Справа № 522/8264/20
31 жовтня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Житлової комісії військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
До Приморського районного суду м. Одеси 25.05.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , оформлене протоколом №2 від 06.03.2019 року, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м. Одесі;
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №37 від 08.04.2019 року “Про затвердження рішення об'єднаної житлової комісії» про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас по закінченню контракту;
- зобов'язати об'єднану житлову комісію військової частини НОМЕР_2 відмінити рішення від 06.03.2019 року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та постановити рішення про поновлення його на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м. Одесі в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 06.03.2019 року зі збереженням часу перебування на обліку - з 31.10.2003 року, та в пільговій першочерговій черзі як учасника бойових дій - з 05.08.2007 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 , оформлене протоколом № 2 від 6 березня 2019 року, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Одесі.
Визнано незаконним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) № 37 від 8 квітня 2019 року “Про затвердження рішення об'єднаної житлової комісії» про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас за закінченням контракту.
Зобов'язано об'єднану житлову комісію Військової частини НОМЕР_2 скасувати рішення від 6 березня 2019 року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та ухвалити рішення про поновлення його на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Одесі, в загальній та першочерговій чергах за тим самим номером у списку на 6 березня 2019 року зі збереженням часу перебування на обліку - з 31 жовтня 2003 року, та в пільговій першочерговій черзі як учасника бойових дій - з 5 серпня 2007 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 2 березня 2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 червня 2021 року - без змін.
У квітні 2023 року Військова частина НОМЕР_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 2 березня 2023 року і закрити провадження у справі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.05.2024 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 було задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 2 березня 2023 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Житлової комісії військової частини НОМЕР_2 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання незаконним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії закрито та повідомлено ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його позовом до юрисдикції адміністративних судів. Роз'яснено ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією та передано справу №522/8264/20 для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 року справу передано для розгляду судді Радчуку А.А.
Ухвалою суду від 12.08.2024 року прийнято до розгляду справу №522/8264/20 та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
Від позивача під час розгляду справи заяви по суті справи та додаткові докази не надходили.
Відповідно до матеріалів справи, позов обґрунтований тим, що позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.08.2018 року № 206 був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпеченням в зв'язку зі звільненням з військової служби в запас на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 07.08.2018 року №481 відповідно до підпункту к) (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
Позивач вважає, що на нього як учасника бойових дій та ветерана військової служби розповсюджуються вимоги Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист.
Вислуга років військової служби на день виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 становить: календарна 36 років (у Збройних Силах України з 05.08.1982 року).
Станом на час звільнення з військової служби (22.08.2018 року), згідно довідки відповідача від 21.04.2010 року вих. №79, позивач перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_2 , складом сім'ї дві особи (позивач та його донька ОСОБА_2 , 1991 р.н.) у загальній черзі з 31.10.2003 року та першочерговій черзі на отримання житла як учасник бойових дій з 05.08.2007 року.
Проте, як зазначає позивач, рішенням об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 06.03.2019 року (витяг з протоколу №2 засідання об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 06.03.2019 року) та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №37 від 08.04.2019 року «Про затвердження рішення об'єднаної житлової комісії», він знятий з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у зв'язку зі звільненням з військової служби по закінченню строку дії контракту.
Вважаючи протиправними вказані рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 та наказ командира військової частини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивач посилається на те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку.
29.08.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
Так, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 31.10.2003 був зарахований до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (загальна черга) у складі сім'ї - 2 особи. 05.08.2007 був зарахований до першочергової черги військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов у складі сім'ї - 2 особи. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.04.2019 №37 ОСОБА_1 був знятий з обліку, у зв'язку зі звільненням з військової служби по закінченню строку дії контракту.
Відповідач посилався на те, що за нормами п.9 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункті 2.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737, право залишитись на квартирному обліку після звільнення надається військовослужбовцям, які звільнені у запас або у відставку з наступних підстав: за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі. Серед даного переліку така підстава, як звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту відсутня, через що позивача законно та правомірно було знято з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Таким чином відповідач, вважаючи, що законодавством не передбачено залишення на квартирному обліку за останнім місцем служби військовослужбовців, звільнених у запас або відставку за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту), просить відмовити у задоволенні цього позову.
У відзиві відповідач також клопотав про розгляд справи у судовому засіданні за участі сторін.
Ухвалою суду від 04.09.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 про проведення судового засідання за участі сторін.
Інші заяви по суті справи сторонами не надавались, додаткові докази не надходили.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , має статус учасника бойових дій, про що видане посвідчення серії НОМЕР_4 від 30.12.2016 року (а.с. 8), а також ветерана військової служи, про що видане посвідчення серії НОМЕР_5 від 04.09.2018 року (а.с. 7).
Згідно Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 22.08.2018 року № 206 (по стройовій частині), полковника ОСОБА_1 , заступника командира частини з матеріально-технічного забезпечення начальнику відділу, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 07 серпня 2018 року № 481 у запас відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 підпункту "к" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 22 серпня 2018 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 6).
Відповідно до наказу від 22.08.2018 року № 206, вислуга років у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу частини становить: календарна 36 років (в Збройних Силах України з 05 серпня 1982 року). Постійним або службовим житлом від Міністерства оборони України при військовій частині НОМЕР_2 не забезпечувався.
На час звільнення з військової служби ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Військовій частині НОМЕР_2 з сім'єю у складі двох осіб (він та його дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Згідно Довідки Військової частини НОМЕР_2 21.04.2020 року № 79, позивач перебував на квартирному обліку у в/ч НОМЕР_2 з 31.10.2003 по 06.03.2019 складом сім'ї 2 (дві) особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 05.08.2007 по 06.03.2019 (а.с. 9).
Згідно Витягу з протоколу № 2 засідання об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 06.03.2019 року, постановлено полковника запасу ОСОБА_1 «Зняти з обліку військовослужбовців звільнених з військової служби по закінченню контракту та за власним бажанням так, як у відповідності до п. 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців ...", п.29 Постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" №1081 від 03.08.2006 року (зі змінами), роз'ясненню начальника КЕВ M. Одеса від 28.02.2019 №972 військовослужбовці залишаються на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів.» (а.с. 11).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 08.04.2019 року №37 (з основної діяльності) «Про затвердження рішення об'єднаної житлової комісії» на підставі протоколу засідання об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , НОМЕР_6 комендатури охорони та обслуговування, кафедри військової підготовки Одеського Державного екологічного університету, Державного підприємства "Украерорух" від 06 березня 2019 року № 2, наказано: «Зняти з обліку військовослужбовців звільнених з військової служби у запас за пунктами “а» та “к» по закінченню контракту та за власним бажанням (у відповідності до пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 29 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (зі змінами) “Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями", роз'яснення начальника квартирно- експлутаційного відділу міста Одеса від 28 лютого 2019 року № 972 військовослужбовці залишаються на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів), а саме: полковник запасу ОСОБА_3 .» (а.с. 12).
Не погоджуючись з рішенням об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , оформленим протоколом №2 від 06.03.2019 року, та наказом командира військової частини НОМЕР_2 №37 від 08.04.2019 року про зняття з квартирного обліку, у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас по закінченню контракту, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Стаття 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У відповідності з абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакцій, чинній на момент звільнення позивача, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Відповідно статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1081 затверджений Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок № 1081, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Відповідно до п. 3 Порядку № 1081, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (п. 6 Порядку № 1081).
Згідно п. 22 Порядку № 1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Відповідно до п.п. 24-25 Порядку № 1081, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Облікова справа зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п'яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку.
Згідно п. 29 Порядку № 1081, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
За приписами пункту 30 Порядку № 1081, військовослужбовці знімаються з обліку у разі:
поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;
засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;
звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 31 Порядку № 1081, житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.
З наведених положень Порядку № 1081 слідує, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
На дату зняття позивача з квартирного обліку була чинною та діяла Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена Наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380).
Так, відповідно до п. 4 розд. 1 Інструкції № 380, військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини).
До житлових комісій військових частин також належать житлові комісії квартирно-експлуатаційних органів та військових комісаріатів, які утворюються для ведення у встановленому порядку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення особами з числа звільнених із військової служби в запас або відставку (п. 1 розд. ІІ Інструкції № 380).
Відповідно до п. 7 розд. ІІ Інструкції № 380, житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо:
взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею);
взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;
зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.
Згідно з абз. 1-2 п. 8 розд. ІІ Інструкції №380, рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.
Рішення об'єднаної житлової комісії затверджується командиром військової частини підрозділу, який відповідає за організацію роботи об'єднаної житлової комісії, та оголошується в наказі командиром військової частини за місцем проходження військової служби.
Отже у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилим приміщенням в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.
Розділ VІ Інструкції №380 регламентує облік осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
Відповідно до п. 1 розд. VІ Інструкції №380, житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Пунктом 21 розд. VІ Інструкції №380 визначено, що зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі:
поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, наведені норми цієї Інструкції також передбачають підстави для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги.
Відповідно до наказу від 22.08.2018 року № 206, вислуга років позивача у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу частини становить: календарна 36 років (в Збройних Силах України з 05 серпня 1982 року).
На час звільнення з військової служби ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Військовій частині НОМЕР_2 з сім'єю у складі двох осіб (він та його дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Згідно Довідки Військової частини НОМЕР_2 21.04.2020 року № 79, позивач перебував на квартирному обліку у в/ч НОМЕР_2 з 31.10.2003 по 06.03.2019 складом сім'ї 2 (дві) особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 05.08.2007 по 06.03.2019 (а.с. 9).
Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК Української РСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до наказу від 22.08.2018 року № 206, позивач постійним або службовим житлом від Міністерства оборони України при військовій частині НОМЕР_2 не забезпечувався.
У постанові від 24 вересня 2021 року у справі №748/303/20 Верховний Суд сформував висновок щодо застосування положень абзацу 4 частини першої статті 12 Закону №2011-ХІІ та Порядку №1081, виходячи з того, що позивач є ветераном війни та учасником бойових дій, перебував у черзі на квартирний облік для отримання житлової площі зі складом сім'ї 4 особи, був з 2015 року включений до списку військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень як учасник бойових дій і на момент звільнення із військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; мав вислугу років у Збройних Силах України понад 20 років, тому підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, не настали.
У постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 359/5527/19 (провадження № 61-9539св20), в якій вирішувалося питання щодо правомірності рішення житлової комісії військової частини про зняття позивача з членами сім'ї з квартирного обліку через його звільнення з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту, вказано, що оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, а саме 26 років і 11 місяців, останній перебував на квартирному обліку з 2002 року і знятий з квартирного обліку у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту), суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині.
Також у справі №748/303/20 Верховний Суд, серед іншого, зауважив, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
Вказані висновки Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про те, що в переліку підстав звільнення з військової служби, які надають право колишнім військовослужбовцям залишатись на квартирному обліку у військових частинах після їх звільнення з військової служби, відсутня така підстава, як звільнення з військової служби у запас у зв'язку з закінченням строку контракту.
Суд вважає, що позивача, який має вислугу на військовій службі більше ніж 20 років, а саме 36 років, та звільнений з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту, безпідставно було знято з квартирного обліку.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , оформленого протоколом №2 від 06.03.2019 року, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м. Одесі, а також наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №37 від 08.04.2019 року «Про затвердження рішення об'єднаної житлової комісії» про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас по закінченню контракту.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах є зобов'язання об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Одесі, в загальній та першочерговій чергах за тим самим номером у списку на 06 березня 2019 року зі збереженням часу перебування на обліку - з 31 жовтня 2003 року, та в пільговій першочерговій черзі як учасника бойових дій - з 05 серпня 2007 року.
В частині вимог щодо зобов'язання об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 відмінити рішення від 06.03.2019 року суд відмовляє, оскільки скасування судом рішення об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , оформленого протоколом №2 від 06.03.2019 року, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м. Одесі, а також наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №37 від 08.04.2019 року «Про затвердження рішення об'єднаної житлової комісії», є належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача.
Скасування оскаржених рішень у судовому порядку не потребує окремого рішення суб'єкта владних повноважень, що їх відміняє.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач був звільнений від оплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» та інші судові витрати ним не понесені, розподіл судових витрат згідно ч. 1 ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 4-9, 72, 74-78, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Житлової комісії військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , оформлене протоколом №2 від 06.03.2019 року, про зняття з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас по закінченню контракту.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №37 від 08.04.2019 року «Про затвердження рішення об'єднаної житлової комісії» щодо зняття з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас по закінченню контракту.
Зобов'язати об'єднану житлову комісію Військової частини НОМЕР_2 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Одесі, в загальній та першочерговій чергах за тим самим номером у списку станом на 06 березня 2019 року зі збереженням часу перебування на обліку - з 31 жовтня 2003 року, та в пільговій першочерговій черзі як учасника бойових дій - з 05 серпня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук