує сину необхідні умови для виховання та розвитку. Мати ОСОБА_2 не має наміру повертатися в Україну та не має наміру забирати до себе жити сина ОСОБА_4 . Встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітнього сина необхідно йому для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з метою захисту прав та інтересів його малолітнього сина. Просить задовольнити заяву.
Представник органу опіки та піклування Здолбунівської міської ради Рівненської області ОСОБА_6 не заперечила щодо задоволення вимог заявника. Пояснила суду, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 та знаходиться на його утриманні та вихованні. Сім'я проживає в належних умовах, дитина забезпечена усім необхідним.
Заінтересована особа ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій не заперечує щодо задоволення вимог заяви про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підтверджує, що обставини, викладені ОСОБА_1 в заяві відповідають дійсності. Просить розглянути справу за її відсутності.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_7 та представник ІНФОРМАЦІЯ_8 до суду не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
За пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, частиною другою цієї статті визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Частиною першою статті 316 ЦПК України передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08.05.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції у Рівненській області, батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 липня 2021 року в справі № 562/1524/21 розірвано шлюб, зареєстрований 20 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 липня 2021 року в справі № 562/1524/21 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимог про визначення місця проживання дитини залишено без розгляду.
В акті обстеження матеріально-побутових умов та умов виховання сім'ї від 29 липня 2024 року зазначено, що заявник ОСОБА_1 проживає разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . У малолітнього ОСОБА_4 є своя окрема кімната, місце для сну, відпочинку та підготовки уроків. Взаємовідносини в сім'ї добрі, дружні. Батько дитини ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, займається вихованням та утриманням сина. Мати дитини ОСОБА_2 з 2020 року з сім'єю не проживає, виїхала за кордон.
Згідно довідки № 19-44734/18/24 від 26.06.2024, виданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_2 перебуває за межами України.
Допитана у судовому засіданні як свідок, ОСОБА_8 пояснила суду, що вона є сусідкою заявника ОСОБА_1 і знає його з дитинства, часто буває у нього вдома. Ствердила, що малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , стосунки в сім'ї добрі, гармонійні, дитина доглянута, забезпечена усім необхідним. Матір дитини проживає у Польщі разом з дочкою.
Аналогічні пояснення надала суду свідок ОСОБА_9 , яка знає сім'ю заявника ОСОБА_1 упродовж п'ятнадцяти років, перебуває з ним у дружніх стосунках.
Згідно довідки № 64 від 20 травня 2024 року, виданої Здолбунівським ліцеєм № 4 Здолбунівської міської ради Рівненської області, учень 4-А класу ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття, дитина завжди охайна, доглянута. Батько дитини ОСОБА_1 спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини. Мати ОСОБА_2 контакту із навчальним закладом, у якому навчається дитина, не підтримує, із вчителями та адміністрацією не спілкується.
Відповідно до статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
За змістом статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року (заява №2091/13) у справі "М. С. проти України" стверджується, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов'язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб'єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.
Факт самостійного виховання неповнолітньої дитини є умовою для отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Матір дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , подала до суду письмову заяву, в якій вимоги заяви ОСОБА_1 визнала в повному обсязі та протягом розгляду справи будь-яких заперечень від матері ОСОБА_2 щодо обставин, викладених у заяві про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини, не надходило.
Таким чином, судом встановлено та не заперечувалось заінтересованими особами те, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом із своїм батьком ОСОБА_1 та перебуває на його повному матеріальному утриманні, який в свою чергу створив всі умови для проживання свого сина, займається його вихованням, здійснює догляд та піклується про стан його здоров'я, забезпечує харчування, одяг, лікування, освіту та дозвілля.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також для звільнення з військової служби.
Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності в сукупності, суд дійшов висновку, що заявником правомірно та обґрунтовано заявлено вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення і такі підстави встановлені в судовому засіданні, а тому відповідно до статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, вимоги заяви підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265, 315-319, 354-355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Здолбунівської міської ради Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Здолбунівської міської ради Рівненської області, місцезнаходження: 35705, м.Здолбунів Рівненської області, вул.Грушевського, 14, ЄДРПОУ 05391130.
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 23 вересня 2024 року.