30 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5329/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати рішення про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до вимог чинного законодавства та з урахування висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на його утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років: син ОСОБА_2 , 2010 р.н., пасинок та падчірка, батько яких помер: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. У 2022 році між ним та ОСОБА_5 укладено шлюб. Відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України визначено обов'язок вітчима утримувати пасинка, батько якого помер. Отже, вказує, що він є вітчимом, і є особою, на утриманні якого перебувають неповнолітні діти дружини, батько яких помер. У період з 2022 року і дотепер він спільно проживаю із дружиною та її дітьми, здійснює фактичне утримання пасинка та падчірки, приймає участь у їх вихованні, бере участь у матеріальному забезпеченні своїх пасинка та падчірки. Крім того, зазначає, що у нього від першого шлюбу є неповнолітній син, який перебуває також на його утриманні (проживає з ним, приймає участь у його вихованні). У зв'язку з цим, вважає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, як чоловік, на утримання якого перебуває троє і більше дітей віком до 18 років. Вказує, що подав заяву до відповідача про надання відстрочки від призову на військову службу відповідно до зазначених підстав, оформлення відстрочки у встановленому порядку і видачу документа, що підтверджує надання відстрочки. 16.07.2024 року позивач отримав повідомлення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причиною відмови відповідач зазначив: він не є рідним батьком пасинку та падчерці. Вважає дану відмову незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 30.08.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.35-36). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано докази.
Ухвалу про відкриття провадження у справі отримано уповноваженою особою відповідача 09.09.2024 року (а.с.10).
Відповідач відзив на позовну заяву та витребуваних доказів не надав.
Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на момент винесення рішення у даній справі, витребуваних доказів від відповідача не надійшло.
Дослідивши письмові докази у справі судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Разом із заявою про надання відстрочки позивач надав копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , укладений між ним та ОСОБА_6 (а.с.7); свідоцтва про народження дітей: серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.13-15); свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_7 . (а.с.16).
Позивач отримав повідомлення від 16.07.2024 року №348 у якому зазначено, що протоколом від 16 липня 2024 року №15 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомили, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: заявник не зазначений батьком 2-х дітей (а.с.20).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №3891-IXвід 23.07.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII.
Крім цього, відповідно до пункту 2 вже згаданого Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В розумінні статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022р. «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України оголошено та розпочато проведення загальної мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з ч.5 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ) призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено підстави та осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації
Частиною 7 статті 23 Закону №3543-ХІІ установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Абзацом першим пункту 58 Порядку №560 передбачено, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Судом встановлено, що відповідачем прийнято протокольне рішення від 16 липня 2024 року №15 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (а.с.20).
Єдиною підставою відмови у наданні позивачу відстрочки є те, що позивач не зазначений батьком 2-х дітей.
Як вже судом зазначалося, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є чоловіком ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 23.04.2022 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (а.с.7).
Відповідно до довідки №6/06/12 від 29.07.2024, наданої старостою Бережинського старостинського округу Первозванівської сільської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , сином дружини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , сином дружини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донькою дружини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . (а.с.17).
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 , виданого Бережинською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області, 21.09.2011, у графі Батьки записані: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_6 (а.с.14).
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 , виданого Бережинською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області, 21.09.2011, у графі Батьки записані: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_6 (а.с.13).
Відповідно до частини 2 та 4 статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно ст.133 Сімейного кодексу України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Відповідно до статті 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 1 статті 268 СК мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Так, серед документів, поданих позивачем, наявне свідоцтво про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 , виданого Виконавчим комітетом Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, що підтверджує відсутність батька у неповнолітніх дітей від першого шлюбу ОСОБА_6 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Отже, враховуючи обставини встановлені при розгляді даної справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , є особою, у якого на утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років.
Відтак, наявні підстави для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.3 ч.1 статті 23 Закону №3543-ХІІ .
Крім того, суд враховує, що такі підстави як наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей були підставою для звільнення позивача з військової служби. Так, у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року по справі №340/5459/22, судом було зобов'язано Військову частину НОМЕР_7 розглянути рапорт від 25.10.2022 та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_10 , оформлене протоколом від 16.07.2024 року №15, є протиправним та підлягає скасуванню.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Як зазначалося вище, саме на відповідача покладено обов'язок по оформленню відстрочки військовозобов'язаних від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку. Тобто, відповідач у даному випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.
Як встановлено судом, заяву про надання позивачу відстрочки розглянуто по суті та прийнято протиправне рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_10 , оформлене протоколом від 16.07.2024 року №15, яке й порушує права та інтереси позивача, а також, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 статті 23 Закону №3543-ХІІ та прийняти відповідне рішення по суті звернення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи те, що відповідачем не надано ні відзиву, ні будь яких доказів на спростування доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 1211,20 грн. (а.с.21) слід стягнути на його користь пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_10 , оформлене протоколом від 16 липня 2024 року №15 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зобов'язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_10 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.3 ч.1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) здійснені ним судові витрати: на оплату судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА