Справа № 203/4373/24
Провадження № 2/0203/1699/2024
30.10.2024 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Биченковій Г.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 26.04.2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та відповідачем було укладено договір про надання фінансових послуг №2111623151213 та 27.04.2021 року договір про надання фінансових послуг №2111733538473.
Згідно умов договору №2111623151213 від 26.04.2021 року відповідачу було видано кредит в сумі 5300 грн., а за договором №2111733538473 від 27.04.2021 року - кредит в сумі 2700 грн.
01.12.2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір №1-12, відповідно до якого на користь останнього було відступлено право вимоги за кредитними договорами, у т.ч. за укладеними із відповідачем договорами №2111623151213 від 26.04.2021 року та №2111733538473 від 27.04.2021 року. В свою чергу, за договором №10-01/2023 від 10.01.2023 року право вимоги за вказаними договорами було відступлено ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Станом на 30.11.2021 року заборгованість за договором №2111623151213 від 26.04.2021 року становила 85923 грн. 07 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5300 грн., по процентам - 80623 грн. 07 коп. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги в сумі 39538 грн., у т.ч.: заборгованість за тілом кредиту в сумі 5300 грн., заборгованість по процентам в сумі 34238 грн. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до реєстру боржників набуло право вимоги за договором №2111623151213 від 26.04.2021 року в сумі 98888 грн. 46 коп., у т.ч.: заборгованість за тілом кредиту в сумі 5300 грн., заборгованість по процентам станом на 30.11.2021 року, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «ВЕРИКТ КАПІТАЛ», в сумі 34238 грн., заборгованість по процентам, нарахованим відповідно до умов договору за період з 01.12.2021 року по 25.04.2022 року, в сумі 59350 грн. 46 коп. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 53376 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 5300 грн., заборгованість по процентам в сумі 48076 грн.
Станом на 30.11.2021 року заборгованість за договором №2111733538473 від 27.04.2021 року становила 43718 грн. 13 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 2700 грн., по процентам - 41018 грн. 13 коп. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги в сумі 20088 грн., у т.ч.: заборгованість за тілом кредиту в сумі 2700 грн., заборгованість по процентам в сумі 17388 грн. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до реєстру боржників набуло право вимоги за договором №2111733538473 від 27.04.2021 року в сумі 50530 грн. 23 коп., у т.ч.: заборгованість за тілом кредиту в сумі 2700 грн., заборгованість по процентам станом на 30.11.2021 року, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «ВЕРИКТ КАПІТАЛ», в сумі 17388 грн., заборгованість по процентам, нарахованим відповідно до умов договору за період з 01.12.2021 року по 26.04.2022 року, в сумі 30442 грн. 23 коп. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 30387 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 2700 грн., заборгованість по процентам в сумі 27687 грн.
Таким чином, всього за договорами №2111623151213 від 26.04.2021 року та №2111733538473 від 27.04.2021 року позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 83763 грн., судовий збір в сумі 3028 грн. та понесені витрати на правову допомогу в сумі 17000 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02.09.2024 року було відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В призначені судові засідання представник позивача не з'явився. В позовній заяві позивач просив розглядати справу за відсутності його представника, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.
Відповідач за викликами до суду повторно не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.
Враховуючи зазначене, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280,281 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши надані позивачем до заяви на підтвердження позовних вимог докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
В ст.3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).
Статтею 12 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені ст.611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилами ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зі змісту ст.1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 26.04.2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та відповідачем в електронному вигляді було укладено договір про надання фінансових послуг №2111623151213 та 27.04.2021 року договір про надання фінансових послуг №2111733538473, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно умов договору №2111623151213 від 26.04.2021 року відповідачу було видано кредит в сумі 5300 грн., а за договором №2111733538473 від 27.04.2021 року - кредит в сумі 2700 грн.
Відповідно до умов вказаних договорів відповідачу 26.04.2021 року та 27.04.2021 року відповідно було видано кредит в сумі 5300 грн. та 2700 грн., шляхом перерахування коштів на номер карткового рахунку, зазначеного в додатку №1 до договорів, що підтверджується довідками ТОВ «ФК ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 19.04.2024 року та 04.07.2024 року.
01.12.2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір №1-12, відповідно до якого на користь останнього було відступлено право вимоги за кредитними договорами, у т.ч. за укладеними із відповідачем договорами №2111623151213 від 26.04.2021 року та №2111733538473 від 27.04.2021 року. В свою чергу, за договором №10-01/2023 від 10.01.2023 року право вимоги за вказаними договорами було відступлено ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Станом на 30.11.2021 року заборгованість за договором №2111623151213 від 26.04.2021 року становила 85923 грн. 07 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5300 грн., по процентам - 80623 грн. 07 коп. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги в сумі 39538 грн., у т.ч.: заборгованість за тілом кредиту в сумі 5300 грн., заборгованість по процентам в сумі 34238 грн. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до реєстру боржників набуло право вимоги за договором №2111623151213 від 26.04.2021 року в сумі 98888 грн. 46 коп., у т.ч.: заборгованість за тілом кредиту в сумі 5300 грн., заборгованість по процентам станом на 30.11.2021 року, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «ВЕРИКТ КАПІТАЛ», в сумі 34238 грн., заборгованість по процентам, нарахованим відповідно до умов договору за період з 01.12.2021 року по 25.04.2022 року, в сумі 59350 грн. 46 коп.
Станом на 30.11.2021 року заборгованість за договором №2111733538473 від 27.04.2021 року становила 43718 грн. 13 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 2700 грн., по процентам - 41018 грн. 13 коп. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги в сумі 20088 грн., у т.ч.: заборгованість за тілом кредиту в сумі 2700 грн., заборгованість по процентам в сумі 17388 грн. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до реєстру боржників набуло право вимоги за договором №2111733538473 від 27.04.2021 року в сумі 50530 грн. 23 коп., у т.ч.: заборгованість за тілом кредиту в сумі 2700 грн., заборгованість по процентам станом на 30.11.2021 року, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «ВЕРИКТ КАПІТАЛ», в сумі 17388 грн., заборгованість по процентам, нарахованим відповідно до умов договору за період з 01.12.2021 року по 26.04.2022 року, в сумі 30442 грн. 23 коп.
Враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 83763 грн., а саме: за договором №2111623151213 від 26.04.2021 року в сумі 53376 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 5300 грн., заборгованість по процентам в сумі 48076 грн.; заборгованість за договором №2111733538473 від 27.04.2021 року в сумі 30387 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 2700 грн., заборгованість по процентам в сумі 27687 грн.
За вказаних обставин, оскільки долученими до позову доказами підтверджено факт укладення з відповідачем договорів №2111623151213 від 26.04.2021 року та №2111733538473 від 27.04.2021 року, видачі йому кредитних коштів за вказаними договорами, не виконання останнім своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та сплати процентів в порядку та строки визначені договорами, набуття позивачем права вимоги за останніми, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача зазначену вище заборгованість.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028 грн.
В частині стягнення з відповідача понесених позивачем по справі витрат на правову допомогу суд враховує наступне.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до ст.ст.134,137,141 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина 2 ст.141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 року у справі №904/1907/15).
В своєму позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 25000 грн., на підтвердження чого надав договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги №289 від 30.07.2024 року, платіжну інструкцію від 13.08.2024 року про перерахування коштів за договором, акт №1 про надання юридичної допомоги від 06.08.2024 року.
Відповідно до заявки та акту адвокатським об'єднанням позивачу було надано послуги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 17000 грн., що включає в себе надання усної консультації з вивчення документів (2 години, вартість за годину 2000 грн., ціна 4000 грн.); підготовки пропозицій (0,5 годин, вартість за годину 2000 грн., ціна 1000 грн.), за складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (4 годин, вартість за годину 3000 грн., ціна 12000 грн.).
Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19.02.2020 року).
Так, відповідно до положень ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Суд враховує, що стосовно справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами існує стала судова практика. Вказана справа з огляду на ціну позову, в силу ст.19 ЦПК України віднесена до категорії малозначних та розглядається в спрощеному позовному провадженні. До позовної заяви додавались документи, що були у розпорядженні позивача, а тому, підготовка документів для звернення до суду в рамках даної справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
За вказаних обставин, виходячи із положень ч.3 ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об'єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 17000 грн. є завищеними.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу, зменшивши їх розмір та стягнувши з відповідача на користь позивача вказані витрати в сумі 4000 грн.
Всього, таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 7028 грн. (3028+4000).
Керуючись ст.ст.3,6,11,207,512,514,525,549,612,616,625,627,629,638,642,1054,1055,1077,1078 ЦК України, ст.ст.3,11,12 Закону України Про електронну комерцію», ст.ст.4,5,10-13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268,280, 281 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість в сумі 83763 грн., з якої:
-заборгованість за договором №2111623151213 від 26 квітня 2021 року в сумі 53376 грн., у т.ч.: заборгованість за тілом кредиту в сумі 5300 грн., заборгованість по про центам в сумі 48076 грн.;
-заборгованість за договором №2111733538473 від 27 квітня 2021 року в сумі 30387 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 2700 грн., заборгованість по процентам в сумі 27687 грн.
а також стягнути судові витрати в сумі 7028 грн., у т.ч. судовий збір в сумі 3028 грн., витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 30 жовтня 2024 року.
Суддя С.Ю.Казак