25 жовтня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/11244/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо непоновлення та ненарахування ОСОБА_1 грошового пенсійного забезпечення та соціальних виплат з березня 2022 року по даний період;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату пенсії та виплатити.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що у 2004 році їй, ОСОБА_1 , була призначена та нараховувалась пенсія по втраті годувальника. Оскільки позивач проживала в м.Севастополь, у 2014 році виплату пенсії їй було припинено. В подальшому у 2022 році ОСОБА_1 виїхала з тимчасово окупованої території АР Крим, у грудні 2022 року стала на облік у с. Сахнівщина Полтавського району як внутрішньо переміщена особа та у березні 2023 року звернулася зі заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії по втраті годувальника. Однак, відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії з підстав відсутності у період воєнного стану у пенсійного органу повноважень отримати необхідні для поновлення виплати пенсії документи.
Відповідно до листів відповідача від 03.01.2024 №2800-030201-8/420 від 13.03.2024 №5905-4732/Г-028-1600/24, від 16.08.2024 №12119-10055/Г-02/8-1600/24, розглянути питання поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" можливо після внесення змін до законодавства, що регулює питання призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території АРК та м. Севастополя.
Позивач вказувала, що незрозуміло, скільки треба чекати таких змін в законодавстві і чи будуть вони взагалі. ОСОБА_1 вказувала, що їй невідомо, де брати засоби для існування. Позивач вважала, що її право на вже призначену пенсію не може бути поставлено у залежність від місцезнаходження пенсійної справи, а відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у виплаті пенсії. Закони про пенсійне забезпечення не передбачають умовою виплати пенсії особі, яка переселилася з тимчасової окупованої території та отримала статус внутрішньо переміщеної особи, у вигляді отримання від окупаційної влади відомостей про виплату чи припинення виплати пенсії такій особі. На думку позивача, посилання відповідача на військовий стан в Україні не відміняє права ОСОБА_1 на отримання вже призначеної пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю паперової пенсійної справи.
Відповідач проти позову заперечував.
08.10.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якій представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області проти позову заперечувала та вказувала, що призначення пенсій в Україні здійснюється після надходження пенсійних справ з документами про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.
З метою вирішення питання щодо можливості відновлення позивачу пенсії у разі втрати годувальника за померлого чоловіка військовослужбовця Головним управлінням до Пенсійного фонду України надіслано від 26.10.2023 запит щодо можливості відновлення виплати пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262.
На даний запит надійшла відповідь, в якій роз'яснено, що призначення пенсій в Україні здійснюється після надходження пенсійних справ з документами про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.
У період дії правового режиму воєнного стану в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для поновлення виплати пенсії особам, які проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Розглянути питання поновлення виплати пенсії відповідно до Закону №2262 можливо після внесення змін до законодавства, що регулює питання призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Таким чином, представник відповідача стверджувала, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію по втраті годувальника, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_2 від 15.04.2005.
01.12.2022 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 01.12.2022 №1618-5002364659 /а.с. 8/.
07.03.2023 до відповідача надійшла заява ОСОБА_1 від 01.03.2023 про поновлення виплати пенсії по втраті годувальника /а.с. 21-22/.
У заяві позивач повідомила, що з 01.10.2004 одержувала пенсію по втраті годувальника за місцем прописки в м. Севастополь. 06.02.2022 ОСОБА_1 переїхала з тимчасово окупованого Криму на територію України. Позивач просила поновити виплату пенсії по втраті годувальника.
Листом від 17.03.2023 №1600-0201-8/19855 відповідач повідомив ОСОБА_1 про підстави та порядок призначення пенсії по втраті годувальника /а.с. 18-20/.
26.10.2023 позивача повторно звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області зі заявою від 26.10.2023 про поновлення виплати пенсії по втраті годувальника з березня 2022 року /а.с. 24-25/.
