Справа № 522/21724/19
Провадження по справі № 1-кп/522/889/24
01 листопада 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160500005739 від 23.10.2019 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
22.10.2019, приблизно о 21:15 годині, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «DAEWOO MATIZ», р.н. НОМЕР_1 , в умовах вуличного міського освітлення, здійснював рух по вул. Фонтанська дорога з боку вул. Посмітного в напрямку вул. Черняховського в м. Одесі.
Будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, тобто порушуючи п. 2.3. б) «Правил дорожнього руху» України, якими передбачено:
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; в районі буд. 38 вул. Фонтанська дорога м. Одеси, здійснював рух зі швидкістю 48-49 км/год., у крайній лівій смузі для руху дороги, яка має по дві смуги руху в одному напрямку.
Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого за перехрестям з вул. Гімназична в м. Одесі, позначеного дорожніми знаками 5.35.1 - 5.35.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.3 «нерегульований пішохідний, з підвищеною вірогідністю виникнення ДТП», діючи самовпевнено, передбачаючи можливість настання наслідків свого діяння, ОСОБА_3 за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, відповідно не відреагував на її зміну. При об'єктивній можливості бачити, що перед нерегульованим пішохідним переходом легковий автомобіль зменшує швидкість, порушуючи п. 18.4. «Правил дорожнього руху» України, якими передбачено:
п. 18.4. «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
не зменшив швидкість керованого ним транспортного засобу, не зупинився, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, які переходять проїзну частини і для яких може бути створена перешкода чи небезпека для руху та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який здійснював рух по пішохідному переходу в темпі середнього кроку зправа наліво за ходом руху автомобіля «DAEWOO MATIZ».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми в формі забою головного мозку середнього ступеню тяжкості з крововиливом в речовину лівої лобної частки та під м'яку мозкову оболонку, забійної рани області лоба зліва, забою м'яких тканин тім'яної області справа, садно правої надлопаткової області, гематоми правої гомілки, садна області голінних суглобів. Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова легкового автомобіля та дорожнє покриття, в умовах ДТП. Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 22.10.2019. Вищевказані ушкодження, складають єдиний морфологічний комплекс ушкоджень і оцінюються разом, спричиняють тривалий розлад здоров'я понад 21 день і відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в умовах вказаної події дії водія автомобіля DAEWOO регламентувалися вимогами пункту 18.4 ПДР України, згідно з якими йому при виявленні, що автомобілі, які рухалися попереду справа по двом сусіднім смугам, почали знижувати швидкість перед пішохідним переходом та зупинятися, належало перед пішохідним переходом зменшити швидкість, а в разі потреби зупинити керований автомобіль, продовжити рух тільки переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, та може бути створена перешкода або небезпека. Водій автомобіля DAEWOO виконанням викладених вище належних, відповідно до вимог пунктів 18.4 ПДР України дій, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. Дії водія автомобіля DAEWOO, які не відповідали вимогам пункту 18.4 ПДР України, з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з ДТП.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав та заявив клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності.
Прокурор не заперечувала щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, надавши заяву, щодо розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 за його відсутністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_3 що закриття кримінального провадження у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КПК України не відноситься до числа реабілітуючих обставин, які передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати), проте обвинувачений ОСОБА_3 надав згоду на закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, заслухавши думку прокурора, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, підлягає задоволенню.
Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09.04.2019, справа № 760/18016/15-к.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності, слідує наступне.
Строк давності - це передбачений статтею 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є:
- притягнення особи як обвинуваченого;
- згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК).
Положеннями статті 49 КК визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 49, 106 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Санкція ч. 1 ст 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України, відносилось до нетяжкого злочину.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відомості щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за інші злочини чи знаходження обвинуваченого у розшуку, - відсутні
Таким чином, кримінальне правопорушення, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за які відповідно до ст. 49 КК України обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, а саме три роки з дня вчинення ним кримінального правопорушення, а кримінальне провадження щодо нього - закриттю.
Цивільний позов по справі відсутній.
Судові витрати підлягають покладенню на державу.
Долю речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 49 КК України, ч. 2 ст. 284, 376 КПК України, суд,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, - задовольнити.
ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, - закрити.
Запобіжний захід до ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні, на стадії досудового розслідування та судового розгляду не обирався.
Судові витрати у сумі 6594 гривні покласти на державу.
Речові докази у справі:
-транспортний засіб «DAEWOO MATIZ» ввжати повернутим за належністю власнику ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи діб з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 01.11.2024 року о 15 год. 30 хв. в залі суду № 131.
Суддя ОСОБА_7
01.11.2024