Справа № 947/18184/24
Провадження № 1-кс/947/14706/24
29.10.2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 слідчої ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшої слідчої відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000000440 від 08.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.3 ст.332 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024160000000440 від 08.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.3 ст.332 КК України (підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, та організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинене з корисливих мотивів)
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023160000001532 від 14.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, було встановлено, що 15.01.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, було проведено обшук автомобіля CHEVROLET EQUINOX, 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_7 на момент вчинення кримінального правопорушення. Під час проведення якого було виявлено та вилучено документи, які містять ознаки підробки.
Також було встановлено, що невстановлені особи, перебуваючи на території Одеської області, сприяють в організації здійснення незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду.
Для встановлення осіб причетних до вчинення даного кримінального правопорушення, з метою встановлення повних анкетних даних осіб, які причетні до вчинення даного злочину, їх можливих місць мешкання, та місць зберігання знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, було надано доручення співробітникам УСР в Одеській області ДСР НПУ на проведення слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до матеріалів виконаного доручення було встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав ОСОБА_7 документи для отримання незаконного висновку, які були виявлені під час обшуку автомобіля CHEVROLET EQUINOX, 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_7 .
З урахуванням викладених обставин, з метою встановлення повного кола осіб причетних до вчинення даного кримінального правопорушення, та встановлення інших суттєвих обставин кримінального провадження, які необхідні для встановлення об'єктивної істини у кримінальному проваджені, виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення: мобільних телефонів, сім - карток, банківських карток, комп'ютерної техніки, носіїв інформації, чорнових записів, а також інших предметів, та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять відомості щодо вчиненого кримінального правопорушення та мають значення для досудового розслідування.
Так, 09.10.2024 в період часу з 07 год. 38 хв. по 08 год. 41 хв. на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси справа №947/18184/24 провадження №1-кс/947/13693/24 від 07.10.2024, проведено санкціонований обшук за місцем фактичного мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі, які мають вагоме значення для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні, а саме:
- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A12», імеі 1: НОМЕР_3 , імеі 2: НОМЕР_4 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку із номером НОМЕР_5 .
Постановою слідчого від 09.10.2024 вище перелічене, вилучене в ході обшуку майно визнано речовими доказами.
Клопотання про арешт майна, вилученого в ході обшуку повернуто слідчим суддею ухвалою від 18.10.2024 року.
23.10.2024 отримано ухвалу Київського районного суду м. Одеси якою клопотання про арешт майна повернуто на для усунення недоліків.
В ході досудового розслідування призначено комп'ютерно-технічну експертизу для вирішення питань, які потребують спеціальних знань з метою отримання доказів у кримінальному провадженні.
Слідча повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Слідча в судовому засіданні клопотання про арешт майна підтрима та просила задовольнити.
ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували щодо накладення арешту вказцуючи на те, що громадянину ОСОБА_7 . ОСОБА_4 дійсно передавав копію свого паспорта, але як страховому агенту, консультанту страхової компанії під час заповнення заяви на страхування, чому ОСОБА_7 возив копію його паспорта в своєму авто, йому невідомо. Також зазначили, що слідчий нових дій не проводила. ОСОБА_4 до кримінального провадження ніякого відношення не має.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку слідчого та представника власника майна, приходжу до висновку що клопотання слідчого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18.10.2024 року клопотання старшої слідчої відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Одеської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000000440 від 08.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.3 ст.332 КК України повернуто прокурору. Встановлено строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.
Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Положеннями ст.ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Також, слід зазначити, що у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною другоюст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів клопотання слідчого, мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A12» належний ОСОБА_4 , постановою слідчого від 09.10.2024 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024160000000440 від 08.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.3 ст.332 КК України, у зв'язку із чим слідчий просить накласти арешт на вилучене майно.
Крім того, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 під час обшуку надав згоду на огляд належного йому мобільного телефону марки «Samsung Galaxy A12». При цьому, сторона обвинувачення не надала жодних відомостей, що у вказаному мобільному телефоні знаходиться будь-яка важлива інформація, що має відношення до предмету досудового розслідування.
Таким чином, ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, прокурором жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Так, сам по собі факт визнання майна речовим доказом, не доводить тих обставин, що зазначене майно повністю відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, як доказ у кримінальному провадженні.
Крім того, у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.
Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст. 170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, проте такий арешт може бути накладений при певних умовах.
Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами не буде законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як відповідно до матеріалів клопотання не вбачається, що вказане майно будь-яким чином використовувалося для скоєння вказаного кримінального правопорушення або було набуто в результаті його скоєння.
Таким чином, дії органів державної влади не відповідають положенням КПК України та принципу верховенства права, з чого вбачається, що втручання було свавільним і не задовольнило вимогу законності.
З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
Також, у даному кримінальному провадженні жодним чином не доведено, що мобільний телефон ОСОБА_4 може містить електронні докази, які мають відношення до предмету досудового розслідування.
Таким чином, недоліки, які були визначені в ухвалі слідчого судді від 18.10.2024 року про повернення клопотання прокурору наразі не були усунуті. Посилання слідчого на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є не доведеним та необґрунтованим.
Враховуючи, що слідчим в своєму клопотанні не було обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з урахуванням норм національного законодавства та практики ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання, що слідчим не доведено необхідність в накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, у зв'язку із чим клопотання останнього задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання старшої слідчої відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000000440 від 08.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.3 ст.332 КК України- відмовити.
Мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A12», імеі 1: НОМЕР_3 , імеі 2: НОМЕР_4 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку із номером НОМЕР_5 , що був вилучений під час обшуку 09.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1
на підставі п. 2 ч.1 ст.169 КПК України, - повернути власнику майна.
Виконання ухвали покласти на слідчу відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1