Справа № 199/7203/24
(2/199/3257/24)
24.10.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
12 вересня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана позовна заява, а 21 жовтня 2024 року - відповідь на запит суду про зареєстроване місце проживання позивача. Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, відповідно до ст.27 ч.2 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Винятком із вказаного загального правила є випадки підсудності за вибором позивача, виключна підсудність, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя, що передбачені нормами ст.ст.26, 28-30 ЦПК України.
Згідно ст.28 ч.12 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Нормою ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Верховний Суд у своїй постанові від 29 жовтня 2020 року по справі №263/14171/19 дійшов правового висновку, що за змістом ст.28 ч.12 ЦПК України, ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання виконавчого напису нотаріусу є і місце проживання позивача (боржника) у справах в про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 червня 2024 року по справі №554/7669/21.
Більш того, положеннями ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.
Аналогічне наведеному вище за змістом положення містила до 25 грудня 2019 року і норма ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання).
Таким чином аналіз наведених вище норм закону дає підстави для висновку, що місце проживання позивача (боржника), як місце виконання виконавчого напису в розумінні ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», для визначення на підставі нього у відповідності до ст.28 ч.12 ЦПК України підсудності позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, має бути зареєстроване у встановленому законом порядку.
Посилаючись саме на вищевказану норму ч.12 ст.28 ЦПК України, позивач 12 вересня 2024 року подав до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська дану позовну заяву, вказуючи, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 . Однак, докази дійсного проживання позивача за зазначеною адресою в матеріалах позову відсутні. В той же час, згідно відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих в порядку ст.187 ч.8 ЦПК України, позивач не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця свого проживання. А відповідно до листа-відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради на запит суду позивача з 15 липня 2024 року, тобто ще до подання до суду даного позову, знято з реєстрації місця проживання, а відомості нове місце проживання позивача на території м. Дніпрі відсутні.
Отже, викладені обставини унеможливлюють визначення на підставі ст.28 ч.12 ЦПК України підсудності даного позову Амур-Нижньодніпровському районному суду м. Дніпропетровська за вказаною у позові позивачем адресою його проживання.
Вищевикладене зумовлює необхідність визначення підсудності даного позову за правилами загальної підсудності, передбаченими ст.27 ч.2 ЦПК України. Так, єдиним відповідачем за позовом зазначено юридичну особу АТ «Ідея Банк», адресою місцезнаходження якої за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є АДРЕСА_2 , що відповідно до адміністративно-територіального поділу м. Львова знаходиться в Галицькому районі міста, а відтак відноситься до територіальної юрисдикції Галицького районного суду м. Львова.
Згідно ст.31 ч.1 п.1 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю із вказаної підстави здійснюється на підставі ухвали суду.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що з огляду на предмет та характер спірних правовідносин, а також суб'єктний склад сторін за позовом відсутні підстави для застосування положень ст.ст.26, 28-30 ЦПК України при визначенні підсудності такого позову, а за загальними правилами підсудності (за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача), передбаченими ст.27 ЦПК України, позов не підсудний Амур-Нижньодніпровському районному суду м. Дніпропетровська, оскільки зазначене в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження єдиного відповідача за позовом знаходиться в Галицькому районі м. Львова, що відноситься до територіальної юрисдикції Галицького районного суду м. Львова, приходжу до висновку про необхідність направлення матеріалів даної позовної заяви до зазначеного суду на підставі ст.31 ч.1 п.1 ЦПК України для розгляду за підсудністю.
Нормою ст.32 ЦПК України встановлено, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.26-32, 258-261, 263, 352-355 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - передати на розгляд за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.М. Авраменко