22 жовтня 2024 року Київ № 320/34455/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,
за участю секретаря судового засідання Короташ О.Б.,
за участю:
представника позивача - Власенка С.П.,
представника відповідачів - Вахненка С.В.,
представника третьої особи - Софини І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної міграційної служби України (далі також ДМС України) та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі також ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ голови Державної міграційної служби України від 24.08.2023 № 233-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 25.08.2023 № 621/кт "Про оголошення наказу про звільнення Федора Шевченка";
- визнати протиправним і скасувати рішення начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні на посаду заступника начальника Бориспільського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Бориспільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з 25.08.2023;
- стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, який у період з 25.08.2023 до дня подачі позову до суду становить 65 288,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 6 серпня 2012 року на підставі наказу начальника Управління Державної міграційної служби України в Київській області № 128-к його було призначено на посаду головного спеціаліста Бориспільського районного відділу.
Починаючи з 19 червня 2013 року він обіймав посаду заступника начальника вказаної установи. Проте, через оптимізацію структури органів міграційної служби, у порядку переведення його декілька разів перепризначали на ту ж саму посаду "заступник начальника". Формально змінювалася лише назва територіального підрозділу у якому він працював, а всі функціональні обов'язки, які виконував раніше залишалися незмінними. 19 липня 2023 року усіх керівників та заступників структурних підрозділів Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), у тому числі й Бориспільського відділу, було запрошено на нараду до головного офісу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (м. Київ, вул. Березняківська 4-а).
Метою проведення цієї наради було доведення до відома керівників та їх заступників структурних підрозділів про введення в черговий раз в дію нової структури та штатного розпису ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на 2023 рік, оголошення вакантних посад та вручення попереджень про скорочення. В ході проведення цієї наради, позивачу було вручено лист начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 8010.11.1/38412-23 яким повідомили про наступне скорочення займаної посади та попереджено про наступне звільнення. Підставою для звільнення у листі зазначено "... скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців...". Цим же листом було запропоновано для переведення у нову структуру наявні у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вакантні посади державної служби, перелік яких містився у додатку.
Ознайомившись із запропонованим переліком посад, навпроти графи "Заступник начальника відділу" розділу "Бориспільський об'єднаний відділ", позивач поставив дату 19.07.2023 рік, своє прізвище, підпис. У такий спосіб він обрав бажану вакантну посаду на якій погодився продовжувати державну службу та яка є рівнозначною займаній на той час посаді і цілком відповідає професійному рівню та кваліфікації.
Також того ж дня позивач подав до управління персоналу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області заяву на ім'я голови ДМС України, у якій просив призначити у порядку переведення на рівнозначну посаду у новоствореній структурі, а саме - на посаду заступника начальника Бориспільського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області. Фактично це була та ж сама посада, яку обіймав до звільнення.
Однак рішенням начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області йому було відмовлено у призначенні на бажану рівнозначну посаду. У листі від 27.07.2023 № 8010.11.1/40532-23 начальник ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомив, що підставою відмови є одночасне надходження двох заяв від претендентів на одну і ту ж посаду, і оскільки окрім позивача на цю ж посаду претендував також начальник Переяславського відділу ОСОБА_2 . Зокрема, у листі від 27.07.2023 зазначено, що "Відповідно до прийнятого начальником ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області рішення, Вам відмовлено у призначенні на посаду заступника начальника Бориспільського об'єднаного відділу".
Наказом голови ДМС України від 24 серпня 2023 року № 233-кт позивача було звільнено 25 серпня 2023 року з посади заступника начальника Бориспільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Вважає, що таке звільнення відбулося з грубим порушенням вимог чинного законодавства, наказ про звільнення вважає протиправними, у зв'язку з чим його право на працю підлягає захисту у судовому порядку.
Ухвалою суду від 26.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 20.02.2024 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
Ухвалою від 16.05.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 320/34455/23 та признав справу до судового розгляду.
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову зазначивши, що у структурі ЦМУ ДМС відбулися зміни, наказом ЦМУ ДМС від 11.07.2023 № 22 було введено в дію структуру та штатний розпис ЦМУ ДМС на 2023 рік, 19.07.2023 в актовому залі ЦМУ ДМС за адресою: м. Київ вул. Березняківська 4-а була проведена апаратна нарада, під час проведення якої, з метою дотримання рівності трудових прав та недопущення дискримінації у сфері праці, одночасно усім присутнім працівникам було доведено до відома про введення в дію нової структури та штатного розпису ЦМУ ДМС на 2023 рік, що пов'язано з об'єднанням районних відділів та створенням нових секторів на території Київської області.
