№ 207/4717/24
№ 3/207/1676/24
04 листопада 2024 року м.Кам'янське
Суддя Баглійського районного суду м.Днпродзержинська Дніпропетровської області Бушанська О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання АДРЕСА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП України
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №107437 від 03.08.2024, водій ОСОБА_1 03.08.2024 близько 22:00 годин у м.Кам'янське по вул.Січеславський шлях, 155 керував ТЗ Honda Accord державний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, невиразна мова. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, а також за допомогою алкотестера драгер, водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП України.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Князь І.І. подано клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, яке обґрунтовано посиланням на те, що наявними у справі доказами об'єктивно не підтверджено факт, що 03.08.2024 о 22:00 годині в м.Кам'янське по вул.Січеславський шлях, 155 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Accord державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, суди не вправі застосовувати позбавлення права керування транспортним засобом тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Присутня у судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Князь І.І. підтримала вказане клопотання та просила його задовольнити.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд враховує наступне.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.ст.245,251,252,280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, а так само якщо особа відмовилась на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто факт керування транспортним засобом є безумовною та обов'язковою часиною складу зазначеного правопорушення.
Відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами:
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду:- відеозаписом, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає необґрунтованими доводи представника ОСОБА_1 щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом 03.08.2024, оскільки з відеозапису місця події вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом Honda Accord державний номер НОМЕР_1 . Крім того, на запитання працівника поліції "Чи є кому відігнати автомобіль?", ОСОБА_1 відповів, що може це зробити сам.
Щодо посилання представника ОСОБА_1 на те, що суди не вправі застосовувати позбавлення права керування транспортним засобом тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.4 ст.30 КУпАП позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу на те, що безпосередньо у ст.30 КУпАП не встановлено обмежень щодо накладення додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті Особливої частини КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є фізична особа, яка досягла 16-річного віку (загальний), і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Отже, додаткових вимог до суб'єкта, який керував транспортним засобом, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами, ст. 130 КУпАП не містить.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди майну, здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Крім того, як зазначила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04.09.2023 у справі №702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Також, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Незважаючи на те, що у вказаній постанові йдеться про додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення особою кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 286, 286-1 КК, але правовий висновок, наведений у ній, підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення при вирішенні питання про можливість застосування додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки незалежно від виду правопорушення, чи то воно є кримінальним, чи то адміністративним, у будь-якому разі, йдеться про той самий захід примусу, а саме про позбавлення права керувати транспортними засобами, у зв'язку з вчиненням правопорушення, а також, у будь-якому разі, має бути дотримана засада справедливості та принцип рівності всіх перед законом при застосуванні цього заходу примусу.
З урахуванням наведеного, суд не вбачається підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого адміністративного правопорушення, його характер, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд доходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП України, у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права права керування транспортними засобами строком на один рік.
Таке стягнення, на думку суду, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення та попередження ОСОБА_1 скоєння нових правопорушень.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
За приписами п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, а тому, з правопорушника слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ч.1 ст.130, ст. ст.247,251,256,280 КУпАП України, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в строк 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя О.В.Бушанська