Справа № 761/36508/24
Провадження № 1-кс/761/24312/2024
23 жовтня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120 241 111 500 009 97 від 15.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162, ч.2 ст. 121, ч.4 ст.186, ч.4 ст. 296, ч.4 ст.187 КК України,
Начальник відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням у кримінальному провадженні № 120 241 111 500 009 97 від 15.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч.2 ст.121, ч.4 ст.186, ч.4 ст.296, ч.4 ст. 187 КК України, про накладення арешту на мобільний телефон марки «іPhone 11» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 та дві сім-карти з номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 що належать ОСОБА_4 , який був вилучений за результатом проведення обшуку будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120 241 111 500 009 97 від 15.08.2024 за ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 187 КК України.
В ході досудового розслідування було зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Старі Петрівці, Вишгородського р-ну., Київської обл., українцю, громадянину України, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій.
Однак, встановити місцезнаходження ОСОБА_6 не вдалося.
24.09.2024, враховуючи те, що ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування, останньому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, було повідомлено про підозру.
В ході проведення досудового розслідування, встановлено, що новий абонентський номер ОСОБА_6 НОМЕР_6 , востаннє фіксувався за адресою: АДРЕСА_1 .
24.09.2024 на підставі ч.3 ст.333 КПК України було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «іPhone 11» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 та дві сім-карти з номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 що належать ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 24.09.2024 вилучений під час обшуку мобільний телефон визнаний речовим доказом та приєднані до матеріалів даного кримінального провадження.
З метою забезпечення збереження речового доказу, прокурор просив накласти арешт на мобільний телефон та сімкарти, що були вилучені 24.09.2024 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні слідчий доводи та вимоги клопотання підтримав, яке просив задовольнити з підстав наведених у ньому.
Власник майна ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи його не обґрунтованим та відсутніми підстави визначенні ч.2 ст.170 КПК України для накладення арешту. При цьому наголошував, що підозрюваного ОСОБА_6 не бачив довгий період часу та не спілкувався з ним. Також зазначив, що особисто будь-якого не має відношення до кримінального провадження, досудове розслідування якого здійснюється, як наслідок вилучений у нього мобільний телефон не може містити даних щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Заслухавши доводи слідчого, власника майна, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120 241 111 500 009 97 від 15.08.2024 за ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 187 КК України.
24.09.2024 на підставі ч.3 ст.333 КПК України було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «іPhone 11» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 та дві сім-карти з номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 що належать ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 24.09.2024 вилучений під час обшуку мобільний телефон визнаний речовим доказом та приєднані до матеріалів даного кримінального провадження.
За доводами прокурора, вилучений мобільний телефон може містити інформацію щодо вчинення злочинів та існує реальна загроза того, що він може бути спотворений чи знищений особою, у володінні якого він перебуває.
Згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, доводи клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять достатніх відомостей, які б у відповідності до ст. 170 КПК України давали підстави для накладення арешту на автомобіль, що зазначений у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Проте, в доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутні будь-які дані, які б вказували, що вилученні мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та взагалі відсутні дані, що власник речей на які прокурор просить накласти арешт, може бути причетним до вчинення злочинів досудове розслідування щодо яких здійснюється, а належний йому мобільний телефон може мати доказове значення у даному кримінальному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України
При цьому досудовим розслідуванням на даній стадії не надано жодних доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення в рамках якого здійснюється досудове розслідування.
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, арешт може бути накладений лише на гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом тобто ті які містять ознаки встановлені ст. 98 КПК України, а тому без доведеності незаконності походження тимчасово вилученого майна, яке відповідає критеріям даної норми закону, слідчий суддя позбавлений можливості накласти на нього арешт із цією метою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються на території України поряд з національним законодавством, для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно повинну слугувати не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна дотримуватись розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Зазначене твердження міститься у Рішенні «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986 року.
Отже сукупність вказаних вище обставин свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для арешту намайно, що зазначене у клопотанні.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на мобільний телефон марки «іPhone 11» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 та дві сім-карти з номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 що належать ОСОБА_4 , який був вилучений за результатом проведення обшуку будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Повний текст ухвали виготовлений 28.10.2024.
Слідчий суддя: