29 жовтня 2024 рокусправа № 380/11025/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ( 84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ - 13486010; далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ - 13814885; далі - Відповідач 2) з вимогами:
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком № 134450019779 від 10.05.2024 року ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 13814885) призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення, тобто з 10.05.2024 року.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач звернувся за новим місцем проживання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV. Рішенням від 10.05.2024 року № 134450019779, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, мотивуючи це тим, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідних документів (заяви про відсутність громадянства держави - окупанта та інформації про не перебування на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії). Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась до суду.
Відповідач 1 позов не визнав, 14.06.2024 за вх.№45454 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що відповідно частини 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2021 по 31.12.2021-не менше 28 років. Починаючи з 1 січня 2019 право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2028 по 31 грудня 2028 - 15-25 років. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи - з 01 січня 2024, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 - не менше 31 років. До страхового стажу позивача не зараховано: - період перебування слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 24.07.1980 з 01.12.1983 по 31.07.1984, оскільки не передбачено пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №637 від 12.08.1993. В трудовій книжці є позначка про призначення пенсії, заявником не надано посвідчення, інформацію про припинення виплати, не надано заяви про відсутність громадянства держави-окупанта. Згідно паспорта НОМЕР_3 , виданого Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ УМВС України в Криму 29.10.1999, позивач зареєстрований в АР Крим. ОСОБА_1 на обліку як отримувач будь-якого виду пенсії в пенсійному фонду України не перебуває, пенсію не отримує, група інвалідності відсутня. За результатом розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 03.05.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №134450019779 від 10.05.2024 про відмову в призначенні пенсії через відсутність заяви про відсутність громадянства держави-окупанта та інформації про неперебування на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської федерації як одержувача пенсії.
Відповідач 2 позов не визнав, 12.06.2024 за вх.№12629 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що згідно паспорта НОМЕР_3 , виданого Центральним РВ Сімферопольську МУ ГУ УМВС України в Криму 29 жовтня 1999 року, позивач зареєстрований в АР Крим. Статтею 3 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що тимчасово окупованою російською федерацією територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Вказують, що органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості здійснити до органів Пенсійного фонду російської федерації запит за пенсійною справою та атестатом про останній місяць виплати пенсії ОСОБА_1 за попереднім місцем отримання пенсії. З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Пенсійним фондом України опрацьовується питання щодо призначення/поновлення раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, зокрема, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Також зазначають, що за принципом екстериторіальності, заяву позивача та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, та прийнято рішення від 10.05.2024 № 134450019779, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком. На думку представника відповідача 2, у спірних правовідносинах не здійснювало розгляд по суті заяви позивача від 03.05.2024 про призначення пенсії за віком та доданих до неї документів, а відтак не приймалося жодних рішень та не вчиняло дій відносно позивача, в розумінні припису статті 19 Конституції України, які можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 27 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією його паспорта серії НОМЕР_3 .
З 2022 року позивач зареєстрований як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 08.11.2022 року № 1333-7001613485.
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.11.2022 року № 1333-7001613485, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
03.05.2024 позивач звернувся до Галицького відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії.
За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10 травня 2024 року № 134450019779 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з наступних підстав:
«Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-1У від 09.07.2003 починаючи з 1 січня 2021 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років. Починаючи з січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - 21 - 31 років.
Починаючи з січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року 15- 23 років.
Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж на дату звернення становить 37 років 11 місяців 05 днів.
До страхового стажу не зараховано:
- період перебування слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу згідно БТ-1 № 4421381 від 24.07.1980 року з 01.12.1983 по 31.07.1984, оскільки не передбачено пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637.
В трудовій книжці НОМЕР_4 від 24.07.1980 року є позначка про призначення пенсії, та заявником надано пенсійне посвідчення.
Згідно паспорта НОМЕР_3 , виданого Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУУМВС України в Криму 29.10.1999 року, заявник зареєстрований в АР Крим.
