Справа № 947/34299/24
Провадження № 2-о/947/646/24
про відмову у відкритті провадження
31.10.2024 м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Цирфа К.А., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини,
24.10.2024 до Київського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» із заявою в порядку окремого провадження звернувся ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про встановлення факту самостійного виховання свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що встановлення факту самостійного виховання дитини необхідне йому для оформлення державної соціальної допомоги на дитину та його реєстрації на місцем проживання.
Вивчивши матеріали заяви, суддя доходить висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (окрім тих, що визначені в ч. 1 ст. 315 ЦПК України), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як випливає із заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про встановлення факту самостійного виховання свого сина ОСОБА_4 .
Питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей врегульовані положеннями СК України.
Так, відповідно до ст. 180 СК України, саме батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку по утриманню дітей врегульовані положеннями ст. 181 СК України, де, зокрема, визначено, що виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, питання утримання дітей до 18 років унормовано саме положеннями СК України, відповідно до норм якого саме батьки (мати та батько) зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. При цьому ці питання батьки вирішують за домовленістю між собою, а у разі відсутності такої домовленості у судовому порядку, шляхом звернення до суду з позовом, або заявою про видачу судового наказу.
Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання та утримання дитини, то факт одноосібного виховання та утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання та утримання дитини (сплати аліментів, позбавлення батьківських прав тощо).
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. За встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 201/5972/22 (постанова від 11.09.2024).
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 315 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини.
Роз'яснити заявнику право на подачу заявлених ним вимог у порядку позовного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Цирфа К. А.