01 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/19265/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Токаревої М.С.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного нарахування грошового забезпечення до період з 01.01.2016 по 31.05.2017.
Відповідачем було заявлено у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.11.2022 року № 239 Позивача виключено зі списків особового складу частини з 28.11.2022. В той же день позивачу було надано витяг із наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2022 № 239. Позивач звернувся з адміністративним позовом з пропуском строків звернення до суду з даними позовними вимогами щодо виплати грошового забезпечення за вказаний ним період, а саме: через 1 (один) рік 9 (дев'ять) місяців 8 (вісім) днів з крайньої дати (25 січня 2024 року), коли позивач однозначно вже дізнався про нараховані та виплачені йому кошти грошового забезпечення після звільнення 30.12.2023.
Суд, розглянувши вказане клопотання зазначає наступне.
Згідно з ч.1ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до ч.3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В той же час, відповідно до ч.ч.1-2 ст.233 КЗпП у редакції після 19.07.2022 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).
Тобто, з 19.07.2022 трудовим законодавством змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду щодо стягнення належної заробітної плати, а саме встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Матеріали справи свідчать, що на звернення позивача щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення подане у липні 2024 року відповідач надав відповідь від 26.09.2024.
До Житомирського окружного адміністративного суду позивач звернувся 03.10.2024.
Суд звертає увагу, що законодавець в ст.233 КЗпП України пов'язав початок перебігу строку звернення до суду (в межах даних правовідносин) не з моменту звільнення, а з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні.
Суду не було надано жодних доказів того, що відповідачем було повідомлено позивача про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Наказ про звільнення не містить усіх детальних сум, які були враховані відповідачем при розрахунку позивачу грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем підстави для залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду відсутні, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 122, 241, 243, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,
ухвалив:
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про застосування до спірних правовідносин строку звернення відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.С. Токарева