Справа № 953/10935/23
Провадження № 2/953/1055/24
29 жовтня 2024 року м. Харків
Київський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Кузьменко Б.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції,
представник відповідача - Антосік Ірина Олегівна,
третя особа - Головне управління Державного казначейства у Харківській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 а до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Головне управління Державного казначейства у Харківській області, про відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Головне управління Державного казначейства у Харківській області, в якій просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 100000,00 (сто тисяч) гривень моральної шкоди шляхом безспірного списання коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року № 520/11767/19 було зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з вересня 2018 року по теперішній час, в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць - допустити до негайного виконання. Постановою державного виконавця від 29.04.2021 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 520/11767/19, виданого 09.04.2021 Харківським окружним адміністративним судом та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів з моменту отримання постанови. 27.10.2022 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 по справі № 520/8120/23 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.10.2021 № 65260962 про закінчення виконавчого провадження. Позивач зазначає, що фактично лише після скарг було відновлено виконавче провадження № 65260962, однак станом на 03.11.2023 рішення суду досі не виконано без будь-яких причин, хоча минуло вже 4 роки з моменту його винесення. Позивач посилається на те, що факт протиправної багаторічної бездіяльності відповідача встановлено по справі № 520/8120/23, рішення досі не виконується. Позивач також зазначає, що в умовах воєнного стану, держава припинила незаконно пенсійні виплати, відповідач не виконує судове рішення, позивач змушений звертатися до суду, що виходить за рамки нормального життя та викликає у останнього повну апатію та зневіру до справедливості. Ураховуючи відсутність законодавчих критеріїв визначення розміру моральної шкоди, враховуючи тяжкі наслідки бездіяльності відповідача, враховуючи тривалість такої бездіяльності, інфляцію, знецінення грошової одиниці «гривні», позивач вважає, що справедливим буде стягнення з відповідача (за рахунок бюджетних асигнувань) моральної шкоди у розмірі 100000 грн.
Аргументи учасників справи.
Відповідач Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиціїв особі державного виконавця Нагорної Катерини Валеріївни надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування відзиву на позову заяву відповідач посилається на те, що постановою державного виконавця від 29.04.2021 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 520/11767/19, виданого 09.04.2021 Харківським окружним адміністративним судом та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів з моменту отримання постанови. 07.06.2021 у зв'язку з невиконанням рішення суду, у відповідності до ст. ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» на боржника накладено штраф в розмірі 5100,00 грн та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення. Постановою державного виконавця від 17.08.2021 на боржника накладено штраф у подвійному розмірі 10200,00 грн, у зв'язку з повторним невиконанням судового рішення, на адресу Головного управління Національної поліції в Харківській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. В подальшому, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 було змінено спосіб виконання рішення шляхом зміни на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, проте невиплаченої заборгованості за період з травня 2018 року у розмірі 104634,31 грн з урахуванням виплачених сум. У відповідь на заяву-лист від 30.03.2023 позивача, державний виконавець повідомила про дії вчинені в межах виконавчого провадження № 65260962, а також рекомендувала звернутися за стягненням коштів до Головного Управління Державної казначейської служби України в Харківській області. Після скасування постанови в судовому порядку про закінчення виконавчого провадження, 23.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. Також до ГУ ПФУ було направлено вимогу на виконання ухвали щодо надання інформації про стан виконання рішення суду. З відповіді ГУ ПФУ (17.11.2023 вхідний номер 8069) вбачається, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 01.09.2018. Сума пенсійних виплат за період з 01.09.2018 по 31.10.2019 складає 111945, 1 грн. З них в межах негайного виконання за вересень 2018 року виплачено 7311,40 грн в березні 2020 року. Пенсійні виплати за минулий період, внутрішньо переміщеним особам проводяться згідно з постановою КМУ від 10.11.2021 № 1165. Відповідно до постанови № 1165 ОСОБА_1 у листопаді 2022 року виплачено кошти у розмірі 530,00 грн грудні 2022 року - 2 грн. 18 коп. Таким чином, станом на теперішній час залишок пенсійних виплат за минулий період складає 104102,13 грн, а тому рішення суду виконано в межах покладених повноважень та у визначений законом порядку. Відповідач зазначає, що доводи позивача щодо стягнення моральної шкоди є надуманими та являють собою зловживання процесуальним правом.
Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що відповідачем було проігноровано вимоги чинного законодавства щодо направлення копії постанови про закінчення виконавчого провадження позивачу для ознайомлення та можливого оскарження, така обставина встановлена рішенням суду по справі № 520/8120/23. Крім того, позивачем надано копію листа Головного управління ДКС Харківської області з якого вбачається, що у боржника за рішенням суду відсутні рахунки в органі казначейства. Тобто орган ДКСУ не може виконати рішення суду про стягнення коштів з державного органу, яким є орган ПФУ. Посилається на рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 по справі № 520/8120/23, яким визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.10.2021 № 65260962 про закінчення виконавчого провадження. Вказує що таке рішення набрало законної сили та не було оскаржено, що свідчить, що відповідач визнає свою бездіяльність протягом декількох років.
Відповідач Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиціїв особі державного виконавця Нагорної Катерини Валеріївни надав до суду доповнення до відзиву, в яких відповідач зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду № 520/11767/19 від 07.02.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду на стягнення нарахованої але невиплаченої заборгованості за період з травня 2018 року у розмірі 104634, 31 грн з урахуванням виплачених сум. Тобто, ухвалою не тільки змінено спосіб виконання, а й одночасно скасовано виконання початкового рішення на підставі, якого було винесено виконавчий документ. Відповідач зазначає, що рішення суду № 520/11767/19 від 20.01.2020 та ухвала № 520/11767/19 від 07.02.2023 видані Харківським окружним адміністративним судом можуть бути виконані лише за умови звернення стягувача до ГУ ДКСУ в Харківській області. Зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 по справі № 520/36504/23 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій начальника виконавчої служби, як полягають у змушуванні звертатися до органу Державного казначейства, визнанні протиправної бездіяльності відділу державної виконавчої служби, яка полягає у невчиненні заходів примусового виконання рішення суду, зобов'язання відділу державної виконавчої служби вчинити виконавчі дії. Разом з цим, не зважаючи на вказане рішення, ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з тотожними питаннями та за результатами розгляду справи
№ 520/8274/24 від 22.04.2024 визнано протиправної бездіяльність органу державної виконавчої служби, яка полягає у невжитті заходів примусового виконання рішення в рамках виконавчого провадження № 65260962, які передбачені ч. 2 ст. 48, ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» та зобов'язано відділ органу державної виконавчої служби виконати вимоги ч. 2 ст. 48 ЗУ «про виконавче провадження». 24.05.2024 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника № 65260962 та направлено її до банківських установ. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/15194/24 від 25.06.2024 скасовано постанову про арешт коштів боржника. В рішенні суду зазначено, що «третя особа має право на звернення до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області у встановленому законом порядку для безспірного списання вказаної суми з рахунку» та «враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин наявності у позивача рахунків, які відкриті задля відповідного цільового призначення, накладення арешту на кошти, що розміщені на таких рахунках, суперечать нормам діючого законодавства». Постановою по справі № 520/15194/24 від 26.08.2024 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення суду першої інстанції без змін. 09.09.2024 державним виконавцем на підставі заяви стягувача від 30.08.2024, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу № 65260962. Відповідач вважає, що у зв'язку з тим, що позивачем - стягувачем було подано заяву про повернення виконавчого документу та завершено виконавче провадження, в рамках якого було подано позов щодо відшкодування моральної шкоди, відсутній предмет спору розгляду судової справи, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, в позовній заяві та в заяві про долучення доказів до матеріалів справи від 27.05.2024 просить розглянути справу без його участі.
В судовому засіданні представник відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Антосік Ірина Олегівна заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Третя особа Головне управління Державного казначейства у Харківській області, у судове засідання повторно не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Рух справи.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
29.04.2021 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 65260962 з виконання виконавчого листа № 520/11767/19, виданого 09.04.2021 Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з вересня 2018 року по теперішній час.
З відповіді ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.05.2021 № 2000-0306-8/68270 вбачається, що на виконання рішення ХОАС ОСОБА_1 нараховано борг за період з 01.09.2018 по 31.10.2019 у сумі 111945.71 грн., з них в межах негайного виконання за 09.2018 виплачено у сумі 7311.40 грн. Залишок доплати складає 104643.31 грн. На даний час окремий порядок не визначено, фінансування відсутнє, іншого законодавством не передбачено.
07.06.2021 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду в межах виконавчого провадження
№ 65260962.
17.08.2021 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн. за невиконання в повному обсязі рішення суду в межах виконавчого провадження № 65260962.
27.10.2021 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 65260962.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 по справі
№ 520/8120/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.10.2021 № 65260962 про закінчення виконавчого провадження.
Змістом рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 по справі № 520/8120/23 встановлено, що постанова про завершення виконавчого провадження винесена передчасно за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
23.10.2023 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження № 65260962.
З відповіді ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.11.2023 № 2000-0306-8/165206 вбачається, що на виконання рішення було здійснено перерахунок та залишок пенсійних виплат за минулий період складає 104102 гривень 13 копійок. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі № 520/11767/19 змінено спосіб виконання рішення шляхом його зміни на стягнення з ГУ ПФУ в ХО на користь ОСОБА_1 нарахованої, проте не виплаченої суми залишку пенсійних виплат за минулий період з травня 2018 року у розмірі 104634, 31 грн. з урахуванням виплачених сум. Виконання ухвали має бути здійснено відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 по справі № 520/36504/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 по справі № 520/36504/23 слідує, що державним виконавцем вчинено заходи щодо перевірки виконання рішення суду боржником шляхом направлення вимоги з метою з'ясування стану виконання рішення, а тому відсутня бездіяльність за виконавчим провадженням №65260962, а також зазначено, що надаючи роз'яснення стосовно порядку виконання рішення суду про стягнення коштів орган виконавчої служби діяв в порядку, спосіб та у межах, визначених Законом України "Про звернення громадян", відтак в зазначених діях відсутній примус позивача на звернення до органу казначейської служби.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 по справі
№ 520/8274/24 визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у невжитті заходів примусового виконання рішення суду в рамках виконавчого провадження
№ 65260962, які передбачені ч. 2 ст. 48, ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження». Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконати вимоги ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках виконавчого провадження № 65260962.
25.05.2024 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 65260962.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 по справі № 520/15194/24 адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено. Скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.05.2024 про арешт коштів боржника, винесену у виконавчому провадженні № 65260962.
Змістом постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/15194/24 встановлено, що державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника в рамках виконавчого провадження, що не стосується стягнення з боржника коштів, що не відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження», а також встановлено те, що оскільки ухвалою суду від 07.02.2023 у справі №520/11767/19 змінено порядок виконання рішення суду на стягнення коштів з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, має право на звернення до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області у встановленому законодавством порядку для безспірного списання вказаної суми з рахунків боржника.
09.09.2024 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження № 65260962 у зв'язку з заявою стягувача щодо повернення виконавчого документа стягувачу від 30.08.2024.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Положеннями статті 129-1 Конституції України встановлено, що обов'язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу та здійснюється державними виконавцями на підставі виконавчих документів, у тому числі й виконавчих листів, що видаються судами.
За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Положеннями Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
За змістом частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
У статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Положеннями статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
Таким чином, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, тобто заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи враховується період із надходження до суду позовної заяви й до виконання рішення суду.
Наведене узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.
Так, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).
Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду (листопад 2023 року) заборгованість позивачу у розмірі 104643,31 грн залишається не виплаченою більше ніж протягом двох з половиною років.
Розмір такої заборгованості підтверджений відповіддю ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.05.2021 № 2000-0306-8/68270, з якої також вбачається, що у відповідного органу відсутнє фінансування.
При цьому, державним виконавцем були прийнято постанови від 07.06.2021 та від 17.08.2021 про накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення та в подальшому закінчено виконавче провадження.
Разом з тим, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 по справі № 520/8120/23 встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Таким чином, протиправність рішення державного виконавця було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 по справі № 520/8274/24 визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у невжитті заходів примусового виконання рішення суду в рамках виконавчого провадження № 65260962, які передбачені ч. 2 ст. 48, ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження». Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконати вимоги ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках виконавчого провадження № 65260962.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказані обставини підтверджують той факт, що позивач був змушений протягом тривалого часу здійснювати захист своїх прав стягувача в судовому порядку, і лише після судових рішень фактично органом державної виконавчої служби вчинялися дії в межах виконавчого провадження для своєчасного та повного виконання виконавчого листа.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався з заявами та скаргами до органу державної виконавчої служби.
Відтак, суд приходить до висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, пов'язаної з порушенням його законних прав щодо своєчасного, належного та повного виконання рішення суду, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, знайшли своє підтвердження в процесі розгляду цієї цивільної справи.
Посилання відповідача на те, що позивач подав заяву про повернення виконавчого документу, а тому відсутній предмет спору розгляду судової справи не приймаються судом до розгляду, оскільки не спростовують факт протиправності рішення державного виконавця та бездіяльності державного виконавця, що встановлені судовими рішеннями, які мають преюдиційне значення, та при цьому суд враховує факт значної тривалості виконавчого провадження - до вересня 2024 року.
Отже, внаслідок протиправних рішень та при цьому фактичної бездіяльності державного виконавця позивач зазнав моральних страждань у вигляді емоційного розчарування в діяльності органу державної виконавчої служби та додаткового психічного напруження, незадоволення, викликаного незаконністю дій, як і необхідність докладання додаткових зусиль для захисту своїх прав.
У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування ЄСПЛ виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов'язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. У контексті визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», де ЄСПЛ послався на своє рішення у справі Бурдова № 2, у якому зазначив таке: «Існує обгрунтована й водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди». Аналогічна позиція викладена ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України» рішення від 27 липня 2004 року, де ЄСПЛ указав, що моральна шкода завдана самим фактом порушення прав заявника з боку державного органу.
Під час розгляду даної справи відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що орган виконавчої служби здійснив своєчасне, належне та повне виконання судового рішення та, що протиправні рішення органу виконавчої служби не справили негативний вплив на позивача, і він не зазнав страждань, приниження та змушений був протягом тривалого часу здійснювати захист свої прав в судовому порядку.
У постанові ОП КЦС ВС від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Так, при визначені розміру моральної шкоди суд виходить з конкретних обставин справи, характеру спричинених моральних страждань, їх наслідків й інших негативних впливів.
Разом з тим, суд не може погодитись з визначеним позивачем розміром відшкодування моральної шкоди у сумі 100000, 00 грн, адже з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, тривалості порушення його прав, змін у житті та зусиль, вжитих для відновлення прав, зокрема, звернення до суду, та враховуючи, що позивач є особою непрацездатного віку, та виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що належним та достатнім буде відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000,00 грн.
Суд вважає, що саме такий розмір моральної шкоди є не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не призведе до її безпідставного збагачення.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону 266/94-ВР, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно до абзацу п'ятого пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21) зазначено, що: «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».
Враховуючи зазначене, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 4000,00 грн з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
Відповідно до положень ч.6 ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, судові витрати мають бути компенсовані за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 76-81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Головне управління Державного казначейства у Харківській області, про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4000, 00 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування):
АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Відповідач Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 43316700, місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26.
Третя особа Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, код ЄДРПОУ 37874947, місцезнаходження: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна,
буд. 18.
Повне рішення складено 01 листопада 2024 року.
Суддя Т.В. Бобко