Справа №295/16165/24
1-кс/295/6871/24
29.10.2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянув подане в кримінальному провадженні № 62024240020002101 від 11.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК, клопотання старшого слідчого в особливо важких справах другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Житомирі) Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 ,-
Слідчий звернувся з клопотанням про застосовування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В клопотанні вказано, що 03.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 був призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, після чого направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.03.2024 № 81 солдат ОСОБА_4 прибув у відрядження до військової частини НОМЕР_2 з метою проходження підготовки у складі зведеного навчального батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_3 », приступив до виконання службових обов'язків та був зарахований на котлове забезпечення.
Відповідно до рапорту командира 1 навчальної роти зведеного навчального батальйону «Граніт-1» військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 та матеріалів службового розслідування, встановлено, що 04.04.2024 близько 22 год. 00 хв. під час перевірки особового складу зведеного навчального батальйону «Граніт-1» військової частини НОМЕР_2 , а саме у АДРЕСА_2 , було виявлено відсутність прикомандированого з військової частини НОМЕР_3 військовослужбовця військової служби за мобілізацією солдата ОСОБА_4 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.04.2024 № 1995 було призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом, за результатами якого не встановлено поважних причин відсутності військовослужбовця ОСОБА_4 у розташуванні військової частини НОМЕР_2 .
У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України.
У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб.
У разі оголошення Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання та розглядає питання щодо затвердження указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у порядку, встановленому Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
В разі оголошення Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності зобов'язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів України на засідання Верховної Ради України та здійсненню їхніх повноважень.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.
Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.
До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на всій території України введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який станом на 04.04.2024 припинений або скасований не був.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Демобілізація - комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України.
Разом з тим, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).
Відповідно до вимог ст.ст. 1-4 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Однак , ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в порушення вимог ст.ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, близько 22год. 00 хв. 04.04.2024 самовільно залишив розташування зведеного навчального батальйону «Граніт-1» військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків до 28.10.2024, коли прибув до другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР у місті Хмельницькому, чим закінчив вчинення кримінального правопорушення.
За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомляв, та проводив час на власний розсуд, не пов'язаний із виконання військових обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
28.10.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчий посилається на існування ризиків, що полягають у можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання.
Підозрюваний в судовому засадні заявив про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби. При з'ясуванні позиції учасника в частині поданого слідчим клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваний пояснив, що не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування або суду, добровільно з'явився за викликом слідчого.
Захисник підтвердив намір підозрюваного реалізувати положення ч.5 ст. 401 КПК України та продовжити проходження військової служби зі звільненням від кримінальної відповідальності.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
За положеннями п.п. 1-4 ч.1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, що грунтується на доданих до клопотаннях матеріалах.
Слідчим суддею також встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
До вказаного висновку слідчий суддя приходить як з огляду на тяжкість покарання, що може бути застосоване в разі визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, так і інших даних, що характеризують особу та виявляють соціальні зв'язки.
Так, за змістом службової характеристики, складеною командиром зведеного навчального батальйону «Граніт-1» військової частини НОМЕР_2 , за час проходження служби ОСОБА_4 зарекомендував себе з негативної сторони…. До виконання покладених завдань ставиться безвідповідально.
В даному випадку слід звернути увагу, що сам характер кримінального правопорушення виявляє схильність особи до ухилення від виконання покладених обов'язків, що обгрунтовує існування заявлених слідчим ризиків за процесуальним значенням.
За встановлених слідчим суддею даних про соціальні зв'язки особи підозрюваний не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має.
Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для відвернення вищевказаних процесуальних ризиків та забезпечення належної поведінки учасника.
У відповідності до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437 442 Кримінального кодексу України.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає необхідним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та, приймаючи до уваги характеризуючи дані на особу, - без визначення суми застави.
З приводу повідомлення сторони захисту про намір підозрюваного продовжити проходження військової служби для вирішення питання звільнення від кримінальної відповідальності слідчий суддя зазначає.
Відповідно до ч.5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Згідно з ч.3 ст. 288 КПК України у разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Отже, підозрюваний не позбавляється можливості реалізувати право, передбачене ч.5 ст. 401 КК України, шляхом звернення до слідчого, прокурора, суду із клопотанням про намір повернутись до служби, розгляд якого здійснюється із застосуванням вимог ст.ст. 286-288 КПК України. Повноваження слідчого судді в розрізі ст. 3 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу не поширюються на розв'язання такого клопотання.
Керуючись вимогами ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий суддя -
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визначити строк дії ухвали до 28.12.2024 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде виготовлено 01.11.2024 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1