01 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/10817/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №064450003552 від 10.04.2024 року про відмову у призначення пенсії за віком;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до її загального страхового стажу періоди її роботи за даними вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 02.04.2024 року.
Позивач зазначає, що 02.04.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Її заява була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. За результатами розгляду звернення Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві 10.04.2024 року прийняло оскаржуване рішення про відмову у призначення такої пенсії. Таку відмову Позивач вважає протиправною, так як Відповідачем безпідставно зроблено висновок про відсутність підстав для зарахування до її загального страхового стажу періоди її роботи за даними вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_1 (на території Республіки Казахстан) та період роботи з 20.01.1996 року по 08.01.2004 року в КСП "Промінь" (ПСП Промінь").
Ухвалою суду від 07.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача - 1, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що за принципом екстериторіальності заява Позивача про призначення пенсії за віком була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. За результатами розгляду заяви Позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії по причині відсутності відповідного періоду загального страхового стажу.
Представник Відповідача - 2, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що загальний страховий стаж Позивача становить лише 14 років 5 місяців 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". По цій причині Позивачу правомірно було відмовлено у призначенні такої пенсії.
Як зазначено у відзиві, до страхового стажу Позивача не зараховано її періоди роботи згідно вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_1 , так як такий вкладиш без самої трудової книжки є недійсний. Період роботи Позивача в КСП "Промінь" (ПСП Промінь") враховано лише частково - з 01.01.1998 року згідно даних в реєстрі застрахованих осіб.
У відповіді на відзив Позивач просить позовні вимоги задовольнити і зазначає, що працівник не може нести відповідальність за порушення ведення трудових книжок, які допущені іншими особами.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі за віком, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону N 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 02.04.2024 року до Відповідача щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем-2, було прийнято оскаржуване рішення №064450003552 від 10.04.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком.
Таке рішення Відповідача відповідає обставинам справи та частково ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не підлягає скасуванню з огляду на таке.
Як зазначено у відзиві Відповідачів, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача відповідного страхового стажу (не менше 30 років), необхідного для призначення пенсії за віком.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (02.04.2024 року) була особою, якій виповнилося повні 63 роки.
Судом встановлено та визнається представниками Відповідачів, що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії були надані, окрім інших, копія трудової книжки № НОМЕР_2 , як зазначено в розписці-повідомленні про прийняття від Позивача заяви та документів.
Як вже зазначалося судом, суть спору зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для зарахування до загального страхового стажу Позивача окремих періодів її роботи, а саме:
- період роботи з 02.02.1976 року по 28.12.1995 року в Куйбишевському вузлі зв'язку (на території Республіки Казахстан);
- період роботи з 20.01.1996 року по 08.01.2004 року в КСП "Промінь" (ПСП Промінь").
Відповідно до доводів Відповідачів неврахування вказаного періоду роботи Позивача до її страхового стажу зумовлено виключно тим, що на підтвердження такого стажу Позивачем надано лише вкладиш до трудової книжки, який без самої книжки вважається недійсним.
Такі доводи Відповідачів в певній мірі узгоджуються із вимогами чинного законодавства, але є алогічними з огляду на таке.
По-перше, безспірно, за приписами п. 3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (далі - Інструкція №58) у разі, коли у трудовій книжці заповнені всі сторінки відповідних розділів, її доповнюють вкладишем. Вкладиш вшивається до трудової книжки, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що й трудова книжка. Без неї вкладиш вважається недійсним.
Разом з тим, Відповідач-2 не врахував, що спірний вкладиш до трудової книжки Позивача виданий (заповнений) 02.02.1976 року.
Правовідносини щодо видачі трудових книжок станом на 02.02.1976 року були врегульовані правовими нормами Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, та постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС "Про трудові книжки працівників та службовців" від 06.09.1973р. №656.
Відповідно до вказаних правових актів відповідальність за видачу, ведення трудових книжок несе відповідна уповноважена особа, а не працівник.
Суд враховує, що вказана Інструкція не застосовується на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
Відповідач-2 не врахував, що спірний вкладиш до трудової книжки Позивача виданий (заповнений) 02.02.1976 року, тобто видача вкладиша ототожнюється із першим записом про трудову діяльність Позивача, а не із відсутністю вільних сторінок та відповідних розділів в трудовій книжці.
У зв'язку з цим суд погоджується із доводами Позивача, що видача (заповнення) спірного вкладишу до трудової книжки є порушеннями, допущеними певною особо при його (її) видачі, а за своє суттю це є носій інформації про трудову діяльність Позивача замість трудової книжки.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Таким чином, Позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України рішення страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
По-друге, в даному вкладиші до трудової книжки Позивача відображена вся трудова діяльність Позивача з 02.02.1976 року по 10.04.2019 року, в тому числі відображена інформація про виплату Позивачу держаної допомоги на випадок безробіття, що мали місце з 14.06.2009 року по 09.03.2012 року, з 16.06.2015 року по 11.03.2016 року та з 23.04.2019 року по 22.09.2020 року.
В ході вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком Відповідачем-2 враховано певні періоди трудової діяльності Позивача, що відображені у вкладиші до трудової книжки Позивача, до страхового стажу , що в сумарному розмірі становить 14 років 5 місяців 5 днів.
Жодних обґрунтувань таких алогічних дій ні в оскаржуваному рішенні ні у відзиві Відповідача-2 на позов не зазначено.
Таким чином, допущені недоліки певними особами при оформленні початку трудової діяльності Позивача, що призвели до відображення її трудової діяльності виключно у вкладиші до трудової книжки, не можуть бути підставою для не врахуванню зазначеного періоду трудової діяльності Позивача до її страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Більш того, Позивачем до заяви про призначення пенсії було долучено довідку ПСП "Промінь" від 30.01.2020 року на підтвердження періоду її роботи в КСП "Промінь" в період з 20.01.1996 року по 31.03.2000 року та з 01.04.2000 року по 08.01.2004 року, в якій відображено встановлений мінімум вихододнів та кількість відпрацьованих вихододнів Позивачем.
Зазначене свідчить, що спірний період роботи Позивача з 02.02.1976 року по 28.12.1995 року в Куйбишевському вузлі зв'язку (на території Республіки Казахстан) та з 20.01.1996 року по 08.01.2004 року в КСП "Промінь" (ПСП Промінь") підлягає врахуванню до страхового стажу, що необхідний для призначення пенсії за віком.
Таким чином, загальний страховий стаж Позивача сумарно перевищує 30 років, що в розумінні вимог статті 26 Закону №1058-IV надає право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
На підставі викладеного суд робить висновок, що на день звернення (02.04.2024 року) Позивача до регіонального відділення Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог статті 26 Закону №1058-IV Позивач мала право на призначення їй пенсії за віком, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №064450003552 від 10.04.2024 року про відмову у призначення пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 02.04.2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №064450003552 від 10.04.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) призначити з 02.04.2024 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) пенсію за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
01.11.24