про повернення позовної заяви
01 листопада 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/10508/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Петрова Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання протиправним та скасування наказу, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання протиправним та скасування наказу, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати п. 1 Наказу Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 180 від 18.07.2024 "Про застування дисциплінарних стягнень", яким було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції інспектора взводу № 1 роти № 1 ("Полтава-1") штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ,
- визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 1122о/с від 02.08.2024 "По особовому складу", яким відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (0119273), інспектора взводу № 1 роти № 1 ("Полтава-1") штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції "Лють",
- зобов'язати Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 ("Полтава-1") штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" та допустити рішення суду в цій частині до негайного виконання.
Ухвалою суду від 16.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання протиправним та скасування наказу залишено без руху, позивачеві встановлено строк на усунення недоліків позову протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
23.09.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків в якій вказано, що оскільки наказ Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють"№ 180 "Про застування дисциплінарних стягнень", яким було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції інспектора взводу № 1 роти № 1 ("Полтава-1") штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 був виданий 18.07.2024 року, Наказ Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України ''Лють" № 1122о/с "По особовому складу", яким відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0119273), інспектора взводу № 1 роти № 1 ("Полтава-1") штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції "Лють" був виданий 02.08.2024 року, а позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було подано до Полтавського окружного адміністративного суду лише 02.09.2024 року, суд у винесеній 16 вересня 2024 року ухвалі прийшов до попереднього висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Крім того, позивачем надано до суду заяву про поновлення строку на звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У вказаній заяві зазначено, що як зазначено в позовній заяві 18 липня 2024 року ОСОБА_1 , повідомили про те, що позивача та інших осіб було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та надано для ознайомлення наказ "Про застосування дисциплінарних стягнень" № 180. Зі змісту даного Наказу позивача стало відомо лише те, що до позивача, інспектора взводу № 1 роти № І ("Полтава-1") штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції. У зв'язку з тим, що я вважав та вважаю, що в моїх діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення, 24 липня 2024 року позивач звернувся до адвокатів Нестеренко Н.М. та Ткаченко А.В. для отримання кваліфікованої правничої допомоги та уклав з ними договір про надання правничої допомоги А-05/07/24, у відповідності до якого вони взяли на себе зобов'язання написати та подати адвокатський запит до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "ЛЮТЬ". 26 липня 2024 року адвокатом Ткаченко А.В. було відправлено до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" адвокатський запит № 249, у якому адвокат Ткаченко А.В. просила надати інформацію стосовно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Однак, ще до отримання відповіді на вищевказаний адвокатський запит, а саме 02 серпня 2024 року т.в.о. начальником полковником поліції Романом ПОЛІЩУКОМ було видано наказ № 1122 о/с "По особовому складу", яким відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" позивача було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 із 02 серпня 2024 року. Зазначає, що у зв'язку з цим, 09 серпня 2024 року між позивачем та адвокатами Нестеренко Н.М. та Ткаченко А.В. було укладено додаткову угоду до Договору № А-05/07/24 від 24 липня 2024 року про надання правничої допомоги, згідно з якою адвокати взяли на себе зобов'язання надати правничу допомогу у справі про визнання протиправним та скасування наказу "Про застосування дисциплінарних стягнень" № 180, виданим т.в.о. начальника полковником поліції Романом Поліщуком від 18.07.2024 року, визнання протиправним та скасування наказу "По особовому складу" № 1122 о/с, виданим т.в.о. начальника полковником поліції Романом Поліщуком від 02.08.2024 року та представництво інтересів Клієнта у Полтавському окружному адміністративному суді. Позивач звертає увагу суду, що в жодному з оскаржуваних наказів не було зазначено ні причини, ні чіткого формулювання підстави для застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. То ж об'єктивна та фактична можливість їх оскарження до отримання відповіді на поданий адвокатський запит була відсутня у зв'язку з тим, що як зазначено в частині 2 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви, а за відсутності відповіді на адвокатський запит позивач не тільки не міг подати відповідні докази, а й взагалі не міг зазначити причину звільнення, обґрунтувати її незаконність та безпідставність. Позивач стверджує, що лише 15 серпня 2024 року о 18 год 07 хв адвокат Ткаченко А.В. отримала на свою електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" відповідь № 5848-2024, якою було повідомлено, що відповідно до наказів управління поліції особливого призначення № 3 (далі - УПОП № 3) ДПОП "ОШБ "Лють" від 10 червня 2024 року № 334 та від 21 червня 2024 року № 352 проведено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими штурмового батальйону № 2 полку УПОП № З ДПОП "ОШБ "Лють", зокрема ОСОБА_1 . У зв'язку з тим, що відповідь була надіслана вже у позаробочий час, адвокат Ткаченко А.В. змогла з нею ознайомитись лише 16 серпня 2024 року. Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, об'єктивна можливість для написання позовної заяви про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникла лише 16 серпня 2024 року, з дня ознайомлення з відповіддю на адвокатський запит Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" відповідь № 5848-2024 та отриманими документами. Оскільки, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України строк починається з наступного після відповідної календарної дати або настання події, то строк для звернення до адміністративного суду з метою оскарження Застосованого до позивача дисциплінарного стягнення та з метою оскарження наказу по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення слід обраховувати з 17.08.2024 року.
Надаючи оцінку такій заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
За характером спірних відносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2023 у справі №120/7567/22 зазначив, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут Національної поліції України.
У постанові від 28.03.2024 у справі №420/22052/23 Верховний Суд зауважив, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" №7888/03 тощо).
У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.
Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 08.02.2023 у справі №120/7567/22, від 31.10.2023 у справі №400/5692/22, від 31.10.2023 у справі №340/4394/22, від 30.11.2023 у справі №500/1224/23, від 14.03.2024 у справі №420/12142/23.
Отож доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних відносин норм частини п'ятої статті 122 КАС України є безпідставними.
З урахуванням наведеного суд повторює, що відповідно до позовної заяви 18 липня 2024 року позивачу надано для ознайомлення Наказ Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 180 від 18.07.2024 "Про застування дисциплінарних стягнень".
Окремо суд зауважує, що позивач, звертаючись 24 липня 2024 року до адвокатів Нестеренко Н.М, та Ткаченко А.В. для отримання кваліфікованої правничої допомоги та укладення з ними договору про надання правничої допомоги А-05/07/24, чітко усвідомлював наслідки прийнятого наказу Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 180 від 18.07.2024 "Про застування дисциплінарних стягнень" у вигляді звільнення.
Також, суду не було надано доказів на спростування факту отримання Наказу Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 1124о/с від 02.08.2024 "По особовому складу" у більш пізній строк, аніж дата його винесення.
Як вже наголошувалось, що з фактом видання відповідачем спірного наказу пов'язане припинення проходження позивачем служби у поліції, про яке позивач мав довідатись не пізніше наступного робочого дня - 03.08.2024, адже у матеріалах позову відсутні відомості про тимчасову непрацездатність позивача чи інші фактичні дані, що свідчили б про його відсутність на роботі з об'єктивних причин.
В той же час, позивачем жодним чином не спростовано факту ознайомлення його із наказом Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 1122о/с від 02.08.2024 "По особовому складу" про його звільнення саме 02.08.2024 року та отримання витягу із вказаного наказу 02.08.2024 року.
Позовну заяву подано до суду 02.09.2024.
Також суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою у рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним; воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
Зокрема, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Тож право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у цій справі позивач не вказав, які саме об'єктивні, поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.
Твердження позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду із позовом про те, що в жодному із оскаржуваних наказів не було зазначено ні причин, ні чіткого формулювання підстави звільнення для застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби, а відтак він спочатку звернувся до адвокатів, які в свою чергу мали звернутися до відповідача із адвокатськими запитами для отримання відповідної інформації, а лише потім у нього була можливість звернутися до суду, є безпідставним та необґрунтованими з огляду на наступне.
В наказі №180 від 18.07.2024 чітко зазначено про застосування дисциплінарного стягнення, також зазначено про наявність клопотання про застосування дисциплінарного стягнення за наслідками службового розслідування в якому встановлено відмову у тому числі позивача виконати наказ командира.
В той час, як в наказі від 02.08.2024 №1122 о/с чітко зазначено про звільнення позивача у зв'язку реалізацією дисциплінарного стягнення.
Згідно частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Суд звертає увагу, що частина четверта статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України чітко визначає, що саме з дати ознайомлення із наказом розпочинається строк для оскарження, а не з дати коли позивач дізнався якусь іншу інформацію, або з дати з якої адвокатам позивача надійшли відповіді на їх запити.
Звернення позивача до адвокатів для надання правової допомоги, зокрема шляхом направлення адвокатських запитів не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі та в процесуальний спосіб в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
У постановах від 13 лютого 2018 року у справі N 308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі N 805/3881/18-авід 01 грудня 2020 року у справі N 807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі N 140/1738/19 Верховним Судом викладені висновки про те, що "поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
Крім того, суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Як наслідок, позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений в такій ухвалі строк не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.
У силу частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 294, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду неповажними.
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання протиправним та скасування наказу повернути особі, яка її подала, а саме - позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя Л.М. Петрова