Так, 19.07.2023 позивача було ознайомлено та вручено попередження про наступне звільнення з Додатком 1 "до Попередження про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням посад у ЦМУ ДМС, відповідно до Наказу від 11.07.2023 № 22 "Про введення в дію структури та штатного розпису ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області" від 19.07.2023 реєстраційний № 8010.11.1/38412-23.
Одночасно два працівника, посади яких підлягали скороченню, а саме, начальник Переяславського відділу ЦМУ ДМС ОСОБА_2 , та заступник начальника ОСОБА_1 виявили бажання бути працевлаштованим на одну вакантну посаду, а саме посаду "Заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 " із переліку запропонованих вакантних посад.
З метою недопущення дискримінації та дотримання рівності трудових прав та недопущення порушення вимог законодавства керуючись пунктом 10, підпунктів 10, 13 пункту 12 положення ЦМУ ДМС керівником державної служби відповідно до наказу № 33/аг від 24.07.2023 було затверджено комісію з розгляду питань щодо скорочення посад у ЦМУ ДМС, було підготовлено та надано інформаційні довідки на кожного з працівників, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою проведення порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації.
За результатами засідання комісії, розглянувши питання наявності у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, а також результатів щорічного оцінювання за останні 4 роки та напрямків підвищення кваліфікації за поточний рік прийшли до висновку що перевага на призначення на посаду "заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 " наявна у ОСОБА_2 .
Отже, утвореною тимчасово діючою комісією, шляхом голосування було вирішено рекомендувати на посаду заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
В зв'язку з чим, позивачу було повторно запропоновано обрати іншу вакантну посаду відповідно до листа ЦМУ ДМС від 27.07.2023 № 8010.11.1/40532-23, з яким останнього було ознайомлено під особистий підпис. Позивачем після ознайомлення з переліком посад знову власноруч було зазначено, що той дає згоду лише на переведення на посаду "заступник начальника Бориспільського об'єднаного відділу", хоча даним переліком позивачу знову ж таки пропонувалися рівнозначні посади.
Враховуючи, що позивач не надав згоду на переведення на одну із запропонованих посад, 23.08.2023 на виконання вимог підпункту 5 пункту 12 положення про ЦМУ ДМС керівником ЦМУ ДМС було надано пропозицію Голові ДМС для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Бориспільського ЦМУ ДМС.
Відповідно до Наказу ДМС України від 24.08.2023 № 233-кт позивача було звільнено 25.08.2023 з посади заступника начальника Бориспільського відділу ЦМУ ДМС відповідно до пункту першого частини 1 статті 87 Закону 889-VII.
Наказом ЦМУ ДМС "Про оголошення наказу про звільнення Федора Шевченка" від 25.08.2023 № 621/кт позивачу було оголошено наказ ДМС про звільнення з яким він ознайомився під особистий підпис. Зазначив, що позивачем не доведено правомірність пред'явленого позову, а дії відповідачів не суперечать вимогам законодавства України.
Відповідачем, Державною міграційною службою України, подано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, правомірність пред'явленого позову не доведена, дії відповідача не суперечать вимогам законодавства України.
Позивачем надано суду відповідь на відзив відповідачів, в якому зазначено, що у відзивах відповідачі не спростували наведені в позові твердження та аргументи стосовно суті вимог позивача, тому просив позов задовольнити, зазначив, що рішення про його звільнення є незаконним так як воно було прийнято внаслідок допущення ряду системних порушень, як відповідачем ЦМУ ДМС, так і самою ДМС України. А саме тимчасова комісія 26 липня 2023 року зробила свій висновок про доцільність призначення ОСОБА_2 на вакантну посаду на підставі недостовірних даних, що були зазначені у інформаційних довідках.
Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надало заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що Комісії з розгляду питань щодо скорочення посад у ЦМУ ДМС надавалася вся інформація яка була наявна в Управлінні персоналом станом на дату формування інформаційних довідок (25.07.2023), з сертифікатів які були надані позивачем у якості доказів, випливає, що останній проходив навчання шляхом самоосвіти на освітніх онлайнплатформах. А отже про них стало відомо лише після того як до управління персоналом надійшов інформаційний лист у якому була зазначена дана інформація. При цьому повідомляємо що даний лист було направлено ІНФОРМАЦІЯ_3 лише 29.07.2023. Таким чином на момент формування інформаційних довідок (25.07.2023) такі відомості були відсутні в управлінні персоналом. А звинувачення щодо ненадання такої інформації швидше слід застосувати до позивача оскільки це його обов'язок був повідомити, про проходження такої кількості курсів та ще й за один робочий день.