Листом від 09.11.2023 №25188-24822/Г-02/8-1600/23 ГУ ПФУ в Полтавській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що з метою вирішення питання щодо можливості відновлення позивачу пенсії у разі втрати годувальника за померлого чоловіка військовослужбовця Головним управлінням до Пенсійного фонду України надіслано від 26.10.2023 запит щодо можливості відновлення виплати пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262. Після надходження відповіді буде прийнято відповідне рішення /а.с. 23/.
28.02.2024 та 07.03.2024 ОСОБА_1 направила до ГУ ПФУ в Полтавській області повторні звернення про поновлення виплати пенсії по втраті годувальника /а.с. 27, 28/, на які отримала відповідь листом від 13.03.2024 №5905-4732/Г-02/8-1600/24 про те, що на запит ГУ ПФУ в Полтавській області від Пенсійного Фонду України надійшла відповідь, в якій роз'яснено, що призначення пенсій в Україні здійснюється після надходження пенсійних справ з документами про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання /а.с. 26/.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення виплати пенсії, позивач звернулася до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (стаття 11 Закону № 2262-ХІІ).
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до статті 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Частиною другою статті 1 Закону України № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165 затверджений Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, яким визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі). Також визначено, що пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234 (надалі - Порядок №234).
Висновки щодо правозастосування
Суд зазначає, що пенсія внутрішньо переміщеним особам (далі - ВПО) відновлюється та виплачується територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" виплата пенсій, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв даного банку з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Для відновлення виплати пенсії ВПО слід звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з наступними документами: - заявою про запит пенсійної справи; - довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; - документом про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційний код); - документом, що посвідчує особу пенсіонера (паспорт, пенсійне посвідчення); - заявою про перерахування пенсії на рахунок в ПАТ "Державний ощадний банк України" та двома фотокартками.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке, крім іншого, гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Згідно частини другої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції, чинній до змін, внесених Законом №1618-IX від 01.07.2021) виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів російської федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В подальшому у частину другу статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", внесено зміни згідно із Законом №1618-IX від 01.07.2021, та зазначено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №234, територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації. Виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Отже, згідно вимог Порядку 234 обов'язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів Російської Федерації покладається на саме на територіальні органи Пенсійного фонду.
Підставою відмови у призначенні пенсії позивачеві слугувало те, що у зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання правового питання щодо відновлення/продовження пенсійних виплат особам, які перемістились з тимчасово окупованої території АРК; призначення пенсій в Україні здійснюється після надходження пенсійних справ з документами про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.
Суд зауважує, що право пенсіонера на отримання пенсії не залежить від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії останньому за попереднім місцем проживання.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, листування із російською федерацією зупинено, що підтверджується офіційним повідомленням АТ «Укрпошта» на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Зазначене вище унеможливлює отримання пенсійним органом документального підтвердження припинення виплати пенсії позивачу на невизначений час.
У спірному випадку, як встановлено судом, 01.12.2022 ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 01.12.2022 №1618-5002364659, отже, станом на дату розгляду її заяви та надання відповіді на неї (17.03.2023) відповідачу було достеменно відомо про зареєстроване місце проживання позивача.
Відповідно до п.2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до п.4.8 Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та "Про захист персональних даних". Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Отже, наведені відповідачем обставини (відсутність паперової пенсійної справи) не є перешкодою для виконання відповідним органом Пенсійного фонду покладеного на нього обов'язку.
Крім того, відповідач не позбавлений права зробити відповідні запити до банківської установи, в якій позивач отримувала пенсію, до центральних органів МОУ тощо з метою отримання інформації про пенсійні виплати ОСОБА_1 ..
Також аналіз наведених вище норм законодавства у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю її пенсійної справи, а протилежне позбавляє її права на її відновлення.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №308/3864/17.
Суд зауважує, що відсутність оригіналу пенсійної справи та інших доказів щодо виплати пенсії позивачу не може позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення.
Відсутність пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю її пенсійної справи, оскільки протилежне позбавляє її права на її відновлення, яке вона має згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009.
Конституційний Суд України вказаному вище рішенні дійшов висновку, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Суд зауважує, що під час розгляду даної справи вини позивача у відсутності пенсійної справи не встановлено.
Крім того, суд зауважує, що сама умова щодо витребування пенсійної справи від уповноважених органів російської федерації встановлює для громадян України непередбачену законами вимогу для отримання пенсії, а враховуючи розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією, звернення органів ПФ України до компетентних органів російської федерації для витребування пенсійної справи є неможливим. Вказане взагалі позбавляє таких осіб можливості отримувати пенсію, що, в свою чергу, порушує їх гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист.
Суд зазначає, що нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, урегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №243/5451/17.
Отже з аналізу положень Закону №1058-IV вбачається, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статті 49 цього Закону.
Як виявлено з матеріалів справи, зокрема, з листа від 17.03.2023 /а.с. 18-20/ відповідач роз'яснив ОСОБА_1 порядок призначення пенсії по втраті годувальника, не звернувши увагу на те, що пенсія позивачу вже була призначена ще з 2004 року, у своїй заяві від 01.03.2023 ОСОБА_1 просила поновити виплату пенсії, а не призначити їй пенсію.
Подальшими листами від 03.01.2024 №2800-030201-8/420 від 13.03.2024 №5905-4732/Г-028-1600/24, від 16.08.2024 №12119-10055/Г-02/8-1600/24 на неодноразові заяви, звернення та скарги позивача, відповідач фактично відмовив у задоволенні заяви позивача у зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання правового питання щодо відновлення/продовження пенсійних виплат особам, які перемістились з тимчасово окупованої території АРК за відсутності можливості отримання документів, необхідних для визначення умов поновлення пенсійної виплати.
Тобто, відповідачем не надано жодного обґрунтованого доказу на підтвердження наявності підстави для відмови у поновленні виплати пенсії позивачу, яка була б передбаченою законами України.
Більше того, вимогами законодавства, у тому числі вищезазначеними нормативними актами, не передбачено такої підстави для відмови у поновленні виплати пенсії, як відсутність можливості отримання документів, необхідних для визначення умов поновлення пенсійної виплати. Фактично відмова відповідача у поновленні виплати пенсії, викладена у його листах, ґрунтується на вільному тлумаченні норм чинного законодавства.
При цьому, звернення позивача із заявою довільної форми не є підставою для відмови у поновленні виплати пенсії.
За таких обставин суд зауважує, що, не поновлюючи позивачу пенсію за відсутності обґрунтованих підстав, відповідач порушив право останньої на її отримання.
Оскільки позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав для цього в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13 березня 2018 року у справі №235/4162/17, від 20 березня 2018 року у справі №234/2389/17, від 12 лютого 2019 року у справі №243/5451/17.
Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява №34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява №63235/00).
Суд зазначає, що відмова в переведенні виплати пенсії за новим місцем проживання особі, право на пенсію якої вже було підтверджено свідчить про те, що дії відповідача не були "взірцевими", що призвело до порушення законних прав позивача, які суд вважає за належне поновити.
Також, у рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. З рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" вбачається, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням наведеного, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем протиправно відмовлено у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , а тому з метою належного захисту прав позивача слід визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи, тобто з 01.12.2022, а також сплатити заборгованість, яка виникла з 01.12.2022.
Щодо визначення дати, з якої суд вважає за необхідне відновити позивачу виплату пенсії, суд зазначає, що ОСОБА_1 не заперечується факт отримання пенсійних виплат на тимчасово окупованій території, однак позивач стверджує про те, що отримувала такі виплати до березня 2022 року, а з березня 2022 року ОСОБА_1 перебуває на території України. Разом з тим, суд враховує, що доказів перебування на території України з березня 2022 року позивачем суду не надано, а судом не встановлено, ОСОБА_1 стала на облік як внутрішньо переміщена особа з 01.12.2022, тому саме з цієї дати суд визнав за необхідне поновити виплату пенсій по втраті годувальника позивачу.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Позивач звільнена від сплати судового збору.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії по втраті годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 з 01.12.2022 нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника, а також сплатити заборгованість, яка виникла з 01.12.2022.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков