Справа №754/5276/24
Провадження № 2-а/760/1111/24
«01» листопада 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Тесленко І.О.,
за участі секретаря судового засідання Бережної С.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Малахова Олександра Ігоровича, Управління патрульної поліції в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до інспектора 3 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Малахова Олександра Ігоровича, Управління патрульної поліції в м. Київ, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанову було складено з численними порушеннями законодавства України, зазначені в ній дані не відповідають фактичним обставинам. Поліцейським не зазначено та не надано жодного доказу вчиненого ним адміністративного правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, хоча він неодноразово заявляв про це і просив продемонструвати йому докази вчинення адміністративного правопорушення. Також, при винесенні постанови інспектор УПП не зважив на те, що доказами є також пояснення особи, яка притягається до відповідальності. При прийнятті рішення інспектор не надав можливості надати відповіді на пояснення, а також скористатися своїми процесуальними правами.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Малахова Олександра Ігоровича, Управління патрульної поліції в м. Київ, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали від 11 червня 2024 року про залишення позову без руху на адресу суду 18 червня 2024 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2024 року заяву представника відповідача Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Дідковської Дарини Юріївни про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Малахова Олександра Ігоровича, Управління патрульної поліції в м. Київ про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задоволено; залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Малахова Олександра Ігоровича, Управління патрульної поліції в м. Київ про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048).
Інших процесуальних дій не вчинялось.
В судові засідання, призначені на 24.07.2024 року, 17.09.2024 року, 09.10.2024 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позовну заяву задовольнити.
Відповідачі та третя особа в судові засідання не з'явились, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідачем Управління патрульної поліції у м. Києві надано до суду відзив у якому зазначено, що викладені в позовній заяві твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху. Разом з тим п. 1.1 ПДР відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлює єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР. Разом з тим, п. 1.9 ПДР, зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.3 в) ПДР - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП - порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями статті 222 КУпАП передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі справи про правопорушення правил дорожнього руху передбачені частиною 5 статті 121 КУпАП. Розглядаючи дану адміністративну справу, Інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обгрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ст. 122 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП. Слід також зазначити, що Інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Таким чином, Інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи. За таких обставин відсутні підстави для скасування Постанови з мотивів, наведених в позовній заяві.
Крім того, відповідачем Управління патрульної поліції у м. Києві надано на виконання Ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року витяг з електронної бази ІПНП: АРМОР та диск з відео.
Відповідачем інспектором 3 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Малаховим Олександром Ігоровичем відзив на позову заяву надано до матеріалів справи не було.
Пояснення від третьої особи Департаменту патрульної поліції суду не надійшли. До суду надійшла заява у якій третя особа просила розгляд справи проводити без участі представника Департаменту патрульної поліції, у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з електронної бази ІПНП: АРМОР, щодо ОСОБА_1 інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Малаховим О.І. було винесено постанову №ЕНА/1642752 від 12.03.2024 року за ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушення правил користування ременем безпеки або шоломами. Фабула: водій керуючи ТЗ здійснив зупинку та стоянку на перехресті з Круговим рухом, та під час керування не користувався обладнаними засобами пасивної безпеки, а саме непристебнутий ременем безпеки (а.с. 58).
Згідно листа «Про результати розгляду скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення» від 25.03.2024 року, на адресу ОСОБА_1 від Управління патрульної поліції у місті Києва було направлено рішення за результатами розгляду скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення (а.с. 6).
Відповідно до Рішення щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скаргу без задоволення, постанову про накладення адміністративного стягнення ЕНА №_1642752 від 12.03.2024 року, винесену Інспектором 3 роти 1 батальону послку №1 УПП у місті Києві ДПП Малаховим О.І., залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 6 - 10).
Судом було досліджено оптичний диск з відеозаписом, наданий відповідачем, який містить у собі відеофайл щодо спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, при цьому, суддя зважає на те, що зазначений відеофайл не містить у собі інформації щодо руху транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 з порушеннями вимог ч.5 ст. 121 КУпАП, а саме керування позивачем транспортним засобом з порушенням правил користування ременем безпеки або шоломами (а.с. 59).
Крім того, з врахуванням не надання до матеріалів справи оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, суд позбавлений можливості встановити чи містить вона інформацію щодо фіксування правопорушення на відповідну камеру (або бодікамеру) для вирішення питання щодо допустимості відповідного доказу, наданого до матеріалів справи.
Як вбачається з положень ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.п. «в» п.2.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Згідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Таким чином, зазначеними нормами передбачено обов'язок водіїв користуватися засобами пасивної безпеки при русі транспортного засобу.
Натомість, суду не було надано будь - яких доказів того, що позивачем під часу руху транспортного засобу під його керуванням не було здійснено користування пасками безпеки.
Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України. Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII встановлено основні повноваження поліції.
Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов'язків, зобов'язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява № 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1642752 від 12.03.2024 року, якою його притягнуто до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Щодо позовних вимог позивача до інспектора 3 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Малахова Олександра Ігоровича, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Згідно до ч. 4 ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Національну поліцію", систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про Національну поліцію").
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною 3 ст. 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Таким чином, працівник органів і підрозділів Національної поліції, не може виступати самостійним відповідачем у справах даної категорії, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, оскільки таким відповідачем є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 року по справі №724/716/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Таким чином, вимога заявлена до інспектора 3 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Малахова Олександра Ігоровича ,задоволенню не підлягає.
Також, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн., згідно до квитанції по сплату №2630-9945-7974-5921 від 09.04.2024 року (а.с. 11).
Частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене, сплачений позивачем судовий збір у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з відповідача Управління патрульної поліції в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246 - 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд, -
ухвалив:
адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Малахова Олександра Ігоровича, Управління патрульної поліції в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1642752 від 12.03.2024 року, якою притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП, скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління патрульної поліції у м. Києві (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9) за рахунок бюджетних асігнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Тесленко