Справа № 420/31976/24
01 листопада 2024 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №420/31976/24, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справ за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про ступінь придатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової служби від 05.10.2024 року в формі довідки 8/458;
- зобов'язати військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та прийняти постанову про ступінь придатності його до військової служби із урахуванням висновків суду у цій справі;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2024 року в частині включення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до списків частини;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Провадження у справі було відкрито 21.10.2024 року.
Ухвалою суду від 18.10.2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №420/31976/24. Ухвала набрала законної сили та була доставлена сторонам у справі 19.10.2024 року.
31.10.2024 року представником позивача адвокатом Нестеровою О.В. (яка, згідно наданого до суду ордеру ВН №1419616, не має обмежень у здійсненні представницьких повноважень) було повторно подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить суд заборонити командиру та будь-яким іншим уповноваженим посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переміщення (направлення) ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у справі №420/31976/24.
В обґрунтування вищевказаної заяви сторона позивача зазначила, що строк перебування позивача в навчальній частині, тобто у військовій частині НОМЕР_1 дорівнює 30 днів (період з 05.10.2024 року по 05.11.2024 року). Тобто, 05.11.2024 року після закінчення військової підготовки позивача буде направлено вже до бойової військової частини. Разом із тим, строк розгляду справи відповідно до вимог КАС дорівнює 60 днів з моменту відкриття провадження, тобто в будь-якому випадку позивача буде переведено до іншої військової частини до моменту розгляду справи по суті. Зазначене призведе до значного ускладнення виконання рішення суду в разі його прийняття на користь позивача, адже позивач вже буде зарахований до особового складу іншої частини, у зв'язку із чим він буде змушений подавати додаткові позови до інших військових частин та оскаржувати нові накази про зарахування його до нових частин, що фактично зробить захист прав позивача неможливим. При цьому, якщо під час перебування в навальній частині позивач ще хоч якось буде мати можливість пристосування до умов військової частини з урахуванням особливостей стану свого здоров'я, то перевод позивача до бойової частини призведе до остаточного підриву стану здоров'я позивача, що призведе до непоправних наслідків.
Також у заяві про забезпечення адміністративного позову представником позивача зазначено, що забезпечення позову відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті, тому обраний спосіб забезпечення позову відповідає вимогам статті 150 КАС України. При цьому, позивач залишатиметься в розпорядженні військової частини, зазначене не надасть позивачу можливості одразу звільнитися зі служби, переховуватися тощо, але зазначене забезпечить можливість реального виконання рішення, в разі прийняття його на користь позивача.
Дослідивши вказану заяву представника позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При цьому суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан, який продовжувався в подальшому та діє до теперішнього часу.
Враховуючи вищевикладене, а також з метою недопущення загрози життю та здоров'ю учасників судового процесу суд доходить висновку, що про необхідність розгляду заяви представника позивача в порядку, визначеному ч. 1 ст. 154 КАС України.
Відповідно до ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи та керуючись законом.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Разом з тим, недостатніми для вжиття заходів забезпечення позову є ті доводи заявника, котрі сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Суд зауважує, що відмовляючи ухвалою від 18.10.2024 року про задоволення заяви про забезпечення позову, суд зазначив, що представником позивача не надано до суду доказів в обґрунтування її твердження у заяві про те, що строк перебування ОСОБА_1 у навчальній частині (Військова частина НОМЕР_1 ) буде обмежений до 35 днів з 05.10.2024 року. Крім того судом також було зазначено про ненадання представником позивача доказів на підтвердження інших зазначених в поданій нею заяві обставин та обґрунтувань, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду по даній справі у разі задоволення адміністративного позову.
Разом з тим, у заяві від 31.10.2024 року представник позивача додатково посилається лише на загальну інформацію, зазначену у статті з онлайн-видання «Український мілітарний портал» про строк базової загальновійськової підготовки (БЗВП).
При цьому з наданої представником позивача інтернет-роздруківки вбачається інформація щодо розроблення та затвердження Збройними Силами України експериментальної базової загальновійськової підготовки з терміном навчання 1,5 місяця замість 30 днів.
Позивачем у повторній заяві про забезпечення позову зазначено, що збільшений термін перебування військовослужбовців на БЗВП буде запроваджений лише в 2025 році, але доказів в обґрунтування цього твердження представником позивача не надано.
Суд зазначає, що під час подання представником позивача повторної заяви про забезпечення позову інших обґрунтувань необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову у справ №420/31796/24 (ніж в заяві від 18.10.2024 року), або доказів обмеження або закінчення строків служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 , зарахування позивача до особового складу іншої частини, не надано.
Позивач в заяві про забезпечення позову від 31.10.2024 року в її обґрунтування повторно зазначає про очевидну протиправність оскаржуваних рішень суб'єктів владних повноважень через незаконність постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , але зазначені обставини потребують з'ясуванню та перевірки доказами на стадії розгляду справи по суті.
Зазначений висновок також був зроблений судом в ухвалі від 18.10.2024 року.
Варто зазначити, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 є оскаржуваними, про що подано відповідний позов в даній адміністративній справі. Обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
При цьому питання обґрунтованості та правомірності оскаржуваних рішень на цей час є спірним і повинно бути належним чином досліджено, а тому такі обставини не можуть бути підставою для забезпечення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача від 31.10.2024 року про забезпечення позову в адміністративній справі №420/31976/24.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 2, 5-11, 150-154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
У задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №420/31976/24 - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.