Справа №521/13696/24
Номер провадження 3/521/7968/24
м. Одеса, Україна
31 жовтня 2024 року
Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі головуючого судді Гарського О.В., із секретарем судового засідання Шагака О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 1347/2024 від 27.08.2024 року, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м. Одесі, громадянки України, яка має вищу медичну освіту, працює в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради, лікар-нарколог, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Сторони справи про адміністративне правопорушення, які приймали участь у судовому розгляді: прокурор - ОСОБА_2 ; особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
1.Формулювання обставин, які визнані суддею доведеними.
1.1. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді лікаря-нарколога КНП «Одеський обласний медичний центр і психічного здоров'я» Одеської обласної ради, будучи включеною відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6 від 02.01.2024 року до складу позаштатних постійно діючих військово-лікарської та військово-льотної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , являючись суб'єктом, на якого поширюються дії ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно, 11.08.2024 року, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2023 рік, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
1.2.Дії ОСОБА_1 , суддя кваліфікує за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
2.Позиції сторін у справі.
2.1.Прокурор в судовому засіданні просив визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні корупційного правопорушення та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу.
2.2. ОСОБА_1 вину свою не визнала, однак підтвердила факт не подачі декларації, оскільки не знала про таку необхідність. Надала судді свої пояснення.
3.Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
3.1.Дослідивши протокол та додані до нього матеріали, допитавши ОСОБА_1 вислухавши думку прокурора, суддя вважає, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від адміністративної відповідальності в зв'язку з малозначністю правопорушення, з наступних підстав.
3.2.У даній справі фактичні обставини не оспорюються сторонами. ОСОБА_1 хоча не визнала своєї вини, однак факт несвоєчасного подання декларації визнала в повному обсязі. Пояснила наступне. У 1985 році вона закінчила медичний інститут і з того часу працює лікарем, з 2013 року працює на посаді лікаря-нарколога КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради. Є дільничним лікарем - наркологом. Стаж роботи за спеціальністю - 28 років. Лікарів з КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради, періодично включають до складу позаштатних постійно діючих військово-лікарської та військово-льотної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відсутності основних лікарів (на період відпустки і т.д.). На прохання адміністрації медичного центру її включили у вказану комісію строком на два місяці. Зазвичай вона приймає участь у комісії один-два рази на рік і строк такої роботи може бути від тижня до двох місяців. Цього року, вона працювала у складі комісії з 01.01.2024 року до 01.03.2024 року. До цього року не потрібно було за наслідками роботи у військово-лікарській комісії при ТЦК заповнювати та подавати майнову декларацію. Про такі зміни в законі вона не знала. Пояснила, що у липні 2024 року у відділі кадрів за місцем роботи вона була ознайомлена з наказом про включення її до складу позаштатних постійно діючих військово-лікарської та військово-льотної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 . До цього вона не була ознайомлена з таким Наказом, навіть при роботі. Після цього її викликали у відділ протидії корупції ГУНП в Одеській області. Одразу ж після цього вона подала відповідну декларацію.
3.3. ОСОБА_1 , визнаючи факт неподання декларації, зазначає, що вважає, що або юрист медичного центру, або адміністрація ТЦК або голова комісії при ТЦК повинні були повідомити лікарів про такий обов'язок. Можливо у іншому випадку лікарі відмовились би працювати. Жодний лікар не знав про зазначені зміни у законі, а тому такі самі порушення були встановлені у всіх лікарів.
3.4.Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
3.5.12.10.2023 року набрав чинності Закон України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов'язок подання декларацій суб'єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та поповнено перелік суб'єктів декларування, визначених п.2 ч.1 ст.3 Закону підпунктом «ґ», а саме: «голови та члени лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті».
3.6.Викладені обставини безспірно підтверджують встановлений факт не подання декларації ОСОБА_1 , яка відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року /із змінами станом на 31.10.2024 року/ є суб'єктом, на якого поширюються вимоги вказаного антикорупційного Закону. Загальний пропуск строку не подання декларації становить 4 місяці 11 днів.