Твердження позивача про те, що не було проведено якихось досліджень та оцінки конкретних результатів взагалі не відповідає дійсності, оскільки не зрозуміло як можна порівнювати посаду начальника та заступника начальника. Посада начальника передбачає відповідальність за усі напрямки роботи, в той час як заступник відповідає за той напрямок роботи який визначає начальник. Позивач дійсно мав на меті працювати в ЦМУ ДМС і виконувати ті обов'язки, які він виконував до цього, то він би скористався такою можливістю, оскільки зі сторони відповідача в повній мірі були вжиті всі заходи для того, щоб працевлаштувати кожного працівника. Жодного працівника не було звільнено, окрім ОСОБА_1 , всі хто хотів працювати та продовжувати державну службу були переведені, в тому числі і ОСОБА_2 , який перейшов на нижчу посаду. Позивач категорично не погодився на переведення ні на одну із запропонованих вакантних посад і позивача було звільнено Головою ДМС з посади заступника начальника Бориспільського відділу ЦМУ ДМС відповідно до пункту першого частини 1 статті 87 Закону 889-VI, про що було видано відповідний наказ.
Представником третьої особи було надано суду пояснення третьої особи та додаткові пояснення у справі щодо позову, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначив, що у позивача було відсутнє переважне право на заняття посади заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 і що начальник ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не приймав відповідних одноосібних рішень "про надання переваги ОСОБА_2 ", як це зазначає позивач, оскільки утворена тимчасово діюча комісія розглядала кандидатури ОСОБА_2 та позивача, а не начальник ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області. Начальник ЦМУ ДМС в свою чергу подав відповідне подання про звільнення Позивача, а не приймав рішення.
Крім того, зазначив, що ОСОБА_2 , на момент вручення попередження займав вищу та більш відповідальну посаду начальника Переяславського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, а отже мав більш високу кваліфікацію та продуктивність праці ніж позивач, тому і мав переважне право на зайняття спірної посади.
При цьому виключно при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається іншій категорії працівникам, перелік яких зазначений у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити, підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях
Представник відповідача Державної міграційної служби України у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав, зазначених у відзиві на позов, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав, зазначених у відзиві на позов, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник 3-ї особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав, зазначених у поясненнях до позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, письмові пояснення, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив таке.
6 серпня 2012 року на підставі наказу начальника Управління Державної міграційної служби України в Київській області № 128-к ОСОБА_1 було призначено на посаду головного спеціаліста Бориспільського районного відділу.
19.06.2013 ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника Бориспільського районного відділу УДМС у Київській області, 03.01.2019 призначений на посаду заступника начальника Бориспільського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача.
Згідно з наказом ЦМУ ДМС від 11.07.2023 № 22 було введено в дію структуру та штатний розпис ЦМУ ДМС на 2023 рік, що було пов'язано з об'єднанням районних відділів та створення нових секторів на території Київської області.
Дані зміни відбулися у зв'язку з оптимізацією структури та удосконалення надання адміністративних послуг на підставі рішення Колегії ДМС, затвердженого наказом ДМС від 02.06.2023 № 118 (Протокол від 26.05.2023 № 2/КС) "Про стан реалізації проекту "Безпечна країна" щодо оптимізації територіальних підрозділів ДМС. Адже на 2023 рік гостро стояло питання зміни формату роботи органів ДМС та необхідності проведення організаційних змін в діяльності. Оптимізація структури здійснювалась обґрунтовано, ураховуючи наявність в територіальних громадах Центрів надання адміністративних послуг.
Отже, у структурі ЦМУ ДМС відбулися зміни, відповідно до абзацу першого частини шостої статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій", постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів", постанови Кабінету Міністрів України; від 24.12.2019 № 112 "Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закову України "Про державну службу", наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України від 23.03.2021 № 609 "Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", підпункту 13 пункту 12, пункту 16 Положення ЦМУ, враховуючи лист МВС України від 22/06.2023 № 46296/01 /36-10920-2023 "Про погодження структури" та лист Управління персоналу ДМС від 11.07.2023 № 10.2-294/10-23 "Про надсилання штатного розпису", наказу ЦМУ ДМС від 11.07.2023 № 22.
