м. Вінниця
30 жовтня 2024 р. Справа № 120/10328/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди
Ухвалою Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2024 року про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого позовну заяву ОСОБА_1 до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди передано до Вінницького окружного адміністративного суду у зв"язку з непідсудністю справи Могилів - Подільському міськрайонному суду Вінницької області.
13 березня 2024 року матеріали позовної заяви надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 18.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Цією ж ухвалою сторонам встановлено строк для подання заяв по суті, а також залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ФОП ОСОБА_2 .
Згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач просить:
- визнати протиправними дії працівників поліції Могилів-Подільського ВРП ГУПН у Вінницькій області щодо стягнення оплати за послуги евакуатора;
- стягнути з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області на користь позивача 1800 грн. за відшкодування матеріальної шкоди завданої неправомірними діями службової особи Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області;
- стягнути з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області 1000000 ( один мільйон) грн моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в серпні 2022 року на підставі довіреності придбав автомобіль марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . 30.09.2022 позивача було зупинено на блокпосту та в ході перевірки зазначеного автомобіля було виявлено відсутність символів кузова, у зв'язку з чим у позивача було вилучено вказаний автомобіль. За даним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022025160000421 від 01.10.2022. Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.10.2022 накладено арешт на автомобіль марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , який 30.09.2022 було вилучено у позивача.
Разом із тим, відповідно до висновку експерта від 27.10.2022 № СЕ-19/102-22/14780-КДТЗ встановлено, що ідентифікаційний номер кузова вказаного автомобіля нанесено в умовах заводу виробника, отже знищенню, підробці або заміні він не піддавався. Ідентифікаційний номер двигуна знищений корозією.
У зв'язку із зазначеними обставинами, постановою старшого дізнавача СД Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 10.11.2022 кримінальне провадження №12022025160000421 від 01.10.2022 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні позивача складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 17.11.2022 у справі № 138/2312/22 було скасовано арешт на вказаний автомобіль.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення йому автомобіля марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Листом Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 24.04.2023 №5423/223/01-2023 позивачу роз'яснено, що умовою повернення транспортного засобу з арешт-майданчику є оплата вартості послуг з транспортування та,або зберігання транспортного засобу.
Позивач сплатив кошти в сумі 1800 грн., за наслідком чого автомобіль йому було повернуто.
Разом з тим, позивач вважає, що неправомірними діями працівників поліції його було змушено сплатити кошти за евакуатор, не дивлячись на те, що він є інвалідом ІІ групи, а також те, що кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою суду від 01 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 19.04.2024 залучено до участі в справі як співвідповідача - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області та встановлено строк для подання відзиву.
У встановлений судом строк представником відповідача - Головного управління Національної поліції у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що в даному випадку витрати позивача, пов'язані з зберіганням транспортного засобу, відповідно до ст. 123 КПК є витратами, пов'язаними із зберіганням і пересиланням речей і документів та, відповідно до ст. 126 КПК, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Тому вирішення питання про стягнення витрат пов'язаних зі зберіганням речового доказу не може розглядатись в порядку адміністративного законодавства. Виходячи з вищезазначеного, заявлений позов ОСОБА_1 не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства та підлягає закриттю відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, так як позивач являвся учасником кримінального судочинства та вказаним судочинством визначено порядок розподілу процесуальних витрат.
Щодо тимчасового затримання транспортного засобу представник відповідача вказує, що наказом МВС України від 28.08.2020 №633 затверджено «Порядок обліку прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів, що зберігаються на спеціальних майданчиках і стоянках», відповідно до якого, розділом ІV пунктом 3 передбачене, що умовами повернення тимчасово затриманого ТЗ є оплата вартості послуги з транспортування та зберігання ТЗ, а в разі винесення постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу - його сплата. Така ж сама норма закріплена у пункті 12 постанові КМУ від 17.12.2008 №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання».
Однією із умов повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, незалежно від підстав його доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку є оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу. Законодавством не передбачено можливості безоплатного повернення відповідальній особі навіть у разі доведення незаконності його доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
Законодавством не передбачено можливості безоплатного повернення відповідальній особі навіть у разі доведення незаконності його доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
Таким чином, порядок оскарження дій працівників поліції Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області щодо проведення слідчих та процесуальних дій позивачем може бути реалізовано шляхом звернення до слідчого судді в порядку Кримінально-процесуального законодавства. Спосіб, наразі обраний позивачем для впливу, у виді звернення із позовом про відшкодування шкоди є лише власним тлумаченням позивачем законодавства та його особистими припущеннями.
Водночас, однією із умов повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, незалежно від підстав його доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку є оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.
Для повернення автомобіля марки “PEUGEOT BOXER» позивач оплатив вартість послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу, та в своїй заяві власноручно зазначив, що претензій до працівників поліції не має. Крім, того відсутні підстави для безоплатного повернення автомобіля позивачу. Законодавством не передбачено можливості безоплатного повернення відповідальній особі навіть у разі доведення незаконності його доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
Також відповідач зазначає, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є підставою для відшкодування моральної шкоди. На думку відповідача, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що внаслідок саме бездіяльності працівників поліції позивачу завдано моральної шкоди.
Позивач обмежився лише загальними посиланнями на бездіяльність органів досудового розслідування та завданням такою бездіяльністю моральної шкоди, не довівши ні факту наявності такої шкоди, ні в чому вона полягає у відповідності до статті 23 ЦК України, ким та в якій мірі вона була завдана, наявність причинного зв'язку між протиправною бездіяльністю слідчого та можливим завданням такої шкоди. Позивачем взагалі не надано обґрунтування з'явлення ним розміру моральної шкоди. Таким чином, з огляду на обставини справи, факт наявності взагалі у позивача моральної шкоди залишається не доведеним. Факт душевних страждань має бути доведений в суді належними засобами доказування і доказування цих обставин покладається на особу, яка про це зазначає.
За таких обставин представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 28.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
Третя особа - ФОП ОСОБА_2 у запропонований судом строк письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог не надав.
Ухвала суду від 18.03.2024 надсилалась на адресу ФОП ОСОБА_2 , що вказана в позовній заяві.
Однак, на адресу суду повернувся не вручений конверт із вкладеннями з судовою кореспонденцією, з відміткою відділення поштового зв'язку "повертається за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до положень частин 3 - 4 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Відповідно до ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Таким чином, виходячи з вищенаведених положень КАС України, суд приходить до висновку, що третя особа належним чином повідомлена про розгляд даної справи, а відтак суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні, за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши доводи адміністративного позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд встановив наступні обставини.
Позивач 15.08.2022 року на підставі довіреності придбав автомобіль марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
30.09.2022 позивача, який керував вказаним автомобілем, було зупинено на блокпосту та в ході перевірки вказаного автомобіля виявлено відсутність символів кузова. Цього ж дня, в ході огляду місця події, у позивача вилучено автомобіль марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та поміщено на арешт-майданчик Могилів-Подільського районного відділу поліції вул. Сагайдачного, 4, м. Могилів-Подільський Вінницької області.
За даним фактом 01.10.2022 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022025160000421 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
В ході досудового розслідування за клопотанням дізнавача ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.10.2022 накладено арешт на автомобіль марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 .
В рамках кримінального провадження 04.10.2022 винесено постанову про призначення комплексного дослідження транспортного засобу.
Відповідно до висновку судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують, відділу транспортних засобів Вінницького НДЕКЦ МВС України від 27.10.2022 № СЕ-19/102-22/14780-КДТЗ встановлено, що ідентифікаційний номер кузова автомобіля марки PEUGEOT моделі BOXER білого кольору, номерні знаки НОМЕР_1 в значенні VF3233В5215296879 нанесено в умовах заводу виробника, отже знищенню, підробці або заміні він не піддавався. Ідентифікаційний номер двигуна марки PEUGEOT моделі BOXER білого кольору, номерні знаки НОМЕР_1 знищений корозією.
У зв'язку із зазначеними обставинами, постановою старшого дізнавача СД Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 10.11.2022 кримінальне провадження №12022025160000421 від 01.10.2022 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 17.11.2022 у справі № 138/2312/22 було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.10.2022 на автомобіль марки "PEUGEOT BOXER", д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , який 30.09.2022 було вилучено у ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до відповідача щодо повернення йому автомобіля марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Проте, позивачу було роз'яснено, що умовою повернення транспортного засобу з арешт - майданчику Могилів-Подільського районного відділу поліції вул. Сагайдачного, 4, м. Могилів-Подільський Вінницької області є оплата вартості послуг евакуатора.
