31 жовтня 2024 рокусправа № 380/11391/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ - 13814885) (далі - відповідач) з вимогами:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області до обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області перерахувати та проводити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01 березня 2024 року, в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум та прийнятих судових рішень.
Позов обґрунтовано позивачем тим, що частина сьома статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, яка передбачала обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016. Тому не збільшення розміру його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 є протиправним.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 03.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Відповідач відзив на позов у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі), не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 03.06.2024 та копія позовної заяви з додатками були доставлені в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 04.06.2024 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ГУ ПФУ у Львівській області з 01.03.2024 року здійснило перерахунок пенсії позивача за пенсійною справою № 1301005982- Міноборони.
Перерахунок пенсії здійснено в сумі 90% сум грошового забезпечення, з урахування індексації базового ОСНП за 2022 рік в сумі 2244, 72 грн., індексації базового ОСНП за 2023 рік в сумі 1500 грн, індексації базового ОСНП за 2024 рік 1500 грн, вид підвищення або надбавки до пенсії 590, 25 грн., учасник бойових дій 40, 00 грн., особливі заслуги (35%) -826, 35 грн., розмір якої разом з надбавками склав 22735 грн.
З вказаного перерахунку встановлено, що відповідачем не було застосовано обмеження пенсії максимальним розміром.
Позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив перерахувати та проводити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.03.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум та рішень судів.
Листом Головне управління ПФУ у Львівській області, відмовив позивачу у перерахунку пенсії, мотивуючи відмову тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справі № 380/29299/23 не зобов'язано здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням щомісячної доплати відповідно до Постанови № 713.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Статтею 10 Закону №2262-ХІІ встановлено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом викладено у новій редакції частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), було доповнено частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Отже, у період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2017 року діяло обмеження максимального розміру пенсії в сумі 10740,00 грн. відповідно до Закону № 911-VIII.
З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно з Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про державний бюджет України на 2018 рік» та Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії з 01 січня 2018 року склав 13 730, 00 грн.
У той же час, згідно з пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Це означає, що зазначені положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватись до позивача, оскільки пенсію йому було призначено до 01 січня 2016 року.
Крім того, Конституційним Судом України неодноразово визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, по суті суперечить висновкам Конституційного Суду, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт протиправного обмеження права особи на отримання пенсії у належному розмірі.
Як зазначає Верховний Суд у постановах від 09 листопада 2020 року у справі № 813/678/18, від 06 листопада 2018 у справі № 522/3093/17, від 16 жовтня 2018 у справі № 522/16882/17 та від 03 жовтня 2018 у справі № 127/4267/17 зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для вказаного обмеження.
Доказів обмеження пенсії максимальним розміром при проведенні з 01.03.2024 перерахунку пенсії на виконання судового рішення позивачем не подано, а судом не встановлено.
Як вбачається ГУ ПФУ у Львівській області 01.03.2024 року здійснило перерахунок пенсії позивача за пенсійною справою № 1301005982- Міноборони.
Перерахунок пенсії здійснено в сумі 90% сум грошового забезпечення, з урахування індексації базового ОСНП за 2022 рік в сумі 2244, 72 грн., індексації базового ОСНП за 2023 рік в сумі 1500 грн, індексації базового ОСНП за 2024 рік 1500 грн, вид підвищення або надбавки до пенсії 590, 25 грн., учасник бойових дій 40, 00 грн., особливі заслуги (35%) -826, 35 грн., розмір якої разом з надбавками склав 22735 грн.
З вказаного перерахунку встановлено, що відповідачем не було застосовано обмеження пенсії максимальним розміром.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Як встановлено судом із перерахунків пенсії, копії яких наявні у матеріалах справи, жодного обмеження максимальним розміром пенсії позивача з 01.03.2024 року відповідач не застосовував. Таким чином, вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суд не знаходить порушень прав позивача. Водночас, за статтею 5 КАС України, захисту підлягають лише порушені права та законні інтереси осіб, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України за результатами судового розгляду справи не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ - 13814885) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна