Справа № 758/11268/24
3/758/4779/24
Категорія 156
30 жовтня 2024 року суддя Подільського районного суду міста Києва Будзан Л.Д., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
10 серпня 2024 року о 01 годин 30 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 211010», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , по вул. Газопровідна, 3А, в м. Києві, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Drager», результат огляду позитивний, становить 2,02 %, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
У судові засідання, призначені на 26 вересня 2024 року та 30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про час та місце розгляду був повідомлений належним чином.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України" (заява № 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Також, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарна Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами. Таким чином, неодноразова неявка позивача, яким було ініційовано судовий спір, без поважних причин у судове засідання цілком об'єктивно була розцінена судами, як зловживання сторони своїми процесуальними правами, що є неприпустимими.
На думку суду, неодноразова неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності до суду, яка повинна добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, свідчить про безпідставне умисне затягування справи та нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.
В силу вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до п. 2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 722128 від 10 серпня 2024 зафіксовано факт керування ОСОБА_1 10 серпня 2024 року о 01 годині 30 хвилин по вул. Газопровідна, 3А, у м. Києві, транспортним засобом «ВАЗ 211010», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
Протокол сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП, тому є належними доказом по справі. Крім того, будь-яких заяв, зауважень чи скарг після оформлення протоколу ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.
З відеозапису з бодікамер поліцейських № 476474 та № 472689 вбачається, що 10 серпня 2024 року був зупинений автомобіль «ВАЗ 211010», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 . При спілкуванні з водієм ОСОБА_1 , у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на що він погодився.
Факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою «Drager» від 10 серпня 2024 року о 01 год. 38 хв., відповідно до якого під час проведення огляду ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, встановленого результатом тестування у 2,02% проміле, який підписаний ОСОБА_1 власноручно.
Крім цього, факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння підтверджується також актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який засвідчено підписом інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 1 полку з (ОПБ) УПП м. Києва старшим лейтенантом поліції Оленою Дударенко.
Також факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підтверджується відеоматеріалами з нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Вище перелічені докази у розумінні ст. 251 КУпАП України суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять провину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі.
Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, настали в момент отримання результату проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння правопорушником на місці зупинення транспортного засобу.
Інших доказів, які б ставили під сумнів кваліфікацію дій правопорушника суду надано не було.
Вирішуючи питання про застосування до правопорушника виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд керується ст. 23 КУпАП, відповідно до якої, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення тимчасово не працює.
Обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушника згідно зі ст. 34 КУпАП та обтяжують відповідальність згідно зі ст. 35 КУпАП, відсутні.
Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує відповідальність правопорушника, вчинення правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, оскільки дана обставина є кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу та майновий стан правопорушника, відсутність обставин, що пом'якшують його відповідальність, та відсутність, що її обтяжують, а також - характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, а також необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.
На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушниці на користь держави в сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст. 33, ч. 1 ст. 44, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Положення ч. 2 ст. 308 КУпАП передбачають, що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Суддя Леся БУДЗАН