Позивач 22.11.2022 сплатив кошти в сумі 1800 грн., що підтверджується квитанцією №N1FRF5489М від 22.11.2022, після чого автомобіль йому було повернуто.
Як видно з квитанціїї №N1FRF5489М від 22.11.2022, платником ОСОБА_1 сплачено кошти в сумі 1800 грн на рахунок отримувача ФОП ОСОБА_2 ( код отримувача НОМЕР_3 ), призначення платежу: послуги евакуатора від ОСОБА_1 .
Позивач вважаючи, що неправомірними діями працівників поліції його було змушено безпідставно сплатити кошти за евакуатор, звернувся до відповідача з заявою щодо роз'яснення порядку вилучення у нього автомобіля працівниками Могилів - Подільського РВП ( а.с. 72 ).
Листом Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 24.04.2023 №5423/223/01-2023 позивачу повідомлено, що Могилів-Подільським РВП здійснено перевірку повідомлення позивача з приводу роз"яснення порядку вилучення його автомобіля працівниками Могилів-Подільського РВП. Вказано, що дане повідомлення було зареєстровано в ІКС ІПНП за №2187 від 03.04.2023. Відповідно до вимог ст. 214 КПК України керівником органу досудового розслідування, за результатами попереднього розгляду встановлено, що ознаки кримінального правопорушення в даному випадку відсутні, у зв'язку із чим підстав для внесення вказаної події до Єдиного реєстру досудових розслідувань немає, а подальший розгляд звернення здійснено у порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" та списано до справи підрозділу.
З посиланням на п. 3 та 12 постанови КМУ від 17 грудня 2008 року №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання» та п. 3 розділу 4 наказу МВС України від 28.08.2020 №633 « Про затвердження Порядку обліку прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів, що зберігаються на спеціальних майданчиках і стоянках», зазначено, що умовами повернення особам транспортного засобу є оплата вартості послуги з транспортування та/або зберігання транспортного засобу, а в разі винесення постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу - його сплата. Зазначено, що матеріали звернення позивача здано до архіву Могилів - Подільського РВП, а у разі незгоди із прийнятим рішенням позивач має право оскаржити його до суду в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Разом із тим, позивач вважає, що неправомірними діями працівників поліції його було змушено сплатити кошти за евакуатор, не дивлячись на те, що він є інвалідом ІІ групи, а також те, що кримінальне провадження закрито у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Надаючи оцінку діям посадових осіб відповідача щодо повернення з арешт - майданчику Могилів-Подільського районного відділу поліції вилученого у позивача транспортного засобу та тим правовим підставам, якими вони при цьому керувались, суд зауважує таке.
Як встановлено з листа Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 24.04.2023 №5423/223/01-2023, а також доводів відзиву відповідача - ГУНП у Вінницькій області, щодо вилучення та повернення позивачу транспортного засобу посадові особи Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області керувались п. 3 та 12 постанови КМУ від 17 грудня 2008 року №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання» та п. 3 розділу 4 наказу МВС України від 28.08.2020 №633 « Про затвердження Порядку обліку прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів, що зберігаються на спеціальних майданчиках і стоянках».
Надаючи оцінку таким посиланням, суд зауважує, що відповідно до п. 1 «Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання», затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1102 ( далі - Порядок №1102 ), цей Порядок визначає процедуру тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції (далі - поліцейські), зберігання таких транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, а також їх повернення.
Згідно з п. 2 Порядку №1102 тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою - п'ятою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України “Про виконавче провадження».
Поліцейським забороняється брати участь у тимчасовому затриманні транспортних засобів у випадках, не передбачених законом.
Згідно з п.2 - 1 Порядку №1102 за наявності правових підстав, передбачених пунктом 2 цього Порядку, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом його блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку проводиться виключно за умов, що розміщення такого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху чи створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
За відсутності умов, зазначених в абзаці другому цього пункту, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом блокування за допомогою технічних пристроїв.
Випадки, коли розміщення транспортного засобу вважається таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 3 Порядку №1102 доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним (у тому числі міжрегіональним) органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори. Для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції.
В ході розгляду справи судом не встановлено жодної з правових підстав, що передбачені пунктом 2 чи 2-1 Порядку №1102, для тимчасове затримання транспортного засобу позивача.
Відтак, посилання відповідача на правомірність застосування норм п. 3 вказаного Порядку №1102 є необгрунтованою, оскільки заходи зазначені в п. 3 можуть бути застосовані лише за наявності підстав, що визначені в п. 2 та 2-1 Порядку №1102.
Таким чином суд констатує, що фактичні обставини, за яких був затриманий, вилучений та поміщений на арешт - майданчик автомобіль позивача, та відповідні спірні правовідносини між сторонами не регулюються нормами Порядку №1102, на який посилаються відповідачі, в обгрунтування свої дій та прийнятих рішень.
Не є застосованими до спірних правовідносин і положення «Порядку обліку прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів, що зберігаються на спеціальних майданчиках і стоянках», затвердженого наказом МВС України від 28.08.2020 №633, на норми якого посилаються відповідачі, оскільки згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку він визначає процедуру ведення обліку прийняття і видачі працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції (далі - працівники поліції) тимчасово затриманих транспортних засобів (далі - ТЗ), що зберігаються на спеціальних майданчиках і стоянках, функціонування яких забезпечується Національною поліцією. Цей Порядок розроблено відповідно до статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 14 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
-України від 28 жовтня 2015 року № 878.
Як видно з постанови старшого дізнавача СД Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 10.11.2022 про закриття кримінального провадження №12022025160000421 від 01.10.2022, 30.09.2022 року в ході огляду місця події у позивача вилучено автомобіль марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та поміщено на арешт-майданчик Могилів-Подільського районного відділу поліції вул. Сагайдачного, 4, м. МогилівПодільський Вінницької області ( а.с. 69 ).
В подальшому, в ході досудового розслідування за клопотанням дізнавача ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.10.2022 накладено арешт на автомобіль марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , з метою збереження речових доказів для проведення комплексного дослідження транспортного засобу ( а.с. 70 зворот).
Щодо посилань відповідача у відзиві, що в даному випадку витрати позивача, пов'язані з зберіганням транспортного засобу, відповідно до ст. 123 КПК є витратами, пов'язаними із зберіганням і пересиланням речей і документів та, відповідно до ст. 126 КПК, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою, а тому вирішення питання про стягнення витрат пов'язаних зі зберіганням речового доказу не може розглядатись в порядку адміністративного законодавства, суд зауважує таке.
Відповідно до ст. 18 Кримінально-процесуального кодексу України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Згідно з ч.1 ст.123 КПК України витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до з ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат.
Статтею 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Із процитованих положень видно, що норми статтей 124-126 КПК України, передбачають стягнення процесуальних витрат в разі винесення обвинувального вироку або ж ухвали суду.
В той же час, як свідчать матеріали справи, постановою старшого дізнавача СД Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 10.11.2022 кримінальне провадження №12022025160000421 від 01.10.2022 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Під час закриття кримінального провадження питання щодо повернення позивачу транспортного засобу не вирішувалось.
Ухвалою Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 17.11.2022 у справі № 138/2312/22 було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.10.2022 на автомобіль марки "PEUGEOT BOXER", д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , який 30.09.2022 було вилучено у ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 98 ч. 1 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Приписами частин 1 та 2 статті 100 КПК України врегульовано зберігання речових доказів. Так, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, випадки зберігання транспортних засобів регулюється Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012р. №1104. Відповідно до п. 20 вказаного Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Пунктом 58 - 60 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125, що після винесення вироку (ухвали), постанови про закриття кримінальної справи в книзі (журналі) обліку речових доказів робиться відмітка про прийняте рішення щодо речових доказів та
іншого майна із зазначенням змісту та дати рішення.
Рішення щодо речових доказів підлягає виконанню після набрання вироком (ухвалою) законної сили або після закінчення строку оскарження ухвали, постанови про закриття справи.
Якщо речові докази та інше майно знаходяться на спеціальному зберіганні, за місцем їх зберігання надсилається копія або виписка з вироку, ухвали, постанови, де вказується про подальшу долю цих об'єктів. Прийняте рішення є обов'язковим для керівників тих установ, де зберігаються речові докази.
Речові докази та інше майно, яке підлягає поверненню власникам, видається їм у натурі під розписку, яка долучається до кримінальної справи та нумерується наступним її аркушем. Про можливість отримання зацікавленими особами вилучених у них предметів та цінностей їм повідомляється письмово, копія повідомлення долучається до кримінальної справи. В розписці отримувач вказує дані свого паспорта або іншого документа, який засвідчує його особу та місце проживання.
Пунктом 62 визначено, що особам, щодо яких провадження у справах закрито за реабілітуючими підставами на стадії досудового розслідування, повернення вилученого у них майна і цінностей проводиться у порядку, передбаченому Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Про прийняте рішення особи, щодо яких винесено постанову про закриття справи, повідомляються невідкладно.
Згідно з ч. 7 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
З аналізу процитованих норм видно, що питання повернення тимчасово вилученого майна особі, у якої таке було вилучено, вирішується зокрема на підставі постанови слідчого, дізнавача, яка є обов'язковою для керівників тих установ, де зберігаються речові докази.
При цьому, відповідно до п. 13 вищезазначеної Інструкції речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.
Витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.
Позивач звернувся до відповідача щодо повернення йому автомобіля марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Проте, позивачу було роз'яснено, що умовою повернення транспортного засобу з арешт - майданчику Могилів-Подільського районного відділу поліції вул. Сагайдачного, 4, м. Могилів-Подільський Вінницької області є оплата вартості послуг евакуатора.
Позивач 22.11.2022 сплатив кошти в сумі 1800 грн., що підтверджується квитанцією №N1FRF5489М від 22.11.2022, після чого автомобіль йому було повернуто.
Проте, позивач вважаючи, що неправомірними діями працівників поліції його було змушено безпідставно сплатити кошти за евакуатор, звернувся до відповідача з заявою щодо роз'яснення порядку вилучення у нього автомобіля працівниками Могилів - Подільського РВП ( а.с. 72 ).
Листом Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 24.04.2023 №5423/223/01-2023 позивачу повідомлено, що Могилів-Подільським РВП здійснено перевірку повідомлення позивача з приводу роз"яснення порядку вилучення його автомобіля працівниками Могилів-Подільського РВП. Вказано, що дане повідомлення було зареєстровано в ІКС ІПНП за №2187 від 03.04.2023. Відповідно до вимог ст. 214 КПК України керівником органу досудового розслідування, за результатами попереднього розгляду встановлено, що ознаки кримінального правопорушення в даному випадку відсутні, у зв'язку із чим підстав для внесення вказаної події до Єдиного реєстру досудових розслідувань немає, а подальший розгляд звернення здійснено у порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" та списано до справи підрозділу.
Таким чином, розгляд звернення позивача щодо порядку вилучення та повернення йому вилученого транспортного засобу здійснювалось вже після закриття кримінального провадження, у порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", а не на підставі норм Кримінально-процесуального кодексу України ( а.с. 72 ).
Щодо посилань відповідача у відзиві на норми п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, то суд зауважує, що таке майно було повернуто позивачу, проте відповідачем було поставлено незаконну вимогу щодо сплати коштів за послуги евакуатора.
Підсумовуючи, суд констатує, що вилучений у позивача автомобіль марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , стосовно якого був скасований арешт ухвалою Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 17.11.2022, підлягав поверненню позивачу на підставі зазначеної ухвали суду, з урахуванням постанови старшого дізнавача Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 10.11.2022 року про закриття кримінального провадження, без стягнення плати за транспортування вказаного транспортного засобу, у зв'язку із закриттям кримінального провадження через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що дії Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області щодо фактичного стягнення з позивача вартості послуг з транспортування (послуги евакуатора) в сумі 1800 грн. під час повернення позивачу автомобіля марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , є такими, що вчинені не у спосіб, визначений чинним законодавством України, а відтак є протиправними.
Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача 1800 грн. матеріальної шкоди, у зв'язку з протиправними діями Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 « Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження ( далі - Порядок №1104).
Відповідно до п. 1 та 4 вказаного Порядку, цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.
