Справа № 186/346/24
Провадження № 1-кп/0186/242/24
04 листопада 2024 року м.Шахтарське
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023046380000086 від 05 вересня 2023 року по обвинуваченню :
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луганська, громадянина України, освіта середня, розлученого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_6 .
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, так як ризики передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та існують на сьогодні.
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що судовий розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення терміну дії ухвали про продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, а ризики заявлені на момент обрання запобіжного заходу на теперішній час не зменшилися, тому виникла необхідність у продовженні строку тримання обвинуваченого під вартою.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків, а саме: не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, та враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, після повідомлення про підозру, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі та прохав його задовольнити, так як ризики передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК на теперішній час не зменшилися.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та прохала його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, прохали суд застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 в м.Шахтарське. Захисник свою думку обґрунтувала тим, що ОСОБА_3 вже довгий час перебуває під вартою, та продовження відносно останнього даного запобіжного заходу не доцільно, так як останній має стійкі соціальні зв'язки у місті, а саме проживав зі співмешканкою, а також при звільненні з під варти останньому буде забезпечено працевлаштування.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.ст.177,178 КПК України, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд, за наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня його застосування.
Враховуючи неможливість до спливу продовженого раніше обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов'язаний розглянути та вирішити питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Так, відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини визначені в зазначеній статті.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведеного прокурором ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Приймаючи рішення за доводами сторони захисту про відсутність достатніх правових підстав для продовження ОСОБА_3 найбільш суворого запобіжного заходу в виді тримання під вартою суд вважає їх неспроможними та виходить з того, що на даному етапі кримінального провадження та судового розгляду в поведінці обвинуваченого існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Так ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного до тяжкого злочину (ст.12 КК України), отже суд виходить з того, що без застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою існує висока вірогідність переховування від суду, враховуючи тяжкість можливого покарання у разі доведення його вини в інкримінованому злочині. На думку суду, обвинувачений цілком усвідомлює суворість можливого покарання у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, що слід визнати вагомим чинником існування ризиків порушення ним процесуальної поведінки під час судового розгляду.
Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, з огляду на вірогідність переховування від суду, спростовують доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що є достатньо підстав для продовження останньому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належну поведінку.
Суд звертає увагу, продовження запобіжного заходу з урахуванням його складності та тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У світлі положень ст.28 КПК України, з урахуванням специфіки інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 кримінального правопорушення, дане кримінальне провадження є вочевидь складним. Відповідно, на даному етапі судового розгляду, суд не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою при цьому на думку суду у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому, відсутність, на теперішній час, фактів втечіобвинуваченого, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цієї дії в подальшому.
Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки продовжує існувати наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який не зменшився та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за можливе продовжити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням строку у межах 60 днів.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за необхідне розмір застави не обирати, оскільки, кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 пов'язане із застосуванням насильства, яке спричинило загибель людини.
Керуючись ст.ст.331, 177-178, 183, 199, 350, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, під вартою на строк 60 днів до 02 січня 2025 року включно.
У задоволенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для відома та виконання, а також вручити прокурору та обвинуваченому.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1