Справа № 545/4816/24
Провадження № 1-в/545/760/24
04.11.2024 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Полтава подання ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» про звільнення від відбування покарання і пом'якшення покарання у випадках передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України на засуджену ОСОБА_4 ,-
До Полтавського районного суду Полтавської області надійшло подання ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)», в якому прохають привести вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.12.2020 року щодо засудженої ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України, щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.
Прокурор не заперечував проти задоволення подання.
На адресу суду від засудженої та представника колонії надійшли заяви про розгляд подання без їхньої участі.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Так, судом встановлено, що вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.11.2017 року, ОСОБА_4 визнано винною в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.186 та ч.3 ст.186 КК України та призначено їй покарання за даними статтями:
-за ч.1 ст.186 КК України в виді 02 (двох) років позбавлення волі.
-за ч.3 ст.186 КК України в виді 05 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, при сукупності злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_4 призначено 05 (п'ять) років 06 (шість) місяців позбавлення волі.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 23.04.2020 ОСОБА_4 була звільнена 04.05.2020 року умовно-достроково від відбування покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.11.2017 року з невідбутою частиною покарання строком 1 рік 9 місяців 5 днів.
Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.12.2020 року, ОСОБА_4 визнано винною за пред'явленим їй обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначено їй покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст.ст.71, ч.4 ст.81КК України остаточно призначено ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання за даним вироком невідбуту частину покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.11.2017 року та призначено їй остаточно покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 5 (п'яти) місяців позбавлення волі.
В той же час, 09.08.2024 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886- IX, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Дрібне викрадення чужого майна».
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зробила висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів.
Відповідно до ст. 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для засудженого.
У зв'язку зі змінами внесеними до ст. 51 КУпАП Законом України №3886-1Х від 18.07.2024, після 09.08.2024, дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Так, неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги на 01 січня 2020 року складав 1051 гривень, а відповідно 2 (два) неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі 2102 гривні.
Згідно із вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.12.2020 року, ОСОБА_4 засуджена за ч.2 ст.185 КК України у зв'язку з тим, що 05.06.2020 викрала майно на суму 793,33гривень.
Частиною 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Враховуючи, що ОСОБА_4 засуджена вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.12.2020 року за ч.2 ст.185 КК України завдаламатеріальної шкоди потерпілій стороні на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день вчинення крадіжки, тобто вчинені нею діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на цей час, суд дійшов висновку про необхідність звільнити засуджену ОСОБА_4 від призначеного їй покарання Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.12.2020 року за ч.2 ст.185 КК України.
Разом з тим, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 23.04.2020 ОСОБА_4 була звільнена 04.05.2020 року умовно-достроково від відбування покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.11.2017 року. Згідно із вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.12.2020 року, ОСОБА_4 наступне кримінальне правопорушення скоїла 05.06.2020.
У зв'язку з вищевказаним, оскільки ОСОБА_4 звільнена від призначеного їй покарання Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.12.2020 року, то вона вважається такою, що не вчиняла злочин під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.11.2017 року, а тому підстави для застосування покарання за даним вироком відсутні. На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, ОСОБА_4 підлягає негайному звільненню від подальшого відбування покарання.
Таким чином, подання ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. ст. 74, 82 КК України, суд
Подання ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» про звільнення від відбування покарання і пом'якшення покарання у випадках передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України на засуджену ОСОБА_4 - задовольнити.
Засуджену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити від покарання призначеного вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.12.2020 року у зв'язку з усуненням караності діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд протягом 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1