31 жовтня 2024 р. № 400/5044/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , с. Улянівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116,
до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Одеській області, вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовомдо Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач, ГУНП), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за 2015 рік - 3 календарні дні основної щорічної відпустки, за 2016 рік - 26 календарних днів основної щорічної відпустки, за 2018 рік - 15 календарних днів основної щорічної відпустки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за 2015 рік - 3 календарні дні основної щорічної відпустки, за 2016 рік - 26 календарних днів основної щорічної відпустки, за 2018 рік - 15 календарних днів основної щорічної відпустки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції.
Ухвалою від 12.05.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 2015 року працював в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області. Наказом № 698 о/с від 14.05.2018 року позивача було звільнено зі служби. Позивачу при звільненні не було виплачено компенсацію невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2016 та 2018 роки.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом щодо нарахування та виплати йому компенсації відпустки,під час служби в поліції. Відповідач відмовив у зв'язку з відсутністю підстав.
Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, щонаказ про звільнення позивача з поліції у частині визначення днів невикористаної відпустки за 2015-2018 роки для проведення грошової компенсації не оскаржувався. А тому, він не допустив у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року № 782 (набрала чинності 24.10.2017 року) внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та до об'єктів індексації віднесено грошове забезпечення поліцейських. Отже, з моменту набрання чинності даного нормативно-правового акту поліцейські отримали право на індексацію грошового забезпечення. З урахуванням цього, з листопада 2017 року поліцейським мала нараховуватись індексація грошового забезпечення. Отже, вимога позивача про виплату індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 2018 рік, є безпідставною. Крім того, зазначає, що строк звернення до суду позивачем пропущений.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 , перебував на службі в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 698 о/с від 14.05.2018 року позивача було звільнено зі служби на підставі п. 2 ч. 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію».
21.10.2023 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Одеській області з запитом щодо кількості днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015, 2017 та 2018 роки.
Листом від 01.11.2022 року ГУНП повідомило позивача, що кількість днів невикористаної щорічної чергової відпустки становить: за 2015 рік - 03 доби; за 2016 рік - 26 діб; за 2018 рік - 15 діб та зазначило, що підстави для виплати грошової компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік - 2018 рік відсутні.
Позивач, не погоджуючись з відмовою, звернувся до суду.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток:1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 92 Закону № 580 поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Частинами 1- 4 ст. 93 Закону № 580 передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно доч. 9, 10 ст. 93 Закону № 580 поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.
Згідно з абз. 7, 8 пю 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260 (далі - Порядок № 260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Враховуючи викладене, працівник має право використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
У наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та мають бути компенсовані при звільненні.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року № 8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
За таких обставин, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки регулюються положеннями Закону № 580-VIII і Порядком № 260, а також у невизначеній частині щодо компенсації відпустки за минулі роки застосуванню підлягають приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки».
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
А відтак, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 року по справі № 160/10875/19.
Згідно з матеріалами справи, що не заперечується відповідачем, позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2016 рік - 26 діб, за 2018 рік - 15 діб Однак відповідачем протиправно не виплачено ОСОБА_1 компенсацію за таку відпустку.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд також вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими ч. 2 ст. 9 КАС України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 (с. Улянівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 40108740) - зовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2016 рік - 26 діб, за 2018 рік - 15 діб за період служби в поліції.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2016 рік - 26 діб, за 2018 рік - 15 діб за період служби в поліції.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 (с. Улянівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.10.2024 року.
Суддя О.В. Малих