Справа № 761/10979/24
Провадження № 1-кп/761/2988/2024
16 жовтня 2024 року місто Київ
Суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження № 12024100100000745 від 14 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
У провадженні Шевченківського районного суду міста Києва знаходиться кримінальне провадження № 12024100100000745 від 14 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Так, 13.02.2024, приблизно о 21 годині 02 хвилини ОСОБА_5 , зайшов до приміщення хостелу «Франклін», що розташований за адресою: м. Київ, пров. Чеховський, 6 та перебуваючи у хостелі, ОСОБА_5 помітив мобільний телефон марки «Vivo», модель «Y91с», з об'ємом пам'яті 32 Гб., блакитного кольору, який належить ОСОБА_6 , в цей час у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (вчинення крадіжки), а саме вказаного мобільного телефону, який знаходився на полиці у коридорі хостелу, в умовах воєнного стану, який діє на території України відповідно до Указу Президента України №49/2024 від 05.02.2024.
В подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , 13.02.2024, приблизно о 21 годині 03 хвилини, знаходячись у коридорі хостелу «Франклін», що розташований за адресою: м. Київ, пров. Чеховський, 6 , будучи впевненим у тому, що за його протиправними діями ніхто, з сторонніх осіб не спостерігає та не зможе завадити, діючи умисно та таємно, з корисливих мотивів, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу, взяв (викрав) з тумбочки особисті речі, які належать ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон марки «Vivo», модель «Y91с», з об'ємом пам'яті 32 Гб., блакитного кольору вартістю 2086 гривень 67 копійок, з сім-карткою мобільного оператора «Vodafon», з номером НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності для потерпілої не становить.
Після чого, ОСОБА_5 , з вищевказаним таємно викраденим чужим майном, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 2086 гривень 67 копійок.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинуваченим та його захисником заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, правові наслідки йому зрозумілі.
Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У своєму Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини).
Разом із тим, у Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 7 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 зазначено, що в розумінні приписів статей 3, 8, 28, 55, 58, 62, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України у їх взаємозв'язку держава має позитивний обов'язок створювати належні національні організаційно-правові механізми притягнення особи до кримінальної відповідальності, які здатні гарантувати всебічну охорону людської гідності, зокрема забезпечувати функціонування та завершення кримінального провадження таким чином, щоб було дотримано найважливіших конституційних гарантій захисту особи від необґрунтованого кримінального переслідування, а саме базового принципу верховенства права і пов'язаних із ним принципів.
У відповідності до вимог ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
При цьому, як зазначив у постанові Верховний Суд від 09 вересня 2019 року в справі №591/6379/16-ц, передбачені частиною 1 статті 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
За змістом Закону №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.
Так, відповідальність за частиною 1 статті 51 КУпАП настає за вчинення дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частина 2 статті 51 КУпАП встановлює відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.
Як вбачається з формулювання обвинувачення, ОСОБА_5 13 лютого 2024 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.185 КК України, при цьому спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 2086,67 грн.
Станом на 13 лютого 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 гривень, а 50% від його розміру становили 1514 гривень.
Отже, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становила 3028 гривень (1514 гривень х 2).
Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12024100100000745 від 14 лютого 2024 року, своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 2086,67 грн., тобто менше мінімального розміру вартості майна для кваліфікації діяння за ст.185 КК України за Законом №3886-IX.
Декриміналізація - це юридична перекваліфікація частини кримінально караних діянь і переведення їх в розряд адміністративних, дисциплінарних та інших правопорушень або правомірних дій. Декриміналізацією також визнається скасування раніше діючої кримінально-правової заборони, якою поведінка певного виду визнавалася як злочин; переведення діянь із категорії злочинних у категорію не злочинів. Практична реалізація декриміналізації допомагає підтримувати кримінальне законодавство в «актуальному» стані, швидко реагувати на зміни у суспільстві та державі.
Під скасуванням кримінальної відповідальності за діяння слід розуміти його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута, зокрема, шляхом скасування норм Особливої частини КК України; внесення змін до них - включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (аналогічна позиція міститься у постанові ККС ВС від 24 липня 2018 року у справі №569/4061/17).
Відповідно до п.1-2 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
За змістом п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у редакції від 01.12.2022 року, яка діє на час розгляду справи, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Підставами для закриття кримінального провадження у випадку втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння є згода на це підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно абзацу 5 частини 7 ст.284 КПК України, ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
У новій главі 36-1 КПК України визначено особливості здійснення кримінального провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.479-2 КПК України, суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України констатує відсутність караності діяння за змістом нового кримінального закону і, відповідно, не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи, а тому, враховуючи, що питання про кримінальну відповідальність за діяння, яке втратило якість злочинності, виключається в принципі, то й кримінальне переслідування відносно підозрюваного, обвинуваченого підлягає припиненню. А тому суд у судовому провадженні не може не відреагувати на зміну державою оцінки певного діяння, і має у процесуальному порядку відреагувати на скасування кримінальної відповідальності за діяння. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудня 2019 року в справі №153/1289/18.
Частиною 1 статті 61 Закону України "Про правотворчу діяльність" від 24 серпня 2023 року визначено перелік способів, за яких нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент вважається таким, що втратив чинність. Серед інших способів законодавець також визначив, втрату чинності нормою, зокрема, якщо суб'єкт правотворчої діяльності прийняв (видав) у встановленому цим Законом порядку рішення про визнання прийнятого (виданого) ним нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що втратив чинність та в інших випадках, визначених законом.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч.3 ст.479-2 КПК України та позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження № 12024100100000745 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Процесуальні витрати на залучення експерта слід віднести на рахунок держави.
Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.5 КК України, ст.ст.284, 372, 395, 479-2 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Кримінальне провадження № 12024100100000745 від 14 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта при проведенні судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-24/11574-ТВ від 22 лютого 2024 року в сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень - віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1