Справа № 192/139/23
Провадження № 2/192/42/24
Іменем України
16 жовтня 2024 року
Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Ковальчук Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Савчукової В.В.,
представника позивача - адвоката Трайдука А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Просто-Страхування» про відшкодування майнової шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просить:
стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 79 961,84 грн відшкодування матеріальних збитківзавданих внаслідок ДТП 21.09.2022, які складаються з таких витрат:
53 231,51 грн - матеріальна шкода, завдана внаслідок пошкодження автомобіля при ДТП;
9 650,33 грн - втрата товарної вартості автомобіля в результаті ДТП;
480 грн - проведення діагностики ходової частини та коліс транспортного засобу внаслідок ДТП;
2 600 грн - франшиза;
4 000 грн - витрати за послуги судового експерта по складенню висновку з пошкоджень автомобіля та втрати товарної вартості автомобіля;
10 000 грн - витрати за послуги адвоката, пов'язані із зверненням до суду;
стягнути з ОСОБА_2 на свою користь відшкодування судових витрат, а саме судового збору у розмірі 1 073,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 21 вересня 2022 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в районі перехрестя проспекту Богдана Хмельницького та вулиці Шинної у місті Дніпрі, здійснив рух на регульованому перехресті на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 е Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та скоїв зіткнення з автомобілем «Равон», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що спричинило пошкодження транспортних засобів. Власником автомобіля «Равон», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 . ОСОБА_2 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю і його винуватість у вчиненому підтверджується матеріалами адміністративної справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення від 21.09.2022, схемою місця ДТП, яка додається до протоколу про адміністративне правопорушення серії від 21.09.2022, та іншими матеріалами у їх сукупності, а також постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2022 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Згідно з висновком про оцінку майна № 28/01-23 від 19.01.2023, складеним на замовлення позивача, судовим експертом Баранковим В.О., матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Равон», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 105246,73 грн. Ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля «Равон», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , складає 226081,42 грн.
У зв'язку з тим, що автомобіль відповідача було застраховано в АТ Страховій компанії «Просто - Страхування» і дана організація відшкодувала йому 42 364,89 грн у якості збитків, тому відповідач повинен відшкодувати йому 105 246,73 грн (у тому числі втрата товарної вартості 9 650,33 грн) - 42 364 грн. 89 коп. = 62 881,84 грн - матеріальна шкода завдана внаслідок пошкодження автомобіля при ДТП, у тому числі втрата товарної вартості автомобіля.
Позивач вважає, що ОСОБА_2 , як водій джерела підвищеної небезпеки, - автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , повинен відшкодувати йому витрати, які він вимушений був зробити для відновлення первинного стану свого автомобіля «Равон», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, тобто витрати на його повний ремонт. Також відповідно до товарного чеку від 26.09.2022 у зв?язку із необхідністю проведення діагностики ходової частини та коліс його транспортного засобу у результаті вище зазначеного ДТП, позивач вимушений був зробити розвал/сходження вартістю 480 грн, що у суму страхового відшкодування не ввійшло. До страхового відшкодування не ввійшла вартість франшизи у розмірі 2600 грн, яка також підлягає стягненню з відповідача.
Також позивач вказує, що відповідно до виписки по картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» від 23.01.2023 ним було сплачено за послуги судового експерта ОСОБА_3 , які полягали у складанні висновку експертного дослідження № 28/01-23 від 19.01.2023 по його аварійно пошкодженому автомобілю «Равон», реєстраційний номер знак НОМЕР_2 , у розмірі 4000 грн. Послуги адвоката Трайдука А.С., пов'язані із веденням справи у зв'язку із ДТП, у тому числі складання та подання до суду позовної заяви про відшкодування матеріальної шкоди, коштували йому - 10 000 грн.
Загальна сума витрат, пов'язаних із відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок ДТП 21.09.2022, яка підлягає до стягнення з відповідача, складає - 79 961,84 грн.
Відповідачем у добровільному порядку зазначений матеріальний збиток не відшкодований.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказує, що вважає заявлений позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не може бути задоволений судом. Вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за обставин, що виникли в даних правовідносинах, є зловживанням позивачем своїми правами з метою отримання безпідставної вигоди та збагачення за рахунок відповідача.
Пункт 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (надалі - постанова № 4) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов?язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров?ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди. У ч. 22.1 ст. 22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров?ю, майну третіх осіб.
Відповідач зазначає, що між ОСОБА_2 та Страховою компанією Акціонерним Товариством Страхова компанія «Просто страхування» укладено поліс № AP/2986675 від 26.08.2022 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (те саме вказано й в ст. 6 Закону). Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 320.000 грн, заподіяну майну 160.000 грн.
В ході розгляду справи позивачем не пред'являються вимоги до страхової компанії, а тому сторона відповідача вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 у відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП у сумі 79.961,84 грн задоволенню не підлягають.
У ст. 1194 ЦК України зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Оскільки, відповідно до виписки на карткового рахунку АТ КБ «Приватбанк» від 23.01.2023 позивачу було відшкодовано страховою компанією матеріальні збитки в сумі 42 364,89 грн, то й різницю у межах заявлених позивачем вимог повинна бути сплачена також страхова компанія, у зв?язку із тим, що цивільно-правові відповідальність на момент настання ДТП була застрахована відповідачем та страхової суми встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 320.000 грн, заподіяну майну 160.000 грн, цілком достатньо для відшкодування страховою компанією.
На обґрунтування відзиву відповідач посилається також на постанову Велико Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
У судове засідання, призначене на 16 жовтня 2024 року, відповідач та представник третьої особи не прибули, причини неявки не повідомили, відкласти розгляд справи не просили, судові повістки про виклик до суду були надіслані їм до електронних кабінетів.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з викладених у позовній заяві підстав.
Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2022 року постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 932/6001/22 ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Згідно з постановою суду 21 вересня 2022 року приблизно о 16 год 30 хв ОСОБА_2 , рухаючись в районі перехрестя проспекту Богдана Хмельницького та вулиці Шинної у місті Дніпрі, керуючи автомобілем «ВАЗ», д/н НОМЕР_1 , здійснив рух на регульованому перехресті на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 е Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та скоїв зіткнення з автомобілем «Равон», д/н НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Позивач посилається на те, що згідно з висновком про оцінку майна № 28/01-23 від 19.01.2023, складеним на замовлення позивача судовим експертом Баранковим В.О., матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Равон», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 105246,73 грн. Ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля «Равон», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , складає 226081,42 грн. У зв'язку з тим, що автомобіль відповідача було застраховано в АТ Страховій компанії «Просто - Страхування» і дана організація відшкодувала позивачу 42 364,89 грн у якості збитків, тому відповідач повинен відшкодувати йому 105 246,73 грн (у тому числі втрата товарної вартості 9 650,33 грн) - 42 364 грн. 89 коп. = 62 881,84 грн - матеріальна шкода завдана внаслідок пошкодження автомобіля при ДТП, у тому числі втрата товарної вартості автомобіля.
Відповідач посилається на те, що між ним та Страховою компанією Акціонерним Товариством Страхова компанія «Просто страхування» укладено поліс № AP/2986675 від 26.08.2022 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 320.000 грн, заподіяну майну 160.000 грн. Відповідно до виписки банку від 23.01.2023 позивачу було відшкодовано страховою компанією матеріальні збитки в сумі 42.364,89 грн, то й різниця у межах заявлених позивачем вимог повинна бути сплачена також страховою компанією.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц дійшла висновку, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відповідно до п. 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з абз. 1 п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (абз. 1 ст. 36.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, згідно з цією статтею особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 523/3212/19 зазначив про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).
Непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі страхувальник.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Визначення позивачем у позові складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
У справі, що розглядається, позивач звернувся з позовом лише до завдавача шкоди, а страхову компанію вказав як третю особу, із клопотанням про залучення страховика як співвідповідача до першого судового засідання (справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження) до суду не звертався.
Зважаючи на викладені обставини та законодавчі приписи, враховуючи неналежний суб'єктний склад відповідачів, суд доходить висновку, що у задоволенні позову потрібно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265 ЦПК України суд,
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Просто-Страхування», про відшкодування майнової шкоди відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 01 листопада 2024 року.
Суддя Н. В. Ковальчук