Згідно з підпунктом 9 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005. до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема такі документи: заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають па території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
В наданих документах відсутня заява про відсутність громадянства держави - окупанта та інформація про не перебування на обліку в органах пенсійного забезпечення у
Російської Федерації як одержувач пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V від 09.07.2003 року зі змінами в зв'язку з відсутністю необхідних документів (заяви про відсутність громадянства держави - окупанта та інформації про неперебування па обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.).».
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення громадяни України» мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Статтею 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.
Частинами 1-3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (поновлення, перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Згідно п.1.8 Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачений перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ як атестат про припинення пенсії відсутній.
Водночас, згідно п.п.9 цієї норми, до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Отже, пунктом 9 визначено, що заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта подається лише тими громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
У рішенні про відмову в призначенні пенсії за віком № 134450019779 від 10.05.2024 року, відповідач 1 до страхового стажу не зараховано:
- період перебування слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу згідно БТ-1 № 4421381 від 24.07.1980 року з 01.12.1983 по 31.07.1984, оскільки не передбачено пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637.
Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , міститься запис про те, що він у період з 01.12.1983 року по 31.07.1984 року зарахований слухачем підготовчого відділення (запис внесено на підставі наказу №258-с від 28.11.1983 року) (запис №5).
Згідно Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР №573 від 08.10.1969 Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах, підготовчі відділення організовані з метою підвищення рівня загальноосвітньої підготовки та створення необхідних умов для вступу до вищих навчальних закладів.
Відповідно до пункту д) абзацу 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи також зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Однак у постановах від 21.02.2020 у справі № 456/2503/16-а та від 11.05.2022 у справі №445/2374/16-а Верховний Суд вказав, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України "Про вищу освіту", а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2022 року у справі №369/8584/17 не знайшов підстав для відступу від цього правового висновку (який викладений в аналогічних правовідносинах).
Отже, після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.
В оскаржуваному рішенні ПФУ зазначено, що в трудовій книжці НОМЕР_4 від 24.07.1980 року є позначка про призначення пенсії, та заявником надано пенсійне посвідчення.
Також в позовній заяві позивач сам зазначає, що має пенсійне посвідчення серії НОМЕР_5 від 27.06.2013 року видане Пенсійним Фондом України.
З цього приводу суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 9 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 цього Закону визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
За приписами частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
З аналізу зазначених норм вбачається, що особі може бути призначено лише один вид пенсії, при цьому один і той самий вид пенсії може бути призначено один раз.
Стосовно покликань пенсійного органу в оскаржуваному рішенні про відсутність заяви про відсутність громадянства держави - окупанта та інформації про не перебування на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії, суд зазначає наступне.
З довідки від 08.11.2022 №1333-7001613485 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Доказів того, що позивач змінив громадянство України матеріали справи не містять.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який з 22.11.2014 набрав чинності та яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року №637 призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 №509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 269 та від 20 березня 2022 року № 332, (далі - внутрішньо переміщені особи) здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Право на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання атестату про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач як громадянка України має право на призначення відповідно до законодавства України, за місцем реєстрації фактичного проживання.
Така позиція узгоджується із висновками Верховному Суду, викладеними в постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17, відповідно до яких відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Поряд з цим, враховуючи те, що рішення відповідача від 10.05.2024 року № 134450019779, в частині відмови у призначенні пенсії за віком є протиправним, так як відповідачем взагалі не досліджувалося питання наявності/відсутності рішення пенсійного органу щодо призначення пенсії позивачу, свідченням чого є, зокрема покликання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в рішенні за №134450019779 від 10.05.2024 на те, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_4 від 24.07.1980 року є позначка про призначення пенсії, та заявником надано пенсійне посвідчення, як і не з'ясовувалося питання про призначення позивачу пенсію за віком.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , з дати звернення, тобто з 10.05.2024 року суд зазначає наступне:
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, вищевказана позовна вимога щодо поновлення пенсії позивачу є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 10.05.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими частково, а вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП - 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49009; код ЄДРПОУ - 13486010) про визнання протиправним рішення № 134450019779 від 10.05.2024 року та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 134450019779 від 10.05.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 10.05.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна