Справа № 947/34395/24
Провадження № 1-кс/947/14819/24
26.10.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024164690000090 від 09.10.2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,
Як вбачається з клопотання, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та оперативного супроводження Представництва внутрішньої безпеки в Одеській області (з дислокацією в м. Одеса) 2 управління ГУ ВБ СБУ, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024164690000090 від 09.10.2024 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у тому, що він, діючи з прямим умислом спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , будучи обізнаним з вимогами ст. 68 Конституції України та Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, термін дії якого востаннє продовжено Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 року, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, який затверджено Верховною Радою України, відповідними Законами України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», ст. 321 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, використовуючи умови воєнного стану, попередньо зорганізувались задля вчинення злочину, розподіливши ролі та функції кожного з учасників, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, з метою вчинення суспільно небезпечних діянь, обрали об'єктом свого злочинного посягання громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переслідуючи мету незаконного заволодіння грошовими коштами останнього, шляхом вимоги передачі майна під погрозою насильства над потерпілим.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 24.10.2024 року приблизно о 19:00 годині, рухаючись на транспортному засобі марки «Volkswagen Transporter», в кузові чорного кольору, державний номерний знак « НОМЕР_1 », підшуканого ОСОБА_7 , задля вчинення протиправних дій та їх конспірації, під керуванням останнього, прибули до кафе-бару «Хатинка», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , в якому на той час знаходився потерпілий ОСОБА_9 .
Далі, ОСОБА_8 продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, помітивши ОСОБА_9 , наблизився до нього та представився працівником кримінального розшуку, висловивши вимогу пройти з ним, почав словесно погрожувати ОСОБА_9 , в свою чергу останній намагаючись дізнатись причини пред'явлених вимог, відмовився добровільно виконувати їх, внаслідок чого, ОСОБА_8 застосувавши фізичну силу до потерпілого, відчуваючи вседозволеність та безкарність у своїх діях, а також перевагу у фізичному стані, діючи примусово, протиправно та відкрито, проти волі ОСОБА_9 , заштовхав останнього в салон автомобіля «Volkswagen Transporter», в кузові чорного кольору, державний номерний знак « НОМЕР_1 », в якому їх очікували ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .
Одразу після чого, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, почав рух на вказаному автомобілі, з метою запобігання спробам ОСОБА_9 його залишити, в свою чергу ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , силоміць утримуючи ОСОБА_9 , із застосуванням фізичної сили, зневажаючи такими загальнолюдськими цінностями, як життя, здоров'я та свобода людини, незаконно позбавивши його волі, разом з ОСОБА_7 почали висувати вимоги передання їм наявних у нього грошових коштів, нібито в якості погашення неіснуючих боргових зобов'язань, висказуючи погрози застосування насилля та фізичної розправи щодо ОСОБА_9 , у разі відмови останнього виконувати їх вимоги.
В свою чергу, ОСОБА_9 , перебуваючи під тиском, сприймаючи вищезазначені погрози, як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, передав ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , грошові кошти в сумі 500 доларів США, які були у нього при собі. Однак, ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , висловили вимогу повернення потерпілим неіснуючого боргу у розмірі 50 000 доларів США, при цьому ОСОБА_9 , розуміючи серйозність намірів останніх, перебуваючи в безпорадному стані, повідомив про наявність вказаних грошових коштів у нього вдома за місцем проживання.
В подальшому, ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , проти волі ОСОБА_9 , доставили останнього на вищезазначеному автомобілі марки «Volkswagen Transporter», до місця проживання останнього, а саме: до будинку АДРЕСА_4 , де словесно погрожуючи застосуванням фізичної сили в разі вчинення опору, придушивши його волю та таким чином переконавши про рішучість своїх дій, продовжуючи завдавати фізичні та моральні страждання ОСОБА_9 , повторно висунули вимогу останньому передати їм вищезазначені грошові кошти, при цьому фактично позбавляючи його волі, можливості вільно рухатися та пересуватися, з'ясували де саме знаходяться грошові кошти в квартирі та як до неї потрапити.
Далі, ОСОБА_8 , проник до квартири ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_5 , порушуючи недоторканність житла останнього, відшукав в шафі грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США, якими незаконно заволодів та повернувся до вищезазначеного автомобіля, після чого ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були затримані співробітниками правоохоронних органів.
За вказаних обставин, 24.10.2024 року ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України та 25.10.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинена в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилаючись на характер імовірно вчиненого злочину, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та враховуючи неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного.
У судовому засіданні -
Прокурор оголосила подане клопотання, його вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.
Захисник підозрюваного подав в судовому засіданні письмове заперечення проти задоволення клопотання, заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що матеріалами кримінального провадження підозра пред'явлена його підзахисному не підтверджується, покази потерпілого є надуманими. Ризики, на які посилається прокурор є припущеннями та не підтверджуються. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Підозрюваний зазначив, що з пред'явленою йому підозрою не погоджується, просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, матеріали які обґрунтовують доводи клопотання та письмове заперечення сторони захисту, слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 24.10.2024 року ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України та 25.10.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинена в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри на підставі якої здійснено затримання та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.
До того ж, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України підтверджується: повідомленням про вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України від Представництва внутрішньої безпеки в Одеській області (з дислокацією в м. Одеса) 2 управління ГУ ВБ СБУ; заявою про злочин від ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом допиту ОСОБА_9 , в ході якого останній пояснив, що йому стало відомо про наміри вчинення відносно нього злочину, а саме вимагання грошових коштів в розмірі 50 000 доларів США невідомими особами, серед яких є особа на ім'я ОСОБА_10 ; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, а саме: ОСОБА_4 безпосередньо після вчинення ним злочину; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, а саме: ОСОБА_7 безпосередньо після вчинення ним злочину; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, а саме: ОСОБА_8 безпосередньо після вчинення ним злочину, під час затримання у якого виявлено та вилучено: грошові кошти в суму 500 доларів США; протоколом огляду місця події від 24.10.2024 року, за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого учасник огляду ОСОБА_9 , під відеофіксацію пояснив обставини вчинення відносно нього злочину, а також в ході якого за участю ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , вилучено грошові кошти в суму 50 000 доларів США, які як пояснив ОСОБА_8 , він забрав за місцем проживання потерпілого; протоколом обшуку від 24.10.2024 року транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», в кузові чорного кольору, державний номерний знак « НОМЕР_1 », який знаходився у користуванні ОСОБА_7 , в ході якого вилучено речі потерпілого ОСОБА_9 , державні номерні знаки « НОМЕР_2 », а також сам транспортний засіб; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_9 , в ході якого останній пояснив обставини вчинення відносно нього вимагання грошових коштів, а також позбавлення його волі та обставини при яких було затримано трьох осіб, які вчинили відносно нього дані дії.
На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у можливому вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Заперечення сторони захисту про те, що пред'явлена ОСОБА_4 підозра є необгрунтованою спростовуються матеріалами, долученими до клопотання стороною обвинувачення.
Одночасно, слідчий суддя акцентує увагу сторони захисту на те, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім кримінально-протиправних дій.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, яке імовірно загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, суспільно-небезпечний характер інкримінованого підозрюваному злочину, а також те, що підозрюваний з пред'явленою йому підозрою категорично не погоджується та міцних соціальних зв'язків не має, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з погрозами застосування насильства з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, адже ОСОБА_4 наразі підозрюється у вимаганні передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, а потерпілий та свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
Одночасно, прокурором доведено ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки станом на теперішній час триває досудове розслідування, як вбачається з матеріалів кримінального провадження не виключено, що ОСОБА_4 може бути причетний до вчинення аналогічних злочинів, які йому інкримінуються, а тому підозрюваний може перешкоджати розслідуванню кримінального провадження, відповідно до чого ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України наразі також існує в рамках кримінального провадження.
Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя погоджується із стороною захисту та вважає, що вказаний ризик не знайшов свого підтвердження в матеріалах доданих в обґрунтування клопотання з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та стороною обвинувачення не надано данних про те, що він має статус підозрюваного/обвинуваченого в рамках будь-якого іншого кримінального провадження.
Слідчий суддя, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри прийшов до висновку про доцільність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 , який, в умовах воєнного стану, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов'язаного із вимаганням з погрозою застосування насильства відносно потерпілого, в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухилення підозрюваного від органу досудового слідства, суду, а запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов'язання є недоцільними, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики.
За таких обставин, слідчий суддя ввжає, що неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженн щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Слідчий суддя враховує те, що підозрюваному ОСОБА_4 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, пов'язаного із погрозою застосування насильства, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, прийшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього без визначення розміру застави.
З урахуванням викладеного, клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024164690000090 від 09.10.2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 22.12.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1