Дата документу 01.11.2024Справа № 554/9779/24
Провадження № 3/554/2328/2024
«01» листопада 2024 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з 4 відділу 8 управління ДВКР СБ України у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, заступника командира дивізіону в/ч НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий
-за ч.4 ст. 212-2 КУпАП,
В провадженні судді Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніної А.В. перебуває адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 212-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №17/8/4-2949нт від 12.09.2024 року, 12.04.2023 року тимчасово виконуючим обов?язки командира військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 було підготовлено для відпрацювання карту за №29т, якій було надано гриф секретності. Після цього співробітником ГСДЗ відповідну карту було поставлено на інвентарний облік за інв. №22т, однак формація, яка містилась на робочій карті командира, інвентарний №22т, не підпадає під жодну статтю Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, а тому зазначений носій інформації не повинен мати гриф секретності «ТАЄМНО».
Надалі, 22.08.2024 року у ході виконання завдань, покладених на органи Служби безпеки України органом військової контррозвідки (4 відділом 8 управління департаменту військової контррозвідки СБ України) під час перевірки вимог чинного законодавства у сфері охорони державної таємниці у військовій частині НОМЕР_1 , виявлено факт зберігання у приміщенні групи секретного документального забезпечення військової частини НОМЕР_2 матеріальних носіїв інформації з грифом «ТАЄМНО», яка не становить державної таємниці, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державну таємницю» та п. 155 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 р. №939 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 просить закрити провадження відносно ньогоза закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, про що надав письмову заяву.
Суд, вислухавши клопотання особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом.
Статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Як наголошено у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків (пункт 7).
За висновком ВССУ, розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту (пункт 3 постанови), при цьому строки розгляду справ не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через призначення судових засідань із великими інтервалами, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов'язків (пункт 7 постанови).
У пункті 11 вказаної постанови ВССУ вказав, що судам слід дотримуватись вимог статей 277, 277-2, 278 КУпАП під час розгляду справ про адміністративні правопорушення та враховувати, що строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 цього Кодексу, не можуть бути продовжені, у зв'язку із чим підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно починати у найкоротші терміни після надходження до провадження судді протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. ВССУ також звернув увагу судів, що у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється, починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення), і можливості зупинення цього строку не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП (пункт 12).
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що строк накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення - це певний період часу, протягом якого дія чи подія мають юридичне значення. Цей строк не поновлюється, не продовжується, і не зупиняється і є гарантією того, що будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припинені.
Статтею 280 КУпАП визначено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення, визначені статтею 247 КУпАП.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
При цьому вказана норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Частиною 2 ст. 38 КУпАП передбачено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Вказана правова позиція, викладена також в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа № 308/8763/15-а провадження № К/9901/12342/18).
В контексті наведеного Верховний Суд у вказаній постанові зауважив, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, в пункті 137 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) зазначено, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. The United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не може встановлюватись у справах, у яких провадження закривається.
Отже, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи буде свідчити про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення №17/8/4-2949нт від 12.09.2024 року, 12.04.2023 року тимчасово виконуючим обов?язки командира військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 було підготовлено для відпрацювання карту за №29т, якій було надано гриф секретності «ТАЄМНО». Після цього співробітником ГСДЗ відповідну карту було поставлено на інвентарний облік за інв. №22т, однак інформація, яка містилась на робочій карті командира, інвентарний №22т, не підпадає під жодну статтю Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, а тому зазначений носій інформації не повинен мати гриф секретності «ТАЄМНО».
15.10.2024 року за клопотанням ОСОБА_1 судом було витребувано з в/ч НОМЕР_1 інформацію про «Робочу картку командира» інвентарний номер №22т, зокрема інформацію про дату підготовки для відпрацювання вказаної робочої картки майором ОСОБА_1 , у разі, якщо вказаний документ не є таємними.
24.10.2024 року на виконання вказаної постанови з в/ч НОМЕР_1 до суду надійшла довідка, видана тимчасово виконуючим обов'язки командира в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , відповідно до якої 12.04.2023 року майором ОСОБА_1 було підготовлено для відпрацювання карту за №29т, якій було надано гриф секретності «ТАЄМНО», оскільки вона була отримана під конкретну місцевість, що було зазначено у бойовому наказі в/ч НОМЕР_3 №38т від 11.04.2023 року. Крім того, згідно вказаного наказу було встановлено термін передислокування цього підрозділу в/ч НОМЕР_1 до 08.00 13.04.2023, тобто вищезазначена карта після вказаного часу вже втратила актуальність і не становила державної таємниці.
Разом з тим, вчинення дій, пов?язаних із наданням грифу секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, встановлює адміністративну відповідальність за п.4 ч.1 ст. 212-2 КУпАП, оскільки стаття 212- 2 КУпАП не містить частини 4.
Таким чином, датою вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п.4 ч.1 ст. 212-2 КУпАП є 13.04.2023 року, коли у результаті передислокування підрозділу в/ч НОМЕР_1 робоча карта втратила актуальність, тобто вже не становила державної таємниці.
Отже, зазначена у протоколі дата 22.08.2024 року є не датою вчинення адміністративного правопорушення, а датою його виявлення, коли у ході перевірки дотримання вимог чинного законодавства у сфері охорони державної таємниці у в/ч НОМЕР_1 , було виявлено факт зберігання матеріального носія - «Робочої карти командира», інв.№22т з грифом секртності «ТАЄМНО, яка не становить державної таємниці.
В даному випадку, передислокування підрозділу в/ч НОМЕР_1 до 08.00 13.04.2023 року свідчило про втрату актуальності вказаної робочої карти з грифом секретності «ТАЄМНО» і саме з цієї дати матеріальний носій інформації вже не становив державної таємниці, а отже правопорушення, передбачене п.4 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, не носить характеру триваючого.
Таким чином, оскільки вже на момент надходження справи до суду, тим паче на момент розгляду вказаного адміністративного матеріалу минуло більше трьох місяців з дня вчинення цього правопорушення, тобто минув строк, передбачений статтею 38 цього Кодексу, вказане адміністративне правопорушення не є триваючим, враховуючи клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, у зв?язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП, суд приходить до висновку, що на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі підлягає закриттю, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, встановлених у ст.38 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 38, 212-2, 245, 247, 277, 280, 283, 284, 294 КУпАП,
Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за п. 4 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП - закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Октябрського районного
суду м. Полтави: А.В. Сметаніна