3.7.Відповідно, постає лише питання адміністративного стягнення, яке за загальними правилами становить штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 гривень - до 1700 гривень).
3.8.За змістом штраф не є суттєвим, як форма стягнення, а фактично покарання. Натомість наслідки у вигляді притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією в Україні має такі масштаби, що людина фактично заплямовує свою репутацію, у подальшому, при продовженні роботи за основним місцем або у випадку бажання змінити місце роботи, у роботодавців можуть виникнути сумніви у компетентності працівника, оскільки достатньо велика кількість роботодавців досить прискіпливо перевіряють працівників і їх репутацію.
3.9.Ключовою особливістю є те, що особа включається до Єдиного державного реєстру корупціонерів та осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення фактично довічно. Збереження запису про особу в Реєстрі корупціонерів впродовж усього життя особи може мати негативний вплив на її кар'єру, завдавати шкоди діловій репутації та перешкоджати нормальній соціалізації в суспільстві.
3.10.Як влучно зазначав ОСОБА_3 : «Потрібно двадцять років, щоб побудувати репутацію, і лише п'ять хвилин, щоб її зруйнувати». Так, включення до вищевкзааного реєстру, навіть за незначне порушення закону може коштувати підтримки у суспільстві та навіть кар'єри, починаючи з відмови у підвищенні і закінчуючи звільненням з посади.
3.11.Так, наприклад, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року, підставами для припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на службу (серед іншого) є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
3.12.Закон не передбачає втрати такої служби у випадку накладення штрафу. Разом з тим, таке рішення підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. За відомостями, які зазначені навіть на сайті НАЗК, потрапити в цей реєстр для людини - загроза для її репутації. Крім того, за законом «Про державну службу» прізвище особи в реєстрі означає, що вона не може вступити на державні посади протягом трьох років з дня набрання законної сили відповідного рішення суду.
3.13.Тобто обтяження, які слідують за постановою судді у вказаній справі все ж мають занадто негативні наслідки для людини.
3.14.Вже неодноразово мною проводилась думка у рішеннях1, що ключовою метою декларування доходів та майна публічних посадових осіб є запобігання незаконному збагаченню або врегулювання конфлікту інтересів. У даному випадку, незаконне збагачення не у кримінально правовому аспекті, а як дії посадової особи, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
3.15.У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) від 06.10.2010 року № 1-27/2010, судом серед іншого проведена думка, що корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків. Зазначене може прирівнюватися до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховуванням, розкраданням чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи і яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.
3.16.Незаконне збагачення - передбачає значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи, які вона не може раціонально обґрунтувати.
3.17.Поліцією та прокуратурою не встановлені, наприклад, факти незаконного збагачення, або факт неподання такої декларації з метою приховати незаконні статки.
3.18.У даній справі, ми можемо побачити, що ОСОБА_1 , на прохання адміністрації КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» виконувала обов'язки у складі позаштатних постійно діючих військово-лікарської та військово-льотної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 як лікар-нарколог, заміняючи основного працівника, який був у відпустці. Її згода була добровільною, задля забезпечення належного функціонування комісії. Тобто, дії останньої, які виразились у роботі лікарем протягом двох місяців, не є настільки небезпечними з відповідними корупційними ризиками, що вимагають такої жорсткої санкції за порушення строку подання декларації.
3.19.Дуже влучним є зауваження самої ОСОБА_1 в частині не повідомлення її про наслідки участі у такій комісії. Є очевидним, що якби відповідні посадові особи попередили лікаря про необхідність надання відомостей щодо власного фінансового стану, за наслідками роботи протягом двох місяців, очевидно не кожний лікар забажав би прийняти участь у роботі вказаної комісії, яка не є основним місцем роботи, а є сумісною діяльністю.
3.20.Порушення, вчинене ОСОБА_1 є занадто формальним, занадто канцелярським та умовним. Є очевидним, що у даному випадку мова може йти тільки про відсутність обізнаності особи в законодавстві. Навіть важко вважати порушення останньою фактом недисциплінованості. Навпаки, з показів ОСОБА_1 можливо побачити, що вона відповідальна особа, яка ніколи не притягалась до адміністративної відповідальності. З її висловів можливо також побачити, що вона досить педантична у прийнятті рішень та відповідальна при виконанні будь-яких завдань, а тому намагається суворо дотримуватись вимог всіх законів та підзаконних актів.
3.21.Виявлений факт порушення, на думку судді став можливим скоріш за все, в зв'язку із помилкою держави в частині не належного сповіщення громадян про стрімкі зміни в антикорупційному законодавстві та частково є помилкою відповідальних посадових осіб можливо ІНФОРМАЦІЯ_2 або КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради, які заохочуючи лікарів для виконання важливих державних функцій і не повідомляють їх під розпис про статус, обов'язки та наслідки своєї діяльності за не основним місцем роботи. Все це призвело на думку судді до виявлених наслідків не подання особою, яка не знала (щонайменше мала мінімальну можливість дізнатись) про свій обов'язок подати майнову декларацію.
3.22.Разом з тим, враховуючи що не знання законів не звільняє від відповідальності, формальний склад правопорушення в діях ОСОБА_1 наявний.
3.23.«Не від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати, щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався та її виправляв…»2 . Саме таке розумне твердження здійснено видатним юристом, засновником криміналістики ОСОБА_4 . ОСОБА_1 не відпиралась від вчиненого, не лукавила та не була нещирою у час, коли виявилась помилка. Вона одразу визнала помилку і подала декларацію.
3.24.Навряд чи законодавець, встановлюючи вказану норму, мав на меті переслідувати громадян України, суб'єктів декларування, виключно заради самого факту порушення вимог фінансового контролю. Очевидно, мета була зобов'язати всіх суб'єктів декларування дотримуватись обов'язку декларування свого майна і доходів, задля контролю способу життя. Необхідно не формально, а змістовно і індивідуально підходити до кожної події та до кожної долі людини.
3.25.Окрім того, не зайвим було б оцінити події що стались з точки зору самої ОСОБА_1 «…Людину по справжньому пізнаєш тільки тоді, коли влізеш у його шкуру і походиш в ній…»3. Якщо їх оцінювати з місця, за яким особа складає протокол, сповнена влади та ілюзій про всемогутність, то очевидно обставини, що викладені в п. 1.1. представляються гіршими ніж найтяжчий злочин проти людяності. Якщо ж побачити за такими діями, звичайні події життя, а головне людину, яка довгі роки свого життя віддала служіння людям, лікуючи та рятуючи їх здоров'я, і один раз помилившись просто бажає людяного ставлення та справедливості - то картина, яка намальована поліцейським вже не має таких яскравих злочинних форм. Насправді, такий протокол міг би взагалі не існувати, якщо б було бажання на розумний розсуд та право на застосування превенції, замість покарання.
3.26.Як встановлено суддею, ОСОБА_1 знаходиться у віці 62 років, має вищу медичну освіту, загальний стаж роботи лікарем - 28 років, бажає працювати і надалі. Проживає разом з матір'ю (похилого віку). Іншого джерела доходів не має і забезпечує себе і мати. Живе суворо за кошти, що отримує за основним місцем роботи - лікарем. Жодних порушень фінансового контролю до вказаного випадку та після нього не допускала. Відповідно можливо зробити висновок, що ОСОБА_1 достатньо сумлінний працівник, який намагається дотримуватись встановлених вимог законів.
3.27.Суддею враховано пояснення прокурора у судовому засіданні, що за фактом неподання декларацій про майновий стан лікарів, членів позаштатних комісій ВЛК було складено велику кількість протоколів за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто проблема необізнаності таких осіб у внесених змінах та необхідності подання декларацій за майновий стан є загальновизнаною.
3.28.Приймаючи рішення у відношенні ОСОБА_1 суддя зважує дії останньої, що виразились у формальному не поданні майнової декларації та наслідки у вигляді кари і фактично остракізму такої особи не тільки із професійної діяльності але й з сфери особистої-репутаційної, як сумлінної людини. Відповідно, рішення за наслідками зазначеного порушення повинно бути співмірним і пропорційним.
3.29.Таким чином, зважуючи на терезах правосуддя фактичні обставини порушення та можливе стягнення і головне його наслідки для людини, суддя вважає, що накладення будь-якого стягнення ОСОБА_1 буде несправедливим. Слід враховувати, що держава фактично не понесла жодних негативних юридичних наслідків, оскільки хоча і з запізненням, однак отримала інформацію щодо статків ОСОБА_1 . Натомість для ОСОБА_1 наслідки після притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення будуть на думку судді занадто суворі та не справедливі.
3.30.Окрім того, відомо, що будь-яке переслідування або в адміністративному порядку або в кримінальному у будь-якому випадку у людині яку переслідують, залишає в пам'яті дуже сильні враження про помилку, яку вона вчинила, оскільки як відомо держава через свої правоохоронні органи досить жорстко реагує на порушення вимог таких правоохоронних інтересів. Переконаний, що ОСОБА_1 урозуміла всі небезпечні наслідки своєї неуважності та недбалості по відношенню до вимог законів фінансового контролю і в подальшому не буде допускати такого виду порушення.
3.31.Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
3.32.Принцип законності ґрунтується на ідеї, що закон повинен попереджати перш, ніж карати. По-друге, вказаний принцип ґрунтується на демократичній вимогі про обмеження влади законом.
3.33.Законність в змозі приймати формальний і матеріальний зміст. Дотримання формальної законності передбачає наявність закону, а матеріальна законність означає відповідність закону вищим нормам (Конституційним, міжнародному праву та інш.), а також відповідність процесуальних дій - закону.
3.34.Дослідивши обставини вказаної адміністративної справи, в змагальній судовій процедурі, суддя прийшов до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Вказане судове рішення буде очевидним попередженням особі про недопустимість в подальшому допускати подібні порушення вимог Закону.
4.Обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність.
4.1.Обставиною, що пом'якшує відповідальність є скоєння особою правопорушення вперше, а також малозначність правопорушення.
4.2.Обставин, що обтяжують відповідальність, під час судового розгляду не встановлено.
5.Судовий збір. Положення закону яким керувався суддя.
5.1.Закриваючи провадження по справі, суддя не стягує судовий збір, відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI.
5.2.При винесені постанови суддя керується ст. 22, 283, 284, КУпАП.
1.Висновки судді.
1.1.Звільнити від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за малозначністю правопорушення.
1.2.Зробити ОСОБА_1 усне зауваження та попередити про недопустимість в подальшому здійснення подібних правопорушень.
2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.
2.1.Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП та особою щодо якої її винесено.
2.2.Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
2.3.Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
2.4.Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
С У Д Д Я: ОСОБА_6
[1]Постанова від 3.11.2020 року Справа № 521/26256/20, Провадження № 3/521/6377/20
[2]Ганс Гросс, «Порадник для судових слідчих як система криміналістики», 1908 р., Частина 1, арк. 24.
[3]Гарпер Лі, роман «Убити пересмішника» 1960 р.
1 Наприклад Постанова від 3.11.2020 року Справа № 521/26256/20, Провадження № 3/521/6377/20.
2 Ганс Гросс, «Порадник для судових слідчих як система криміналістики», 1908 р., Частина 1, арк. 24.
3 Гарпер Лі, роман «Убити пересмішника» 1960 р.