19 липня 2023 року усіх керівників та заступників структурних підрозділів Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, у тому числі й Бориспільського відділу, було запрошено на нараду до головного офісу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (м. Київ, вул. Березняківська, 4-а).
19.07.2023 в актовому залі ЦМУ ДМС за адресою: м. Київ вул. Березняківська, 4-а була проведена апаратна нарада. Під час проведення апаратної наради, одночасно усім присутнім працівникам було доведено до відома про введення в дію нової структури та штатного розпису ЦМУ ДМС на 2023 рік, що пов'язано з об'єднанням районних відділів та створенням нових секторів на території Київської області, що підтверджується Протоколом № 1Апаратної наради Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служи у м. Києві та Київській області від 19 липня 2023 року.
19.07.2023 позивача ОСОБА_1 було ознайомлено та вручено попередження про наступне звільнення від 19.07.2023, реєстраційний № 8010.11.1/38412-23 (надалі за текстом попередження) з Додатком 1 "до Попередження про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням посад у ЦМУ ДМС, відповідно до Наказу від 11.07.2023 № 22 "Про введення в дію структури та штатного розпису ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області".
Одночасно два працівника, посади яких підлягали скороченню, начальник Переяславського відділу ЦМУ ДМС Олійник Віктор Васильович та заступник начальника ОСОБА_1 виявили бажання бути працевлаштованим на одну вакантну посаду, а саме посаду заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із переліку запропонованих вакантних посад.
Начальником ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Вячеславом Гузь відповідно до наказу № 33/аг від 24.07.2023 "Про затвердження комісії з розгляду питань щодо скорочення посад у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було утворено та затверджено тимчасову діючу комісію з розгляду питань у зв'язку зі скороченням посад у Центральному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (надалі також комісія).
Тв.о начальника управлінням персоналу ОСОБА_3 було підготовлено інформаційні довідки щодо кваліфікації та досвіду роботи на кожного з працівників, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою проведення порівняльного аналізу продуктивності та кваліфікації. За результатами засідання комісії, розглянувши питання наявності у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш вищої кваліфікації і продуктивності праці, а також результатів щорічного оцінювання за останні 4 роки та напрямків підвищення кваліфікації за поточний рік затверджено кандидатуру ОСОБА_2 на посаду заступника начальника Бориспільського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Киві та Київській області, що підтверджується Протоколом № 1 засідання діючої комісії з розгляду питань у зв'язку зі скороченням посад у Центральному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, затвердженої наказом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 24.07.2023 № 3/аг.
В зв'язку з чим, позивачу було повторно запропоновано обрати іншу вакантну посаду відповідно до листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 27.07.2023 8010.11.1/40532-23 "Про надання інформації", з яким останнього було ознайомлено під особистий підпис. Позивачем після ознайомлення з переліком посад станом на 27.07.2023 власноруч було зазначено, що він дає згоду на переведення на посаду "заступник начальника відділу".
Враховуючи, що позивач не надав згоду на переведення на одну із пропонованих посад, 23.08.2023 на виконання вимог підпункту 5 пункту 12 Положення про ЦМУ ДМС керівником ЦМУ ДМС було надано пропозицію Голові ДМС для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Бориспільського ЦМУ ДМС.
З урахуванням поданих документів, безпосередньо суб'єктом призначення, а саме Головою ДМС було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 .
Відповідно до Наказу ДМС України від 24.08.2023 № 233-кт ОСОБА_1 було звільнено 25.08.2023 з посади заступника начальника Бориспільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
Наказом ЦМУ ДМС "Про оголошення наказу про звільнення Федора Шевченка" від 25.08.2023 № 621/кт позивачу було оголошено наказ ДМС про звільнення, з яким він ознайомився під особистий підпис. Згідно вказаного наказу, вважати ОСОБА_1 таким, що 25 серпня 2023 року звільнений з посади заступника начальника Бориспільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служб у м. Киві та Київській області у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу без скорочення чисельності, відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу першого частини третьої 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну служу".
Вважаючи, що таке звільнення відбулося з грубим порушенням вимог чинного законодавства позивач наказ про звільнення вважає протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регулюються Законом України "Про державну службу" № 889-VIII (далі по тексту - Закон № 889-VIII) в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 Закон № 889-VIII, Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Закон № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87 кого Закону).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону № 889- VIII, визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Відповідно до частини 3 статті 87 Закону № 889- VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно до абзацу 1 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360 "Про затвердження Положення про Державну міграційну службу України" ДМС очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу.
Згідно з п.п. 11-14 Положення про Державну міграційну службу України Голова ДМС:
11) затверджує за погодженням з Міністром внутрішніх справ структуру територіальних органів;
12) призначає на посаду за погодженням з Міністром внутрішніх справ та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів ДМС;
13) призначає на посаду за погодженням з Міністром внутрішніх справ заступників керівників територіальних органів ДМС та звільняє їх з посади;
14) призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних підрозділів ДМС та їх заступників у порядку, передбаченому законодавством про державну службу.
Згідно з підпунктом 5 пункту 12 Положенням про Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області затвердженої Наказом ДМС України від 08.10.2018 № 161 (в редакції наказу ДМС від 07.05.2021 № 70) (надалі за текстом положення ЦМУ ДМС) Начальник ЦМУ ДМС вносить пропозиції Голові ДМС щодо призначення на посаду та звільнення з посади своїх заступників, керівників підпорядкованих територіальних підрозділів та їх заступників в установленому законодавством порядку.
Отже, законодавством встановлено правила звільнення працівників, що застосовуються в разі скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців (пункт 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII), а саме: про майбутнє вивільнення працівник попереджається за тридцять днів до такого вивільнення; до даних правовідносин застосовуються норми щодо необхідності врахування переважного права працівника щодо залишення на роботі; звільнення може бути здійснене в разі неможливості перевести працівника на іншу посаду (роботу) а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду; наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця видається суб'єктом призначення.
Судом встановлено, що у структурі ЦМУ ДМС відбулися зміни, 11.07.203 було введено в дію нову структуру та штатний розпис ЦМУ ДМС на 2023 рік.
Під час проведення апаратної наради, одночасно усім присутнім працівникам було доведено до відома про введення в дію нової структури та штатного розпису ЦМУ ДМС на 2023 рік, що пов'язано з об'єднанням районних відділів та створенням нових секторів на території Київської області.
Так, 19.07.2023 позивача було ознайомлено та вручено попередження про наступне звільнення з Додатком 1 "до Попередження про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням посад у ЦМУ ДМС, відповідно до Наказу від 11.07.2023 № 22 "Про введення в дію структури та штатного розпису ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області" від 19.07.2023 реєстраційний № 8010.11.1/38412-23.
Як випливає з матеріалів справи, позивача ознайомлено з попередженням про наступне звільнення. При цьому, позивачем не оскаржується порядок доведення до відома інформації про наступне звільнення.
Одночасно два працівника, посади яких підлягали скороченню, а саме начальник Переяславського відділу ЦМУ ДМС ОСОБА_2 , та заступник начальника Бориспільського відділу ОСОБА_1 виявили бажання бути працевлаштованим на одну вакантну посаду, а саме посаду заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із переліку запропонованих вакантних посад.
Як зазначив відповідач при порівнянні продуктивності праці та кваліфікації двох працівників було встановлено, що ОСОБА_2 має наступні переваги в порівнянні з позивачем :
- ОСОБА_2 на момент вручення попередження займав посаду начальника Переяславського відділу в той час як позивач перебував на посаді заступника начальника Бориспільського районного відділу;
- за час роботи в ЦМУ ДМС показав кращий результат роботи та виявив більш сумлінне ставлення до виконання посадових обов'язків за що був нагороджений в 2020 році Подякою МВС України за сумлінне ставлення до виконання посадових обов'язків, ініціативу та наполегливість, доказів наявності нагород за час роботи в ЦМУ ДМС позивачем не надано;
- ОСОБА_2 мав значно кращі показники за результатами річного оцінювання за останні 4 роки;
- Позивач обіймав посаду заступника начальника Бориспільського районного відділу що відноситься до категорії "Б" протягом 10 років. При цьому ОСОБА_2 також обіймав посаду категорії "Б" понад 8 років з яких 4 роки на посаді начальника Переяславського відділу. В той час, як позивач займав виключно посаду заступника начальника;
- ОСОБА_2 має більш високу кваліфікацію, яку постійно удосконалював та підвищував, за останні 6 місяців поточного року перед призначенням пройшов підвищення кваліфікації шляхом самоосвіти за п'ятьма програмами.
Комісії з розгляду питань щодо скорочення посад у ЦМУ ДМС надавалася вся інформація яка була наявна в Управлінні персоналом станом на дату формування інформаційних довідок (25.07.2023).
