Справа № 204/8605/24
Провадження № 1-в/204/1366/24
01 листопада 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
представників установи ОСОБА_5 ,
особи, щодо якої розглядається заява ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м.Дніпро заяву представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» про зміну примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом відносно ОСОБА_7 , 1987 року народження,-
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2018 року, відносно ОСОБА_6 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
В заяві, до якої додано висновок комісії лікарів-психіатрів №968 від 29.08.2024 року, зазначено, що на тлі медикаментозної терапії в поєднанні з реабілітаційними заходами психічний стан залишається стабільним протягом тривалого часу, що характеризується у зовні упорядкованій поведінці, відсутності агресивних та аутоагресивних тенденцій. Емоційно-вольові розлади нівелювались, зберігається емоційна холодність, вихолощеність. Розлади сприйняття не поновлювались, маячні ідеї залишаються дезактуалізованими, пацієнтом не висловлюються. Погоджується з наявністю у себе психічного захворювання. З приводу скоєного висловлює формальний жаль. Висловлює лікувальні настанови. Відповідно до шкали HCR-20 ризик насильства у майбутньому середній. За таким станом пацієнт на теперішній час особливої небезпеки для оточуючих не становить. Таким чином, потребує зміни застосування примусових заходів медичного характеру у закладі з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом на надання примусових заходів медичного характеру у закладі з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
В судовому засіданні представник установи підтримав вказану заяву, просив задовольнити, посилаючись на висновок комісії лікарів-психіатрів №968 від 29.08.2024 року.
Пацієнт ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав заяву про зміну примусових заходів медичного і просив задовольнити.
Захисник в судовому засіданні підтримав заяву про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 і просив задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 .
Вислухавши думку учасників процесу, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що заява представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 5 ст. 94 КК України, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
У відповідності до ч.2 ст.514 КПК України, Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.
Згідно ч.3 ст.514 КПК України, розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2018 року, відносно ОСОБА_6 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. ОСОБА_6 знаходиться на лікуванні з 22.10.2018 року по теперішній час. Діагноз: Праноїдна шизофренія, безперевний тип перебігу.
В обґрунтування необхідності зміни ОСОБА_8 виду примусових заходів медичного характеру у висновку комісії лікарів-психіатрів №968 від 29.08.2024 року зазначено, що на тлі медикаментозної терапії в поєднанні з реабілітаційними заходами психічний стан залишається стабільним протягом тривалого часу, що характеризується у зовні упорядкованій поведінці, відсутності агресивних та аутоагресивних тенденцій. Емоційно-вольові розлади нівелювались, зберігається емоційна холодність, вихолощеність. Розлади сприйняття не поновлювались, маячні ідеї залишаються дезактуалізованими, пацієнтом не висловлюються. Погоджується з наявністю у себе психічного захворювання. З приводу скоєного висловлює формальний жаль. Висловлює лікувальні настанови. Відповідно до шкали HCR-20 ризик насильства у майбутньому середній. За таким станом пацієнт на теперішній час особливої небезпеки для оточуючих не становить. Таким чином, потребує зміни застосування примусових заходів медичного характеру у закладі з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом на надання примусових заходів медичного характеру у закладі з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Також, в судовому засіданні встановлено, що згідно п.24 вказаного висновку комісії лікарів-психіатрів №968 від 29.08.2024 року, з моменту перебування клінічна картина психічного захворювання характеризувалася поточним перебігом шизофренічного процесу. Спостерігались галюцинаторні розлади імперативного та коментуючого характеру, які впливали на поведінку хворого: був тривожний, то плакав, то сміявся. Виказував маячні ідеї буденних відносин на адресу постраждалого батька. Мала місце емоційна лабільність, амбівалентність, своєрідність суджень. Було відсутнє усвідомлення ним тяжкості та мотивів скоєного, шкодування з приводу загибелі батька. Не мав позитивних соціальних і терапевтичних настанов. Під впливом лікування, з листопада 2020 року, галюцинаторна симптоматика у вигляді слухових розладів сприйняття імперативного та коментуючого характеру поступово редукувалась. Клінічну картину захворювання зумовлювали актуальні маячні ідеї буденних відносин на адресу потерпілого, емоційно-вольові порушення у вигляді емоційної нестійкості. Критичні, прогностичні функції залишались грубо порушеними. В липні 2022 року відмічався період поновлення галюцинаторної симптоматики, дезорганізованої поведінки з нелогічними висловлюваннями, явищами емоційно- вольової нестійкості. На тлі лікування, розлади сприйняття редукувались і в подальшому не поновлювались. Параноїдна симптоматика втратила актуальність та не впливала на поведінку пацієнта, була скерована в минуле. Мали місце емоційно-вольові розлади з нестійкістю, холодністю. Не усвідомлював наявність психічного розладу, тяжкість скоєного. Не розумів необхідність лікування. Під впливом лікування розлади емоційно-вольової сфери поступово нівелювались, поведінка мала упорядкований характер. Були відсутні агресивні та аутоагресивні тенденції. Загострення продуктивної психосимптоматики не відмічалось. З приводу скоєного висловлював формальний жаль. Сформовані настанови на прийом підтримуючого лікування та спостереження лікарем-психіатром у майбутньому.
Враховуючи викладені обставини, суд робить висновок, що незважаючи на те, що психічний стан здоров'я ОСОБА_6 хоча і покращився та залишався стабільним, а саме: психічний стан залишається стабільним протягом тривалого часу, що характеризується у зовні упорядкованій поведінці, відсутності агресивних та аутоагресивних тенденцій. Емоційно-вольові розлади нівелювались, зберігається емоційна холодність, вихолощеність. Розлади сприйняття не поновлювались, маячні ідеї залишаються дезактуалізованими, пацієнтом не висловлюються. Погоджується з наявністю у себе психічного захворювання. З приводу скоєного висловлює формальний жаль. Висловлює лікувальні настанови. Відповідно до шкали HCR-20 ризик насильства у майбутньому середній. За таким станом пацієнт на теперішній час особливої небезпеки для оточуючих не становить. Однак, таке покращення не є тривалим і не може свідчити про можливість проведення реабілітаційних заходів в умовах спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, а тому слід відмовити у задоволенні заяви представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 94, 95 КК України, ст.ст.369-372, ст.ст.512, 514 КПК України, ст.19,22 Закону України «Про психіатричну допомогу» в редакції від 10.06.2018 року, суд,-
В задоволенні заяви представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» про зміну примусових заходів медичного характеру, призначених ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2018 року, відносно ОСОБА_7 , 1987 року народження - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи діб з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя ОСОБА_1