Згідно з п. 20 Порядку №1104 зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
При цьому п. 32 Порядку №1104 визначає, що фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Граничний розмір таких витрат не може перевищувати суми, обчисленої на підставі первинних документів, які підтверджують витрати.
Таким чином, аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку, що витрати в сумі 1800 грн на транспортування та зберігання автомобіля марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , який був вилучений у позивача працівниками поліції та визнаний речовим доказом в кримінальному провадженні, мали здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання. При цьому відповідачем було безпідставно примушено позивача сплатити такі кошти в сумі 1800 грн при повернені належного йому автомобіля.
Відтак, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи висновок суду щодо протиправності дій Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області щодо стягнення з позивача витрат за послуги евакуатора в сумі 1800 грн. під час повернення позивачу автомобіля марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , стосовно якого був скасований арешт ухвалою Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 17.11.2022 у справі № 138/2312/22, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають стягнення кошти в сумі 1800 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому, суд враховує, що Могилів-Подільський РВП ГУНП у Вінницькій області не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та не має окремих розрахункових рахунків в органах Казначейства, відтак кошти в сумі 1800 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Вирішуючи питання щодо відшкодування на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000000 грн, суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів і суд не встановив, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.
Позивачем не зазначено в чому саме полягали його страждання, їх глибина та тривалість.
Щодо посилань позивача, що внаслідок необхідності безпідставно сплатити кошти в сумі 1800 грн він перенервував і потрапив до лікарні, тобто було порушено його нормальний спосіб життя, суд зауважує, що такі доводи не підтверджуються жодними доказами. При цьому суд відхиляє посилання на виписку з історії хвороби №687 від 10.03.2023 року, згідно з якою позивач був госпіталізований на стаціонарне лікування в терапевтичне відділення КП « Ладижинська міська лікарня» 27.02.2023 року, оскільки така госпіталізація відбулась більш ніж через 3 місяці після виникнення спірних правовідносин між сторонами та повернення 22.11.2022 року позивачу вилученого автомобіля.
При цьому, враховуючи, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 позивач є особою з інвалідністю 2 групи вже станом на 07.04.2022 року ( дата видачі посвідчення ) і приймаючи до уваги наведений в медичній виписці діагноз, суд не може констатувати, що таке погіршення здоров'я позивача більш ніж 3 місяці після спірних правовідносин було саме наслідком дій відповідача.
Інших належних доказів заподіяння моральної шкоди та обгрунтування заявленої до відшкодування суми ( 1000000 грн ) позивачем не надано.
Поняття “моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.
Такі висновки суду відповідають підходу, наведеному постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 та від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у питаннях відшкодування моральної шкоди також наведена у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №280/5216/19, 07.03.2023 №280/1530/20 та від 06.04.2023 у справі № 200/5144/20-а.
Вирішуючи в спірних правовідносинах питання заподіяння позивачу діями відповідача моральної шкоди суд враховує, що автомобіль було повернуто позивачу протягом 5 днів, а саме 22.11.2022, після винесення судом ухвали від 17 листопада 2022 року про скасування арешту, яка була отримана позивачем 18.11.2022 року ( а.с. 70 ), відтак, позивач не був позбавлений можливості розпоряджатися вказаним майном.
В свою чергу щодо безпідставного стягнення відповідачем з позивача коштів в сумі 1800 грн за транспортування та зберігання вказаного автомобіля, то права позивача в цій частині захищені судом в інший ( належний ) спосіб - шляхом стягнення таких коштів з відповідача на користь позивача.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди в заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні в справі докази, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту понесення позивачем витрат зі сплати судового збору, адже від його сплати позивача звільнено в силу Закону України “Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат за послуги евакуатора в сумі 1800 грн (одна тисяча вісімсот гривень) під час повернення позивачу автомобіля марки "PEUGEOT BOXER", 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , стосовно якого був скасований арешт ухвалою Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 17.11.2022 у справі № 138/2312/22.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області 1800 грн (одну тисячу вісімсот гривень ) матеріальної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_5 від 06.10.2021 )
Відповідач: Могилів-Подільський відділ РВП ГУНП у Вінницькій області (вул. Сагайдачного, 4, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000);
Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна