1-кс/754/2987/24
Справа № 754/15145/24
Іменем України
30 жовтня 2024 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання дізнавача відділу дізнання Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві лейтенант поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по матеріалах кримінального провадження, внесеного 26.10.2024до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105030000892 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
28 жовтня 2024 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання дізнавача, що погоджене прокурором, про накладення арешту на тимчасове вилучене майно, а саме:
- два фіскальних чека переказу коштів ТОВ «НОВА ПОШТА» з сумою до сплати у розмірі 3 600 грн. 20 коп. та 157 грн. 55 коп., які поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» № CRI 1010724;
- мобільний телефон марки «Samsung А50» чорного кольору, у розкладному чохлі чорного кольору, який поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» № WAR 1971169;
- пакування ТОВ «НОВА ПОШТА», а саме картонна коробка із наліпкою, на якій вказано номер накладної: «59001246432737», яку поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» № NRU 1402737;
- пакування ТОВ «НОВА ПОШТА», а саме пакет білого кольору, картонна коробка з-під термосу та термос червоного кольору, які поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України Головне слідче управління» № INZ 2002775.
Обґрунтовуючи клопотання, дізнавач посилається на те, що 26.10.2024 у порядку статті 208 КПК України було затримано ОСОБА_5 - як особу, що підозрювалась у вчиненні проступку, передбаченого частиною першою статті 309 КК України. В ході його затримання було здійснено особистий обшук та вилучено майно, в тому числі: мобільний телефон.
Дізнавач прохав накласти арешт на майно з метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, встановлення всіх об'єктивних обставин у кримінальному провадженні.
Позиції сторін кримінального провадження
Сторони кримінального провадження в судове засідання не з'явилися, про день та час судового засідання повідомлені належним чином. Дізнавач просив розглядати клопотання у його відсутності.
Установлені судом обставин із посиланням на докази, мотивів з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
У провадженні підрозділу дізнання Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 112024105030000892 від 26.10.2024 за частиною першою статті 309 КК України
Відомості до ЄРДР з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення частиною першою статті 309 КК України були внесені 26.10.2024 о 13 год 21 хв з фабулою «26.10.2024 приблизно о 12:30 за адресою АДРЕСА_1 працівниками поліції було зупинено ОСОБА_5 , який повідомив, що має при собі наркотичну речовину».
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 26.10.2024 дізнавачем у присутності двох понятих було здійснено особистий обшук підозрюваного адресою: АДРЕСА_1 .
У ході проведення особистого обшуку ОСОБА_5 було виявлено та вилучено:
-прозорий вакуумний пакет із рослиноподібною речовиною зеленого кольору, який поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» № RIC 2282392; упаковка з-під таблеток «Нітрогліцерин - Здоров'я» з трьома білими таблетками всередині та невідома речовина у вигляді поштової марки з різнокольоровим малюнком, які поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» № CRI 1010723; медичні препарати: 5 ємностей із назвою «Релакс» та 4 ємності з назвою «Ксила», які поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» № RIC 2282630;
-мобільний телефон марки «Samsung А50» чорного кольору, у розкладному чохлі чорного кольору, який поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» № WAR 1971169;
-пакування ТОВ «НОВА ПОШТА», а саме картонна коробка із наліпкою, на якій вказано номер накладної: «59001246432737», яку поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» № NRU 1402737;
-пакування ТОВ «НОВА ПОШТА», а саме пакет білого кольору, картонна коробка з-під термосу та термос червоного кольору, які поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України Головне слідче управління» № INZ 2002775.
Постановою дізнавача від 26.10.2024 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Постановою дізнавача від 26.10.2024 призначено судову експертизу матеріалів, речовин та виробів у кримінальному провадженні.
Постановою дізнавача від 26.10.2024 ОСОБА_5 звільнено у порядку статті 298-2 КПК України, оскільки протягом 24 годин не було вручено підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 КК України.
Щодо арешту тимчасово вилученого майна (мобільного телефону)
Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно з частиною третьою статті 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання слідча суддя враховує, що Верховний Суд неодноразово вирішував, що особистий обшук особи під час затримання визнається цим Судом складовою частиною затримання особи в порядку статті 208 КПК і не потребує окремого дозволу на його проведення. Тому для оцінки допустимості доказів, отриманих під час затримання особи, зокрема доказів, знайдених у ході особистого обшуку особи, слід виходити з того, чи було саме затримання законним у значенні статті 208 КПК, а саме чи існували обставини, які давали підстави для затримання (див. пункт 15 постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2020 року від 09 квітня 2024 року у справі № 369/4929/19 (провадження № 51-3929км23).