Суд зазначає, що з сертифікатів, які були надані позивачем у якості доказів, випливає, що останній проходив навчання шляхом самоосвіти на освітніх онлайн платформах. А отже про них стало відомо лише після того як до управління персоналом надійшов інформаційний лист у якому була зазначена дана інформація, при цьому даний лист було направлено ІНФОРМАЦІЯ_3 лише 29.07.2023. Таким чином на момент формування інформаційних довідок 25.07.2023 такі відомості були відсутні в управлінні персоналом.
Згідно з протоколом тимчасової комісії з розгляду питань у зв'язку зі скороченням посад у Центральному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби у і Києві та Київській від 26.07.2023 № 1 ухвалено: - враховуючи кваліфікацію та досвід роботи обох претендентів на посаду, вирішено затвердити кандидатуру ОСОБА_2 на посаду заступника начальника Бориспільського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області; - про результати розгляду кандидатури на посаду заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 доповісти начальнику Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області; після прийняття рішення начальником ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомити кандидата, який не був погоджений на зазначену посаду, про результати розгляду його заяви про призначення та ознайомити з усіма наявними вакантними посадами.
Утвореною тимчасово діючою комісією, шляхом голосування було вирішено рекомендувати на посаду заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позивачу було повторно запропоновано обрати іншу вакантну посаду відповідно до листа ЦМУ ДМС від 27.07.2023 № 8010.11.1/40532-23 але позивач не надав згоду на переведення на жодну з зазначених в переліку посад.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини 1 статті Закону № 889- VIII у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Враховуючи, що позивач не надав згоду на переведення на одну із запропонованих посад, 23.08.2023 на виконання вимог підпункту 5 пункту 12 Положення про ЦМУ ДМС керівником ЦМУ ДМС було надано пропозицію Голові ДМС для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Бориспільського ЦМУ ДМС.
З урахуванням поданих документів, безпосередньо суб'єктом призначення, а саме Головою ДМС було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 .
Відповідно до Наказу ДМС України від 24.08.2023 № 233-кт позивача було звільнено 25.08.2023 з посади заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до пункту першого частини 1 статті 87 Закону 889-VII.
Наказом ЦМУ ДМС "Про оголошення наказу про звільнення Федора Шевченка" від 25.08.2023 № 621/кт позивачу було оголошено наказ ДМС про звільнення з яким він ознайомився під особистий підпис.
Отже, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази видано відповідачами у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Суд не бере до уваги твердження позивача, що він має переважне право на призначення на посаду тому що має 3 ранг державного службовця, оскільки відповідно до статті 39 Закону № 889- VIII ранги державних службовців є видом спеціальних звань. Встановлюється дев'ять рангів державних службовців. Державним службовцям, які займають зокрема, посади державної служби категорії "Б" присвоюються - 3, 4, 5 та 6 ранг. При цьому черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. З викладеного випливає, що третій ранг позивача свідчить лише про стаж державної служби та про те що позивач дійсно тривалий час працює на державній службі. Але ніяк не про те, що у нього більш висока кваліфікація.
Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 754/12401/21 зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скорочені чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.
Отже, право на залишення на роботи передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України не застосовується для працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах."
Таким чином, оскільки у відповідача був створений новий відділ - Бориспільський об'єднаний відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, тому переважного права у Позивача на працевлаштування на нову посаду у новий відділ не було.
Згідно з абз. 2 ч. З ст. 87 Закону України "Про державну службу", одночасно з попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Приписи ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу", покладають на суб'єкта призначення/керівника державної служби врахувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, тобто ця вимога викладена достатньо чітко та зрозуміло, що не залишає місця для її неоднозначного (множинного) розуміння та застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодекс Законів про працю України (далі - КЗпП України), при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Однак варто зазначити, що КЗпП України та Закон України "Про державну службу" не регламентує, як саме (за якою процедурою, на основі яких документів) має визначатись рівень кваліфікації і продуктивності праці.
Щодо поняття кваліфікації та продуктивності праці, суд зазначає таке.
Поняття "кваліфікація" включає в себе не лише освітній рівень працівника, а й стаж роботи, здатність виконувати особливі доручення керівництва, володіння певними навиками, програмами, тощо.
При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовується ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконання покладених завдань та доручень тощо.
Вказана позиція узгоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі № 813/1220/16.
Для визначення рівня продуктивності праці та кваліфікації працівників, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України, роботодавець робить порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, в процесі якого, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.
Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
Тобто в першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці і лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 14.11.2018 справа № 804/3325/17, від 27.02.2020 справа № 620/1941/19, від 01.07.2020 у справі № 620/2711/19.
Верховний Суд у постанові від 11.07.2018 № 816/1232/17 зазначив яким чином роботодавець може визначити хто з працівників має право на переважне залишення на роботі.
Верховний Суд у даній постанові зазначив: "при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника
Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники. перелічені в частині другій статті 42 КЗпП.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення."
При цьому Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 600/752/22-а зазначив, що запропоновані у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 816/1232/17 підходи / способи не є вичерпні. Суб'єкт призначення або керівник державної установи може зважити також на інші обставини, які він вважає, можуть мати значення для визначення того з державних службовці, хто є більш кваліфікованим і продуктивним у роботі.
Наказом ЦМУ ДМС від 24.07.2023 № 33/аг "Про затвердження комісії з розгляду питань щодо скорочення посад у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області" утворено та затверджено тимчасову діючу комісію з розгляду питань у зв'язку зі скороченням у Центральному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
У подальшому Протоколом № 1 засідання тимчасово діючої комісії з розгляду питань у зв'язку зі скороченням посад у Центральному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, затвердженої наказом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 24.07.2023, комісія ухвалила, враховуючи кваліфікацію та досвід роботи обох претендентів на посаду - затвердити кандидатуру ОСОБА_2 на посаду заступника начальника Бориспільського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з вересня 2021 року по серпень 2023 (до моменту призначення на посаду заступника начальника Бориспільського об'єднаного відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) працював на посаді начальника Переяславського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та в посадові обов'язки якого входило більш ширший спектр повноважень та відповідальності, як керівника у порівнянні з посадою заступника, тобто більша кваліфікація та продуктивність праці.
Досвід роботи на вищих та більш відповідальних посадах є одним із критеріїв визначення кваліфікації і продуктивності праці, дані доводи повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.03.2023 у справі № 580/7962/21, від 23.11.2022 у справі № 932/7278/20, від 17.03.2020 у справі № 826/510/16.
Тобто ОСОБА_2 , на момент вручення попередження, займав вищу та більш відповідальну посаду начальника Переяславського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, а отже мав більш високу кваліфікацію та продуктивність праці ніж позивач, тому і мав переважне право на зайняття спірної посади.
При цьому виключно при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі дається іншій категорії працівникам, перелік яких зазначений у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.
Також щодо доводів позивача про більш тривалий стаж роботи суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.08.2020 у справі № 754/7439/19 висловився про те, що сама по собі наявність тривалого стажу роботи за відсутністю відповідної кваліфікації та продуктивності праці, що визначаються роботодавцем, не надає працівникові переважного права на залишені на роботі.
Отже, у позивача було відсутнє переважне право на зайняття посади заступника начальника Бориспільського об'єднаного відділу ЦМУ ДМС.
Щодо твердження позивача про те що "...обрана ним посада є не лише рівнозначна тій яку він займав а й за своїми функціональними обов'язками вона є аналогічною з новоствореною посадою....", не приймається судом як належний та допустимий доказ, оскільки документом, в якому містяться вимоги, завдання, права та обов'язки, сфера відповідальності, функції та повноваження усіх працівників, які вони мають виконувати на займаній посаді, для забезпечення ефективної роботи трудового колективу є посадова інструкція.
Так суд, порівнявши посадову інструкцію заступника начальника Бориспільського відділу ЦМУ ДМС, (посада яку займав позивач до звільнення) і посадову інструкцію заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (посада на яку претендував позивач) очевидним є те, що основні посадові обов'язки на новоутвореній посаді суттєво змінилися, значно розширились та доповнились, зокрема доповнено пунктом 2 в якому покладено обов'язок здійснювати облік іноземців та осіб без громадянства, які постійно чи тимчасово проживають на території адміністративного обслуговування; пунктом 4 в якому покладено обов'язок організовувати роботу пов'язану із забезпеченням діяльності у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній міграції (незаконній) міграції, громадянства та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Кожен з пунктів нової інструкції має сферу впливу контролю та організації роботи не тільки територіальну одиницю міста Бориспіль, а й на весь Бориспільський район, включаючи всі населені пункти разом з новоутвореними секторами.
Отже, порівнюючи посадові обов'язки заступника начальника Бориспільського об'єднаного відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, визначені Посадовою інструкцією, затвердженою від 28.07.2023 та посадові обов'язки заступника начальника Бориспільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, визначені Посадовою інструкцією, затвердженою від 16.09.2021, слід зазначити, що останні відрізняються, як за кількістю та і за змістом, а отже не є тотожними.
Бориспільський об'єднаний відділ об'єднав в собі такі територіальні одиниці як Бориспіль, Яготин, Переяслав, при цьому слід зазначити, що населення м. Бориспіль складає приблизно 63 16 осіб; населення Бориспільського району складає приблизно 53 619 осіб, а отже категорія населення яку наразі обслуговує Бориспільський об'єднаний відділ складає 116 788 осіб, що в рази перевищує ту кількість громадян які обслуговував Бориспільський відділ, в якому позивач займав посаду заступника начальника.
До складу Бориспільського об'єднаного відділу увійшли: - Сектор протидії нелегальній міграції - Сектор оформлення документів - Переяславський сектор - Яготинський сектор.
У позовній заяві позивач зазначає, що "мало місце фактично перейменування посади, а не її скорочення внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату".
В свою чергу суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не заперечується факт змін в структурі ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Фактично, до новоствореного ІНФОРМАЦІЯ_1 було додано чотири структурні одиниці, в тому числі - Переяславський та Яготинський сектори оформлення документів, що значно розширило територіальні повноваження такого нового відділу ЦМУ ДМС.
Як зазначалось вище, обсяг повноважень Бориспільського об'єднаного відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не є тотожним обсягу повноважень Бориспільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, тому відбулось значне розширення повноважень Бориспільського об'єднаного відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Отже у зв'язку з розширенням територіальних повноважень Бориспільського об'єднаного відділу ЦМУ ДМС, збільшився і об'єм повноважень та відповідальності для посади заступника начальника такого нового відділу ЦМУ ДМС.
Таким чином, відбулось скорочення посади - заступника начальника Бориспільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та, як наслідок, наявність підстав для звільнення позивача, що передбачені п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Щодо твердження Позивача що оскаржуваний наказ про звільнення містить лише посилання на пункт 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VІІІ без зазначення конкретної причини та підстав звільнення, суд зазначає, що п. 1 частини 1 статті 87 Закону № 889- VIII містить три самостійні підстави для припинення державної служби з ініціативи суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення при винесені наказу про звільнення особи може, в залежності від фактичних обставин, зазначає будь-яку із визначених у пункті першому підстав, але суть прийнятого рішення при цьому не змінюється. Вирішальним в даному випадку є те, що суб'єктом призначення в оскаржуваному наказі про звільнення чітко визначено правові підстави, безпосередньо зазначено положення закону на підставі якого скорочено посаду позивача, а саме, пункт 1 стани 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" Отже, оскаржуваний наказ містить посилання на пункт частину та статтю Закону "Про державну службу", який чітко визначає підстави звільнення.
Крім того, суд зазначає, що начальник ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не приймав відповідних одноосібних рішень "про надання переваги ОСОБА_2 ", як це зазначає позивач, оскільки утворена тимчасово діюча комісія розглядала кандидатури ОСОБА_2 та позивача, а не начальник ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Окрім цього, згідно з підп. 5 п. 12 Положення про Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, затвердженої наказом ДМС України від 08.10.2018 № 161, начальник ЦМУ ДМС вносить пропозиції Голові ДМС щодо призначення на посаду та звільнення з посади своїх заступників, керівників підпорядкованих територіальних підрозділів та їх заступників в установленому законом порядку.
В свою чергу відповідно до пп. 14 п. 10 Положення про Державну міграційну службу України Голова ДМС призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних підрозділів ДМС та їх заступників у порядку, передбаченому законодавством про державну службу.
Тобто на підставі зазначених документів голова ДМС, а не начальник ЦМУ ДМС у м. Київській області, прийняла рішення про звільнення позивача.
Отже, звільнення позивача відбулось правомірно, в установленому законодавством порядку.
У відповідності до ч. 1, 2, 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За переконанням суду, відповідачі довели правомірність та обґрунтованість прийнятих рішень, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі накази та рішення є правомірним та таким, що прийняті відповідно до вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та чинного законодавства України, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаних наказів і рішень з підстав, викладених у позовній заяві, належить відмовити.
Оскільки суд відмовив у визнанні протиправними та скасування наказів то похідні вимоги - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Бориспільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з 25.08.2023; - стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, який у період з 25.08.2023 до дня подачі позову до суду становить 65 288,64 грн не підлягають задоволенню також.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України": згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain)).
При цьому суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України, відповідно до п. 58 якого суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Відтак виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідачами не надано суду доказів понесення ними судових витрат, тому підстави для присудження на їх користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 31.10.2024.
Суддя Басай О.В.