Провадження № 2/760/6812/24
Справа № 760/5963/24
01 листопада 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса зазначена позивачем: АДРЕСА_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП,
Рух справи
13.03.2024 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 11.03.2024, за підписом представника позивача - адвоката Конюшко Д.Б. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 :
- майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 48 881,74 грн;
- моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн;
- судові витрати у розмірі 12 422,40 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Судом в порядку ч.ч. 6,8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб - відповідача у справі. Остання відповідь на такі запити надійшла до суду 20.03.2024.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 25.03.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Доводи позову
В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що 28.08.2023 о 13 год 40 хв м. Києві по Повітрофлотському шляхопроводу, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Ford» р/н НОМЕР_3 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, не дотрималася безпечної дистанції в результаті чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen» р/н НОМЕР_4 , який в свою чергу відштовхнуло в транспортний засіб «Suzuki» р/н НОМЕР_5 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Зазначається, що внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, та позивачу було завдано матеріальної шкоди.
У позові звертається увага на те, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 760/20625/23 ОСОБА_2 визнано виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія.
Вказується, що на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 214282034 виданого ПАТ «НАСК «ОРАНТА», дійсного на дату ДТП.
Як стверджується у позові, позивач звернувся до страховика та надав усі необхідні документи передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у тому числі Заяву про страхове відшкодування.
В подальшому, зі слів позивача, за результатами розгляду вказаної заяви страховиком було здійснено розрахунок та виплачено страхове відшкодування у розмірі 53 464,74 грн.
У позові наголошується, що з метою визначення дійсного розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, позивач звернувся до СОД ТОВ «Клевер Експерт» та за результатами вказаного звернення було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Suzuki» р/н НОМЕР_5 № 328/08-23 від 11.09.2023.
При цьому, зазначається, що відповідно до звіту № 328/08-23 від 11.09.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Suzuki» р/н НОМЕР_6 склала 102 346,48 грн.
Позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням: 102 346,48 грн (розмір збитку, заподіяного позивачеві - вартість відновлювального ремонту Т3) - 53 464,74 грн (сплачене страхове відшкодування - у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу) = 48 881,74 грн (різниця між розміром шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням).
Разом з тим, позивач зауважує, що належний йому автомобіль «Suzuki» р/н НОМЕР_5 , був його основним засобом пересування, пошкодження автомобіля в ДТП завдало йому душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан.
Таким чином, на думку позивача, моральна шкода, завдана протиправними діями відповідача, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб «Suzuki» р/н НОМЕР_5 , за його внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності і справедливості, має бути відшкодована у розмірі 10 000,00 грн.
Щодо правової позиції відповідача
17.10.2024 до суд надійшов відзив на позов, датований 14.10.2024, за підписом представника відповідача - адвоката Фоменко С.О. (діє на підставі ордеру) в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 70-74).
У відзиві звертається увага на те, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214282034 від 25.04.2023 посвідчує укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності відповідача, власника забезпеченого транспортного засобу «Ford», д.н.з. НОМЕР_7 , ПАТ «HACK «ОРАНТА» з 26.04.2023 по 25.04.2024. Страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, визначено 160 000,00 грн.
Наголошується, що позивач звернувся до СОД ТОВ «Клевер Експерт», не дочекавшись рішення про здійснення страхового відшкодування ПАТ «HACK «ОРАНТА». Таким чином на дату отримання листа від ПАТ «HACK «ОРАНТА» та відповідного відшкодування на банківський рахунок, позивач розумів, що не погоджується з розміром вказаного відшкодування, проте не заперечуючи проти вказаного рішення, погодився з розміром страхового відшкодування, не використавши своє право оскарження рішення про здійснення страхового відшкодування ПАТ «HACK «ОРАНТА».
Відповідач зауважує, що ліміт відповідальності відповідача за завдану майну шкоду 160 000,00 грн, що повністю покриває визначений позивачем розмір страхового відшкодування. Таким чином основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, лежить на страховику та саме він є належним відповідачем у справі про відшкодування шкоди в межах страхової суми, які не перевищує заявлений позивачем розмір вартості відновлювального ремонту.
Щодо наданої позивачем копії рахунку № ГДрС-0012172 від 01.09.2023, згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю «БІДІ ГРАНД» виставило рахунок з оплати ремонту у розмірі 131 697,08 грн, відповідач звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів оплати даного рахунку.