За висновками слідчого судді затримання і пов'язаний з ним обшук, під час якого було вилучено телефон, були законними.
За загальним правилом, згідно з частинами першою та другою статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене в частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватись та розпоряджатись певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Водночас, згідно з абзацом третім частини другої статті 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Отже, незважаючи на загальну заборону тимчасового вилучення мобільних терміналів систем зв'язку, існують виключення, зокрема: мобільний термінал може бути вилучений, якщо він "отриманий в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення", а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (частина п'ята статті 171 КПК України).
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (частина перша, пункт 7 частини другої статті 131, частина перша статті 170 КПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя має враховувати (частина третя статті 170, частина друга статті 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- відповідність майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов'язок довести (частина перша статті 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені частиною третьою статті 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
-може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
При цьому, у статті 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку статей 170-174 КПК України та згідно з частинами другої та третьої статті 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в частині першій статті 98 цього Кодексу.
Дізнавач прохав накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів. За версією дізнання ОСОБА_5 для замовлення наркотичного засобу невідомого походження використовував мобільний телефон марки «Samsung А50» чорного кольору, у розкладному чохлі чорного кольору.
Відповідно до частини першої статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Слідча суддя також враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (пункти 5, 6 частини другої статті 173 КПК України).
Відповідно до аналізу вказаних норм законодавства та виходячи з наданих доказів, слідчий суддя виснував, що арешт мобільного телефону, який визнаний речовим доказом, є обґрунтованим, оскільки:
1) вилучення мобільного телефону було здійснено під час законного затримання підозрюваного та оформлено протоколом, в якому детально обґрунтовано необхідність такої процесуальної дії. Таке вилучення не потребує окремого попереднього дозволу власника чи слідчого судді;
2) мобільний телефон при вчиненні можливого проступку, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, може використовуватися для придбання наркотичних речовин, може містити інформацію щодо продавців, тобто може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
3) його вилучення відповідає вимогам абзацу третього частини другої статті 168 КПК України, оскільки він є засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення, і відсутні обставини, які б підтверджували, що його власник надав вільний доступ до нього;
4) клопотання про арешт майна подано протягом наступного робочого дня, тобто своєчасно;
5) арешт мобільного телефону дозволяє зберегти його як речовий доказ та запобігти його знищенню та інформації, що міститься в ньому;
6) принцип недоторканності приватного життя не є абсолютним і може бути обмежений у випадках, передбачених законом. арешт є пропорційним і необхідним для забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження;
7) наслідки арешту майна для особи, яка є власником телефону. Немає підстав вважати, що така несе індивідуальний та надмірний тягар внаслідок арешту на майно. Обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами статті 219 КПК України. Надалі власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень статті 174 КПК України.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя, враховуючи принцип розумності та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, вважає, що для виконання завдань кримінального процесуального законодавства наявні правові підстави, визначені пунктом 1 частиною другою та частиною третьої статті 170 КПК, для накладення арешту на майно, оскільки воно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, і потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Слідча суддя вважає, що існує сукупність підстав вважати, що інше майно також є доказом кримінального правопорушення. Дізнавач довів необхідність арешту такого майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України
Керуючись ст.ст. 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання дізнавача відділу дізнання Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві лейтенант поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно- задовольнити.
Накласти арешт на майно, що було вилучено 26.10.2024 під час затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
-мобільний телефон марки «Samsung А50» чорного кольору, у розкладному чохлі чорного кольору, який поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» № WAR 1971169;
-пакування ТОВ «НОВА ПОШТА», а саме картонна коробка із наліпкою, на якій вказано номер накладної: «59001246432737», яку поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» № NRU 1402737;
-пакування ТОВ «НОВА ПОШТА», а саме пакет білого кольору, картонна коробка з-під термосу та термос червоного кольору, які поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України Головне слідче управління» № INZ 2002775;
-два фіскальних чека переказу коштів ТОВ «НОВА ПОШТА» з сумою до сплати у розмірі 3 600 грн 20 коп. та 157 грн 55 коп, які поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» № CRI 1010724.
Ухвала про арешт майна виконується негайно дізнавачем, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не викликалась в суд протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Слідча суддя ОСОБА_6