Справа №522/17371/24
Провадження №3/522/8286/24
24 жовтня 2024 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду м.Одеси Коваленко В.М., особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП,
, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №117899 від 24.09.2024р., ОСОБА_1 , 13.07.2024 року, за адресою: м.Одеса, вул.Дюківська, 4,у порушення п.2.10, керуючи автомобілем «ВАЗ» держномер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, безпечної швидкості, інтервалу, дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen» держномер НОМЕР_2 , який стояв. В результаті транспортні засоби отримали механічні пошкодження, після чого ОСОБА_1 місце пригоди залишив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він не відчув зіткнення, а тому продовжив рух автомобіля.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого. ст. 122-4 КУпАП з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст.245, ст.280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ст.122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водієм транспортного засобу, іншого учасника дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Обов'язковою ознакою правопорушення передбаченого ст.122-4 КУпАП є умисел на вчинення вказаного проступку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, ОСОБА_1 мав усвідомлювати протиправний характер своїх дій, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання, а досліджені матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 умисно покинув місце дорожньої транспортної пригоди.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад).
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення працівниками поліції заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
З матеріалів справи не вбачається, що Білецький дійсно не знав про зіткнення, а тому дійсно міг не відчути моменту зіткнення, та не почути характерний звук при цьому, відтак стверджувати про те, що останній умисно вчинила дію щодо залишення місця ДТП, з метою приховати вчинене, у суду не має підстав.
Відсутність доказів вчинення умисних дій, пов'язаних з залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об'єктивної сторони складу інкримінованого йому діяння, що виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 122-4 КУпАП.
Виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Відповідно до ст. 62 Конституції України, «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
У відповідності до ст.252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, з урахуванням того, що суд позбавлений можливості збору доказів, провадження у цій справі підлягає закриттю через відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а сам ОСОБА_2 звільненню від адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, керуючись положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, у зв'язку з чим відповідно до п. 1 ст.247КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП,
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 , закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Суддя В.М.Коваленко