125/381/24
1-кп/125/20/2024
01.11.2024 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ;
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024025140000007 від 15.01.2024, про обвинувачення ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зелена Поляна Подільського району Київської області, з вищою освітою, одруженого, особа з інвалідністю 3 групи, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 09.10.2023 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на один рік, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та певними обов'язками, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
свідка ОСОБА_6
15.01.2024 близько 08:00 ОСОБА_3 , проходячи повз приміщення КНП «Барська міська лікарня» по вул. Каштановій, 34-В у м. Бар Вінницької області, на землі знайшов п'ять таблеток білого кольору: блістер з написом «…метафін…10 таблеток по 25 мг…» з трьома таблетками та окремо дві таблетки білого кольору. У подальшому, ОСОБА_3 розуміючи, що вказані таблетки є наркотичним засобом - метадоном, достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів на території України та відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, умисно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України на порушення вимог ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів та зловживанню ними», постанови КМУ № 770 від 06.05.2000 та наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000, з метою придбання наркотичних засобів без мети збуту, помістив вказані таблетки до правої кишені своїх штанів, тобто придбав наркотичний засіб.
15.01.2024 о 08:50 ОСОБА_3 був зупинений працівниками відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області навпроти будинку АДРЕСА_2 , оскільки останній виявляв підозрілу поведінку. У період часу з 09:26 до 09:45 15.01.2024 під час проведення огляду місця події ОСОБА_7 добровільно видав блістер з написом «…метафін…10 таблеток по 25 мг…» з трьома таблетками та окремо дві таблетки білого кольору, які останній незаконно зберігав при собі без мети збуту.
Відповідно до даних висновку експерта № СЕ-19/102-24/987-НЗПРАП від 23.01.2024, у наданих на дослідження трьох таблетках, загальною масою 1,5163 г, що знаходилися у середині фрагмента блістера з написом «…метафін…10 таблеток по 25 мг…», виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальною масою 0,0670 г. У наданій на дослідження одній таблетці, масою 0,5060 г, виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,0224 г. У наданій на дослідження одній таблетці, масою 0,5053 г, виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,0223 г. Загальна маса наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон складає 0,6847 г.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно протягом року після засудження за цією статтею.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що до 15.01.2024 мешкав у м. Києві, перебував там на замісній терапії, як наркозалежна особа. Однак, втратив свої документи, паспорт та інше, та був змушений приїхати до м. Бар, де зареєстрований, для відновлення втрачених документів. Коли до нього підійшли працівники поліції та запитали чи має він якісь заборонені речовини, то він зізнався, що має, та добровільно видав пігулки. Після цих подій ОСОБА_3 одразу звернувся до нарколога, став на облік та став пацієнтом замісної терапії. Пояснив суду, що усвідомив протиправність свого вчинку, запевнив, що подібне не повториться.
На запитання учасників судового провадження обвинувачений підтвердив, що документів, які б підтверджували законність перебування у нього пігулок, не було.
Під час судового засідання за клопотанням прокурора була допитана у якості спеціаліста лікар-нарколог ОСОБА_8 , яка пояснила суду, що ОСОБА_3 перебуває на обліку з 17.01.2024, є пацієнтом замісної терапії, отримує препарат «Метафін ІС» щодня по 125 мг (1 таблетка - 25 мг). З 18.04.2024 пацієнта переведено на самостійний прийом, що означає, що йому видають пігулки у кількості, яка необхідна на 10 днів, він самостійно контролює прийом, фіксує усе у відповідних документах, та до лікаря приходить один раз на десять днів.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_6 пояснили суду, що були запрошені працівниками поліції у якості понятих під час проведення огляду місця події по АДРЕСА_2 . У зв'язку з тим, що минув тривалий час, то подробиць того, що відбувалося не пам'ятають. Пам'ятають, що у ОСОБА_3 були при собі пігулки, які вилучили, ніхто не висловлював ніяких зауважень. Працівники поліції складали документи, на яких поняті ставили підписи, пігулки вилучили та запакували до пакету, на якому також поняті ставили підписи.
Стороною обвинувачення у судовому засіданні були надані такі письмові докази:
- протокол огляду місця події від 15.01.2024 з фототаблицями та диском з відеозаписом, що проводився у присутності понятих у дворі будинку АДРЕСА_2 , під час якого ОСОБА_3 видав працівникам поліції блістер з трьома таблетками та окремо дві таблетки білого кольору;
- постанову про визнання речових доказів від 15.01.2024, відповідно до даних якої: блістер з трьома таблетками та окремо дві таблетки білого кольору, які поміщено до спеціального пакету Національна поліція України № PSP1503366, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області;
- висновок експерта № СЕ-19/102-24/987-НЗПРАП від 23.01.2024, відповідно до якого, у наданих на дослідження трьох таблетках, загальною масою 1,5163 г, що знаходилися у середині фрагмента блістера оформленого текстом «…метафін…10 таблеток по 25 мг…», виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальною масою 0,0670 г. У наданій на дослідження одній таблетці, масою 0,5060 г, виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,0224 г. У наданій на дослідження одній таблетці, масою 0,5053 г, виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,0223 г;
- квитанцію № 1 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження від 26.01.2024;
Витяг з ЄРДР, рапорт помічника-чергового ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 від 15.01.2024, постанова про призначення групи прокурорів від 15.01.2024, заява ОСОБА_3 про добровільну видачу наркотичних засобів від 15.01.2024, постанова про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 26.01.2024, що надані прокурором, стверджують допустимість доказів, здобутих у ході досудового розслідування та досліджених у ході судового розгляду.
Під час судового провадження суд дослідив докази у тому обсязі, як про це просили сторони кримінального провадження. Клопотань про дослідження будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування висунутого ОСОБА_7 обвинувачення учасники судового провадження не заявляли.
Дослідивши і проаналізувавши надані суду докази - кожен окремо, відповідно до вимог ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України, та, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 повністю доведена наданими та дослідженими судом доказами.
За таких обставин суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно протягом року після засудження за цією статтею.
Обвинувачений ОСОБА_3 підлягає покаранню за вчинене кримінальне правопорушення.
Обираючи міру покарання обвинуваченому суд ураховує:
- ступінь тяжкості кримінального правопорушення - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, є нетяжким злочином;
- особу обвинуваченого - ОСОБА_3 раніше судимий, що підтверджується даними вимоги ІЦ та матеріалами кримінального провадження; посередньо характеризується за місцем проживання, що підтверджується даними довідки-характеристики Барської міської ради Вінницької області № 03/37 від 18.01.2024; відповідно до даних довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 102/0200-0203-11 від 06.02.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності, третя група; перебуває під наглядом у лікаря нарколога при КНП «Барська міська лікарня», під наглядом у лікаря психіатра при КНП «Барська міська лікарня» не перебуває, що підтверджується даними довідки Комунального некомерційного підприємства "Барська міська лікарня" Барської міської ради.
- обвинувачений має незадовільний стан здоров'я, що підтвердив випискою, дані якої заборонено розголошувати.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого, суд вважає - щире каяття.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Суд зазначає, що згідно з положеннями статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
З огляду на викладені положення закону, визначаючи, яке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, суд ураховує соціальну характеристику ОСОБА_3 : за місцем проживання у органів місцевого самоврядування компрометуючі матеріали щодо ОСОБА_3 відсутні, у судовому засіданні висловив щире каяття з приводу свого вчинку, запевнив суд, що подібне не повториться, повною мірою усвідомив протиправність свого вчинку, просив не позбавляти його волі, оскільки перебуває на замісній терапії та має поганий стан здоров'я.
Ураховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, що передбачений санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.
Разом з тим, оскільки злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_3 вчинив під час іспитового строку, то до вказаного покарання слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком (ч. 3 ст. 78, ст. 71, ст. 72 КК України).
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення від відбування покарання обвинуваченого, про що вказували обвинувачений та захисник, суд виходить з такого.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при застосуванні норм права суди враховують висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 752/2269/18 (провадження № 51-6221км19) вказано: у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим (з даного приводу сформувалася стала практика ВС, що також знайшла своє відображення у постанові від 27.08.2020 у справі № 127/10266/19 (провадження № 51-2412км20)).
Оцінюючи аргументи сторони захисту про наявність у обвинуваченого хронічних та невиліковних хвороб, як підстави для звільнення від відбування покарання, то суд ураховує такий висновок ВС.
Наявність хронічних захворювань в особи, засудженої до позбавлення волі на певний строк, не є перешкодою для реального відбування нею цього покарання та саме собою не може бути підставою звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України). Засудженому, який має хронічні захворювання та якому судом призначено реальне відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, медичні частини установ виконання покарань повинні надавати медичну допомогу (консультування, обстеження, лікування) в амбулаторних умовах (Постанова ВС від 18.01.2023 у справі № 686/7636/22).
Таким чином, суд відхиляє аргументи сторони захисту про звільнення від відбування покарання засудженого, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
На виконання положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд дійшов висновку про необхідність скасування арешту, що був накладений у ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 17.01.2024 № 125/89/24 на блістер з трьома таблетками та окремо дві таблетки білого кольору, які поміщені до спеціального пакету Національна поліція України PSP 1503366.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.
На підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта: висновок експерта № СЕ-19/102-24/987-НЗПРАП від 23.01.2024 - у розмірі 4543,68 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 65-67 Кримінального кодексу України, ст. 100, 124, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків з урахуванням вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09.10.2023, шляхом часткового складання призначених покарань, із застосуванням правил ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк один рік один місяць.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку суду.
Речові докази у кримінальному провадженні: блістер з трьома таблетками та окремо дві таблетки білого кольору, які вилучено та поміщено до спеціального пакету Національна поліція України № PSP 1503366, які після проведення експертизи запаковані до спеціального пакету експертної служби № 3806907 - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 4543,68 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок три гривні шістдесят вісім копійок).
Скасувати арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 17.01.2024 № 125/89/24 на блістер з трьома таблетками та окремо дві таблетки білого кольору, які поміщені до спеціального пакету Національна поліція України PSP 1503366.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя