Справа №491/359/24
29 жовтня 2024 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді: Надєр Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,
за участю сторін у справі:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 серпня 2023 року між позивачем та відповідачем був письмово укладений договір позики у вигляді розписки, відповідно до якого він передав відповідачу 5000 гривень, які вона зобов'язалась повернути до 21 вересня 2023 року, однак до цього часу вона свої обов'язки не виконала та не повернула позивачу грошові кошти. Позивач зазначає, що за час прострочки виконання грошових зобов'язань індекс інфляції з 21 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року склав: 5000х103,2=160,50 гривень, а 3% річних - 77 гривень 00 копійок. Таким чином сума, що підлягає стягненню з відповідача. становить 5000+160,50+77,00=5237 гривень 50 копійок.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 5000 гривень 00 копійок, індекс інфляції в сумі 160 гривень 50 копійок, 3% річних в сумі 77 гривень 00 копійок, а також стягнути з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Ухвалою від 21 червня 2024 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників.
Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз'яснено відповідачу про її процесуальні права, а саме подати відзив на позовну заяву, пред'явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїми процесуальними правами передбаченими ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України не скористалася та у встановлені строки в ухвалі про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву до суду не подала, з зустрічним позовом та з заявою із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не зверталася.
Позивач в судовому засіданні 29 жовтня 2024 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Також повідомив, що у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач в судові засідання 11 вересня 2024 року та 29 жовтня 2024 року на розгляд справи не з'явилася, причину своєї неявки не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання та за фактичним місцем проживання, що відповідає вимогам ст.128,130 ЦПК України, про що свідчить конверт, який повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а також роздруківка с офіційного сайту АТ «Укрпошта», згідно якої відправлення повернено відправнику по причині - «Відсутність адресата за вказаною адресою» (а.с.40, 44-45).
Згідно п.п.1, 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки: є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач в установлені ч.7 ст.178 ЦПК України строки не подала до суду відзив на позовну заяву, який відповідав би вимогам ст.178 ЦПК України, будучи повідомленою належним чином про розгляд вказаної цивільної справи та необхідністю подання відзиву, в судове засідання на розгляд справи не з'явилася, будучи повідомленою належним чином про день, час та місце розгляду справи, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень ч.1 ст.281 ЦПК України без виходу до нарадчої кімнати постановлено відповідну ухвалу.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень ч.1 ст.281 ЦПК України без виходу до нарадчої кімнати постановлено відповідну ухвалу.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, думку позивача щодо заочного розгляду справи, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача.
Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, заслухавши позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 12 червня 1996 року Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області (а.с.15-16, 28), витягом з реєстру територіальної громади №2024/004426276 від 02 травня 2024 року (а.с.18, 29).
Відповідачем у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, виданим відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №1212 від 26 квітня 2024 року (а.с.10).
Згідно копії розписки від 13 серпня 2023 року ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 5000 гривень, при цьому вказану суму зобов'язується повернути до 21 вересня 2023 року (а.с.4).
В позовній заяві позивачем зазначено розрахунки щодо розміру відсотків за користування коштами а також індексу інфляції за час прострочення, в яких зазначені відповідні розміри грошових коштів відповідно до формули проведення розрахунків, зазначеної позивачем: індекс інфляції з 21 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року - 5000х103,21=160,50 гривень, 3% річних - 77,00 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до положень ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У сенсі даної норми матеріального права при укладенні договору позики в усній формі сторони мають дотримуватися правил, передбачених статтею 206 ЦК України. Письмова форма цього договору має відповідати вимогам, передбаченим ст.207 цього Кодексу. Винятком із загального правила, передбаченого пунктами 2,3 статті 208 ЦК України, є те, що в разі недодержання письмової форми договору у випадках, коли цього вимагає норма зазначеної статті, настають правові наслідки, передбачені статтею 218 ЦК України. При вирішенні судом спору сторони можуть оперувати будь-якими засобами доказування, крім показань свідків, це можуть бути письмові документи, листи тощо. Розписка є документом, що посвідчує передачу грошей позикодавцем позичальнику.
Верховний Суд України, який у своїй Постанові від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач та відповідач вступили між собою у правовідносини, суть яких, згідно ст.1049 ЦК України, полягає в тому, що боржник зобов'язаний повернути позикодавцеві борг, грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені між ними договором.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач по теперішній час позивачу борг не повернув.
Вищевказаний факт піддержується тим, що борговий документ перебуває у позивача, і так як, відповідно до ч.3 ст.545 ЦК України, тільки наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Таким чином відповідач не надала письмових доказів на підтвердження передачі коштів готівкою, чи перерахування коштів на рахунок в рахунок погашення боргу, тому вимога позивача щодо стягнення суми боргу за розпискою підлягає задоволенню в повному обсязі.
Таким чином позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу з відповідача на користь позивача в розмірі 5000 гривень 00 копійок підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних збитків в розмірі 160 гривень 50 копійок за період з 21 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року та 3% річних в розмірі 77 гривень 00 копійок, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної частини позовних вимог, виходячи з наступного.
Дійсно, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Водночас, як зазначалося вище, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За приписами ч.3 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв'язку з наведеним, враховуючи, що на території України введений та діє воєнний стан, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні збитки в розмірі 160 гривень 50 копійок за період з 21 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року та 3% річних в розмірі 77 гривень 00 копійок, оскільки в даному випадку відповідач звільнений від здійснення сплати на користь позивача інфляційних збитків та 3% річних за прострочення сплати боргу за договором позики, який укладений між ними, оскільки таке прострочення виникло у відповідача у період дії воєнного стану.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір за подання позову до суду пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, в розмірі 1156 гривень 33 копійки.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надані, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 12 червня 1996 року Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , мешканця за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надані, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 12 червня 1996 року Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 1156 гривень 33 копійки пропорційно задоволених вимог, який було внесено ним при подачі позовної заяви до суду.
Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Повний текст рішенні виготовлено 01 листопада 2024 року.
Суддя: Надєр Л.М.
Рішення набуло законної сили «____» _______________ 20___ року.