Справа № 215/4729/24
2/212/3720/24
04 листопада 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Чорного І.Я., за участю секретаря судового засідання Майданик М.Є., за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
23 липня 2024 року через позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»(далі - ТОВ «ФК«КРЕДИТ-КАПІТАЛ»)звернулося до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 ( далі - Відповідач) про стягнення заборгованості.
05 серпня 2024 року справу передано за підсудністю до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
02 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.07.2019 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (далі- АТ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1
був укладений Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 7994,15 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит, плату за кредит та інші платежі. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами договору. У порушення умов Договору відповідач своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання не виконав.
10.07.2020 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК«КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 175 на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 259,67 грн, яка складається з: 7994,15 грн. заборгованість за тілом кредиту, 35,88 грн заборгованість за відсотками, 2229,64 грн заборгованість за комісією. Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не погашає заборгованість, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості у загальному розмірі 10 259,67 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
30 вересня 2024 року розгляд справи відкладено у зв'язку із неявкою сторін.
Представник позивача до суду не з'явився, подав до суду клопотання у якому просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав, будь-яких заяв або клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Укрсиббанк» з Анкетою-заявкою на надання споживчого кредиту. 21.07.2019 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № НОМЕР_2 , відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит на суму 7994,15 грн. Позичальник зобов'язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтет них платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у Додатку №1 до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 21.01.2022 року. Процентна ставка складає 0,00001 % річних. Розмір ануїтетного платежу з моменту укладення договору до 21.05.2020 року становить 267 грн. Розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятися від розміру попередніх платежів. З 22.05.2020 року розмір ануїтентного платежу становить 507 гривень.
Згідно з Паспортом споживчого кредиту, відповідач ознайомився з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту, що підтверджується його підписом.
10.07.2020 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК«КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 175, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК«КРЕДИТ-КАПІТАЛ»перейшли права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників. Згідно з Витягом з реєстру боржників від 10.07.2020 року до Договору факторингу № 175 від 10.07.2020 року ТОВ «ФК«КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 95490065000 від 21.07.2019 року.
Позивач звертався на поштову адресу відповідача з досудовою вимогою про сплату заборгованості за вищевказаним кредитним договором та повідомленням про перехід права вимоги за грошовим зобов'язанням до ТОВ «ФК«КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
У зв'язку з тим, що відповідач тривалий час не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту, в нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 23.07.2024 року становить 10 259,67 грн та складається із: 7994,15 заборгованість за тілом кредиту, 35,88 грн заборгованість за відсотками, 2229,64 грн заборгованість за комісією.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин - це вольова і правомірна дія, яка безпосередньо спрямована на досягнення правового результату, - на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Для чинності правочину сторонам необхідно дотримуватися загальних і спеціальних вимог.
Серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначених у статті 203 цього Кодексу в частинах третій та п'ятій визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що 21.07.2019 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 95490065000, на підставі якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 7994,15 грн, які зобов'язався повернути в обумовлені у Кредитному договорі строк зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
Доказів на спростування факту укладення вказаного Договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до приписів ст.ст. 514 та 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що АТ «УКРСИББАНК» як первісний кредитор свої зобов'язання за договором перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого судом не встановлено, та з огляду на правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ФК«КРЕДИТ-КАПІТАЛ» суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність звернення до суду.
Жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував про сплату відповідачем заявленої заборгованості матеріали справи не містять.
Так, ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість за Кредитним договором. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості за кредитом у розмірі 7994,15 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 35,88 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення комісійної винагороди з відповідача слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що відповідно до п. 3.12 Договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № НОМЕР_2 від 21.07.2019 року позичальник сплачує Банку комісії відповідно до умов цього Договору та Додатків до договору.
Відповідно до дослідженого Додатку № 1 до Договору № 95490065000 від 21.07.2019 року визначено щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 3% від суми наданого кредиту ( включається до суми ануїтентного платежу) починаючи з 22.05.2020 року; комісію за надання довідок про стан розрахунків за кредитними зобов'язаннями за Договором ( разова) у розмірі 900 грн.; комісію за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу у розмірі 500 грн.; комісію за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника - комісія розраховується, як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтентного платежу згідно графіку платежів, але не більше 10 грн.
У вище вказаному додатку також визначено графік платежів сукупної вартості кредиту, а саме нарахування комісії 22.07.2019 року разової у розмірі 900,00 грн. та нарахування комісії за управління кредитом з 22.06.2020 року по 21.01.2022 року по 239,82 грн у загальному розмірі 4796,40 грн.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вищевказаних оспорюваних кредитних договорів, то положення відповідного пункту в кожній Заяві-договорі щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.
Постановою Великої палати Верховного Суду у справі № 363/1834/17 від 13 липня 2022 року, а саме пунктом 29 визначено, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною заборгованістю за кредитом в розмірі 7994,15 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 35,88 грн. Суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в загальному розмірі 2229,64 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 204, 207, 512, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 639, 1048, 1054, 1055, України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № НОМЕР_2 від 21.07.2019 року у розмірі 8030,03 грн ( вісім тисяч тридцять гривень три копійки) та витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» юридична адреса: 79018, юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 04 листопада 2024 року.
Суддя: І. Я. Чорний