Справа № 304/2133/24 Провадження № 2/304/424/2024
31 жовтня 2024 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/2133/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Ковалець Марта Ігорівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини за період з 01 грудня 2022 року по 31 липня 2024 року на загальну суму 18 374, 78 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 24 000 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 18 жовтня 2014 року між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб у виконкомі Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області. Від цього шлюбу у них народилася одна дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник позивачки зазначає, що спільне життя у сторін не склалося, у зв'язку з чим рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2021 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн щомісяця, починаючи з 27 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією суми аліментів відповідно до закону. Зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 15 серпня 2024 року № 75271760 заборгованість за виконавчим листом № 304/930/21 від 12 січня 2022 року становить 60 338 грн, яка виникла у період з 01 грудня 2022 року по 31 липень 2024 року. Також зазначає, що прострочення розпочинається з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені аліменти, відтак загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 18 374, 78 грн.
Оскільки, всього сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2022 року по липень 2024 року становить 18 374, 78 грн і така сума пені не перевищує суму заборгованості, стягненню підлягає 100% відсотків пені, що відповідає змісту статті 196 СК України, а тому просить позов задовольнити, стягнути вище зазначену суму та витрати на правничу допомогу у розмірі 24 000 грн.
Ухвалою суду від 30 серпня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в справі.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Ковалець М.І. не з'явилися, однак остання подала заяву, в якій просить суд розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, про причини неявки суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов такого висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
У силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом установлено, що 02 листопада 2021 рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено повністю; шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 жовтня 2014 року виконавчим комітетом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис № 295, розірвано; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень щомісяця, починаючи з 27 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією суми аліментів відповідно до закону.
Вказане рішення набрало законної сили 03 грудня 2021 року.
На виконання такого рішення 12 січня 2022 року Перечинським районним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист № 304/930/21.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 15 серпня 2024 року № 75271760 згідно з виконавчим листом № 304/930/21 від 12 січня 2021 року, виданим Перечинським районним судом Закарпатської області, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 15 серпня 2024 року становить 60 338 грн.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.
Так, згідно з ч. 1, 7-10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину визначена статтею 196 СК України.
Так, згідно з ч. 1 -2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Так, ОСОБА_2 за рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2021 року зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів, наявність якої підтверджена належними доказами, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, оскільки обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
У постанові від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Аналізуючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідачем доказів відсутності його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів не надано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
При застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 у справі № 711/679/21.
Позивачка надала суду належні докази на підтвердження виникнення заборгованості зі сплати аліментів з вини відповідача як особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивачки, не навів обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Відповідач не надав суду і заперечень щодо розрахунку суми пені, яку просить стягнути позивачка, не надав жодних контррозрахунків.
З огляду на викладене, зважаючи на розмір заборгованості зі сплати аліментів та беручи до уваги розмір неустойки (пені) за прострочення сплати цих аліментів, визначений позивачкою у сумі 18374,78 грн, який не перевищує 100 відсотків самої заборгованості та розміру пені, розрахованої відповідно до зазначеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, суд доходить переконання щодо обґрунтованості позовних вимог повністю.
Таким чином, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.
Крім цього, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 211, 20 грн, що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 24 000 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, та відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до наявної у матеріалах справи Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 20 серпня 2024 року, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Ковалець Мартою Ігорівною, встановлено факт надання позивачці послуг правової допомоги, зокрема: консультації щодо характеру спірних правовідносин та підписання договору про надання правової допомоги; вивчення законодавства, дослідження актуальної судової практики, формування правової позиції; підготовка та подання позовної заяви про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини; представництво інтересів ОСОБА_1 у Перечинському районному суді Закарпатської області вартістю 24 000 грн.
Відповідно до розрахункової квитанції № 000846 від 20 серпня 2024 року позивачкою сплачено адвокату Ковалець М.І. 24 000 грн.
ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід'ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
Суд уважає, що витрати, понесені позивачкою, є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв'язку із виконанням умов Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги).
Отже, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим та доведеним, а відповідач, у свою чергу, з приводу розміру правової допомоги заперечень не надав, а тому витрати на правову допомогу в розмірі 24 000 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
На викладеного та керуючись ст. ст. 7, 15, 166, 180, 181, 195, 196 СК України, ст. ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-274, 279, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 грудня 2022 року по 31 липня 2024 року в розмірі 18 374 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 78 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуюча: Гевці В. М.