У відзиві зазначається, що з метою отримання додаткових доказів у справі адвокат відповідача звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ГРАНД» з адвокатським запитом, на який надано відповідь за змістом якої позивач 01.09.2023 звертався до станції технічного обслуговування автомобілів товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ГРАНД» для проведення ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Suzuki Grand Vitara, держ. номер НОМЕР_5 отриманих при ДТП пошкоджень. товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ГРАНД» виставило позивачуу рахунок № ГДрС-0012172 від 01.09.2023, однак зважаючи на значну суму, останній погодив виконання робіт не в повному обсязі. Зважаючи на це ремонтно-відновлювальні роботи були виконані товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ГРАНД» у погодженому клієнтом обсязі, що підтверджується Актом виконаних робіт № ГДрСА-000470 від 30.01.2024. Виконані роботи/надані послуги буди повністю оплачені позивачем відповідно до наданого Рахунку № ГДрСА-0001203 від 30.01.2024. Згідно з наданими товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ГРАНД» документами (акт виконаних робіт № ГДрСА-000470 від 30.01.2024, рахунок № ГДрСА-0001203 від 30.01.2024) вартість ремонту автомобіля позивача склала 54 346,54 грн. Таким чином надана оцінка вартості ремонту у розмірі 102 346,48 грн є надмірно завищеною.
Таким чином, відповідач наголошує, що фактичний розмір шкоди (вартість пошкодженого майна та виконання робіт) склав 54 346,54 грн. Ремонт був здійснений 30.01.2024, ПАТ «HACK «ОРАНТА» виплатило 29.09.2023 позивачу страхове відшкодування у розмірі 53 464,73 грн. Ремонт був здійснений через 4 місяці після зарахування страхового відшкодування на банківський рахунок позивача, з огляду на що, могла й збільшитись вартість запчастин та ремонтних робіт, що пояснює розбіжність між вартістю фактичним ремонтом та страховим відшкодуванням у розмірі 881,81 грн.
З огляду на наведене, на думку відповідача, відсутні підстави для відшкодування майнової шкоди у розмірі 48 881,74 грн.
Щодо заявленого розміру моральної шкоди, відповідач звертає увагу на те, що позивач не надав жодних належних і допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди, а саме: конкретних факторів, які вплинули на його психологічний та моральний стан; який його стан був до та після цього впливу; яких можливостей був позбавлений; яким чином порушено ритм його життя тощо.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
В матеріалах справи міститься копія постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 760/20625/23 (а.с. 9; https://reyestr.court.gov.ua/Review/114932203), в описовій частині якої вказано, зокрема, наступне: «Водій ОСОБА_2 28.08.2023 року о 13 год. 40 хв. керуючи т.з. «Форд», д.н.з. НОМЕР_7 , м. Києві по Повітрофлотському шляхопроводу не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з т.з. «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_4 , який в свою чергу відштовхнуло в т.з. «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_5 , які рухались попереду. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3 б, 13.1 ПДР України, тобто вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. На підставі вищевикладеного на ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №069466 від 28.08.2023 року.
ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнала.».
Вказаною постановою суду від 14.11.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В матеріалах справи наявна роздруківка сторінки веб-сайту https://kitsoft.kiev.ua з інформацією про те, що станом на 28.08.2023 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Ford Fusion», реєстраційний № НОМЕР_7 застрахована за полісом № НОМЕР_8 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (а.с. 10).
Також, в матеріалах справи міститься звіт про оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 328/08-23 з додатками (а.с. 14-23), об'єкт оцінки - Suzuki Grand Vitara д.р.н. НОМЕР_5 , дата оцінки - 29.09.2023; замовник - ОСОБА_1 , виконавець - СОД ТОВ «Клевер Експерт», з висновків якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту ТЗ становить - 102 346,48 грн; вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ складає 43 153,58 грн; вартість матеріального збитку без урахування ПДВ складає 38 925,51 грн (а.с. 13).
Зі змісту платіжної інструкції № 48822 від 29.09.2023 (а.с. 12) вбачається, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА здійснило переказ 53 464,73 грн отримувачу ТОВ «ВІДІ Гранд»; призначення платежу: «стр. відшк на ремонт автомоб. Suzuki Grand Vitara, д/н НОМЕР_5 . Дог. № 214282034 від 25.04.2023 р., власник ОСОБА_1 .»
Крім того, до позовної заяви долучено копії: листа ПАТ «НАСК «ОРАНТА» № 09-02-222635 від 28.09.2023 (а.с. 11); акту огляду транспортного засобу (а.с. 24-25); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Suzuki Grand Vitara», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с. 26); ремонтної калькуляції № 328/08-23 від 11.09.2023 (а.с. 27-29); фото-додатків пошкодженого транспортного засобу (а.с. 30-31); рахунку № ГДрС-0012172 від 01.09.2023 В матеріалах справи наявна роздруківка сторінки веб-сайту https://kitsoft.kiev.ua з інформацією про те, що станом на 28.08.2023 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Ford Fusion», реєстраційний № НОМЕР_7 застрахована за полісом № НОМЕР_8 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (а.с. 10); (а.с. 32-33); паспорту ОСОБА_1 (а.с. 39-40); картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (а.с. 41).
Стороною відповідача до відзиву додано копію полісу № 2182034 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за змістом якого відповідальність ОСОБА_2 , як власника забезпеченого транспортного засобу «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_7 у період з 26.04.2023 по 25.04.2024 за шкоду, заподіяну майну застраховано в межах суми 160 000,00 грн (а.с. 76).
На а.с. 77 міститься відповідь ТОВ «Віді Гранд» від 10.10.2024 на адвокатський запит наступного змісту:
«01.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до станції технічного обслуговування автомобілів ТОВ «ВІДІ ГРАНД» для проведення ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Suzuki Grand Vitara, держ. номер НОМЕР_5 (далі - автомобіль) отриманих при ДТП пошкоджень. ТОВ «ВІДІ ГРАНД» виставило ОСОБА_1 рахунок № ГДрС-0012172 від 01.09.2023, однак зважаючи на значну суму, останній погодив виконання робіт не у повному обсязі. Зважаючи на це ремонтно-відновлювальні роботи були виконані ТОВ «ВІДІ ГРАНД» у погодженому клієнтом обсязі, що підтверджується Актом виконаних робіт № ГДрСА-000470 від 30.01.2024.
Виконані роботи/надані послуги були повністю сплачені ОСОБА_1 відповідно до наданого Рахунку № ГДрСА -0001203 від 30.01.2024.»
До такої відповіді на адвокатський запит додано копію акту виконаних робіт від 30.01.2024 та рахунку № ГДрС-0001203 від 30.01.2024 на суму 54 346,54 грн (а.с. 78-79, 81).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування. Оскільки автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, позивач судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним.
Факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів (наприклад, див. постанову Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 591/3152/16-ц).
Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з вимогами цієї статті коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди (див. постанову Верховного Суду від 09.06.2021 у справ № справа № 766/13258/18, провадження № 61-13917св20).
Суд звертає увагу на те, що у разі здійснення відновлювального ремонту автомобіля, розмір збитків, які слід стягувати повинен підтверджуватися документами, що підтверджують перелік, обсяг і вартість робіт та витрачених матеріалів.
У разі не проведення ремонту відшкодуванню підлягає вартість матеріалів і робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі у майбутньому, що має бути підтверджена документально.
В справі, що є предметом розгляду, позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на проведення ремонту автомобіля, про перерахування коштів за проведений ремонт автомобіля, про закупівлю запчастин для проведення ремонту, натомість, відповідачем надано докази на спростування заявленої позивачем до відшкодування суми.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 147/66/17; постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 754/18047/21, провадження № 61-5156св23).
Водночас в Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (ст. 3 Закону № 1961-IV).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до положень ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.ч. 2, 4 ст. 14 ЦК України)
Положення зазначених норм права свідчить про зобов'язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов'язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 /провадження № 14-95цс20/).
З урахуванням встановлених обставин справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди
Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода зокрема полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21):
«Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)».
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Як вказано в постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 944/1122/21: «під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану».
У справі, що є предметом розгляду, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, сам по собі факт, що того, що рішенням суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не свідчить про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди, в т.ч. у визначеному ним розмірі, за умови ненадання належних та допустимих доказів та/або обґрунтування розрахунку на підтвердження визначеного ним розміру.
В даному конкретному випадку суд вважає, що позивачами не доведено, що пережиті ним негативні емоції досягли рівня «страждань», що може бути підставою для стягнення моральної шкоди.
Суд зауважує, що у повсякденному житті часом можуть виникати ситуації, коли особа зазнає негативних емоцій через певні дії/бездіяльність оточуючих, проте не кожен такий випадок свідчить про те, що такі негативні емоції досягли рівня страждань, і можуть бути трансформовані у грошовий еквівалент шляхом стягнення моральної шкоди з винуватця їх виникнення.
Позивач у справі, що є предметом розгляду, заявляючи вимоги про стягнення моральної шкоди в загальних рисах вказав, що зазнав душевних страждань у зв'язку з вимушеним позбавленням можливості певний час користуватися належним йому автомобілем. Проте, будь-яких конкретних даних (та доказів на їх підтвердження) щодо строку, яким він не міг користуватися належним йому автомобілем, позивач не надав.
Разом з тим, суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення моральної шкоди у заявленому розмірі, характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, у зв'язку з чим, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.
За таких обставин, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Положеннями пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).
Щодо судового збору
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи результат вирішення спору (відмову у позові), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич