Справа № 420/12757/24
30 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №156050021861 від 13.02.2024 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком шляхом зарахування до страхового стажу період роботи у Приватній фірмі «БАЗ» з 01.07.2000 року по 05.06.2002 року.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачам строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзиви.
Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що рішення №156050021861 від 13.02.2024 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним, та таким, що порушує право позивача на отримання пенсії, оскільки позивач будучи найманим працівником не може нести відповідальність за ведення кадрового та бухгалтерського обліку, а також іншої документації страхувальником (роботодавцем), а тому вказані у оскаржуваному рішенні обставини не можуть бути підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.
З відзиву на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. 13.02.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області на підставі заяви та наданих документів було винесено рішення №156050021861 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно Закону №1058. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно запису трудової книжки від 15.09.1982 року НОМЕР_1 з 01.07.2000 року по 05.06.2002 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків. Так, з 06.12.1997 року по 05.06.2002 року позивач працювала в приватній фірмі «БАЗ» на посаді адміністратора та отримала 4 роки 6 місяців 0 днів стажу. З 06.12.1997 року по 30.06.2000 року позивачу зараховано до страхового стажу 2 роки 6 місяців 25 днів. Проте, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу на позивача за період роботи з 01.07.2000 року по 05.06.2002 року відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, підстав для врахування зазначеного періоду не має.
З відзиву на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає про те, що 05.02.2024 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 13.02.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення №156050021861 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Рішення від 13.02.2024 року №156050021861 прийнято з урахуванням наступних правових норм та фактичних обставин. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років. На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 року №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 року №832 «Про заходи щодо поетапного впровадження у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджено протягом 1998-2000 років. Відповідно до пункту 3 Постанови №794 починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за періоди роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку. Відтак, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є обов'язковим з 01 липня 2000 року. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 15.09.1982 року з 01.07.2000 року по 05.06.2002 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості. Відтак, відсутні правові підстави для зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивача. На підставі наданих до заяви про призначення пенсії документів встановлено, що страховий стаж позивача склав 29 років 5 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління від 13.02.2024 року №156050021861 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (вік 60 років на момент звернення до пенсійного фонду).
05 лютого 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо призначення пенсії за віком.
Розглянувши звернення позивача за принципом «екстериторіальності» 13.02.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №156050021861 про відмову у призначенні пенсії.
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №156050021861 від 13.02.2024 року зазначено про те, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 року по 05.06.2002 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 15.09.1982 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб.
Позивач не погодився із правомірністю рішення відповідача та звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3, 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто з наведеного вбачається, що уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності з 01.07.2000 року по 05.06.2002 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 15.09.1982 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 14, ч. 10, 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є, роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Статтею 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає необхідним застосувати правові висновки Верховного суду, викладені у постанові від 20.03.2019 року по справі №688/947/17.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відтак, фактично внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
При цьому, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Неперерахування підприємством за позивача страхових внесків не є підставою для не включення відповідного періоду роботи до стажу, що дає право на трудову пенсію, оскільки відповідно до ст. 62 Закону №1058-ІV основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника.
Таким чином до страхового стажу позивача має бути зарахований період роботи з 01.07.2000 року по 05.06.2002 року у приватній фірмі «БАЗ».
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №156050021861 від 13.02.2024 року про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно висновків Верховного Суду у постанові Верховного Суду у справі №500/1216/23 від 08 лютого 2024 року дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Таким чином, враховуючи протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №156050021861 від 13.02.2024 року про відмову в призначенні пенсії, у суду є всі підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком шляхом зарахування до страхового стажу період роботи у Приватній фірмі «БАЗ» з 01.07.2000 року по 05.06.2002 року.
Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №156050021861 від 13.02.2024 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком шляхом зарахування до страхового стажу період роботи у Приватній фірмі «БАЗ» з 01.07.2000 року по 05.06.2002 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №156050021861 від 13.02.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком шляхом зарахування до страхового стажу період роботи у Приватній фірмі «БАЗ» з 01.07.2000 року по 05.06.2002 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 1384415) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА