адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
24.10.2024 Справа № 917/1250/24
Суддя Паламарчук В.В. при секретарі судового засідання Кір'яковій Я.Г. розглянувши матеріали справи
за заявою Фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Представник заявника: відсутній
Встановив: до Господарського суду Полтавської області звернулася фізична особа ОСОБА_1 з заявою (вхід. №1311/24 від 31.07.2024) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/1250/24 та визначено головуючим у справі суддю Паламарчука В.В.
Ухвалою суду від 15.08.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху.
28.08.2024 від заявниці надійшла заява про усунення недоліків (вхід. №11433).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.09.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято судом до розгляду та призначено підготовче засідання на 24.10.2024. Зобов'язано заявницю надати суду:
- докази в підтвердження існування інших обставин, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності), враховуючи дати укладення кредитних договорів;
- належні та допустимі докази (засвідчені; підписані ЕЦП), які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань;
- належні докази на підтвердження письмових пояснень з приводу того, на які потреби були направлені кредитні кошти.
Вимоги ухвали суду від 06.09.2024 ОСОБА_1 не виконані.
09.10.2024 через систему Електронний суд від представника заявника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості представнику прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції (вхід. №13406).
Враховуючи те, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.09.2024 явка боржника у судове засідання обов'язковою не визнавалась, представник боржника, як і сам боржник не позбавлені права подати до суду докази, письмові пояснення та клопотання в електронному вигляді на електронну адресу суду, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянувши в підготовчому засіданні надані заявницею документи, дослідивши надані суду докази, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд зазначає наступне.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою Четвертою.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Отже, про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами і вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 зазначила, що її кредитна історія розпочалась в 2019 році з початком пандемії. Втрата роботи, хвороба матері призвело до взяття мікрозайму. Проте коштів не вистачало, тому заявниця оформлювала інші кредити, щоб перекрити попередні.
За таких обставин, за її особистими підрахунками ОСОБА_1 наявна заборгованість перед 1 банком і 10 мікрофінансовими організаціями на суму приблизно більше 760 522,65 грн.
Так згідно зі списком кредиторів, долученого до заяви, станом на 30.07.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед: ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" (первинний кредитор АТ "РАЙФАЙЗЕН БАНК", АТ "ПУМБ" (за 2 кредитними договорами), ТОВ "ФІНФОРС" (первинний кредитор ТОВ "СС ЛОУН"), ТОВ "ФІНФОРС" (первинний кредитор "ТОВ "МІСТЕР КЕШ"), ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (первинний кредитор ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ") (первинний кредитор ТОВ "1 Безпечне Агентство необхідних кредитів"), ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (первинний кредитор ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ") (первинний кредитор ТОВ "МАНІФОЮ"), ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "ІНСТАФІНАНС", ТОВ СВЕА ФІНАНС" (попередня назва ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА) (первинний кредитор - ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", ФК "ПРЕМІУМ АКТИВ" (вторинний фактор - ТОВ ФК "ТЕХФІНАНС") (первинний фактор - ТОВ "КРЕДИТПРОМІНВЕСТ") (первинний кредитор - ТОВ "ФК "Є ГРОШІ КОМ"), ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" (первинний кредитор - ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА"), ТОВ "БІЗПОЗИКА", ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" (первинний кредитор - ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА"), проте самих договорів за якими наявна заборгованість, до заяви не додано.
Боржник зазначає, що нею проводилась досудова робота в частині складання запитів до кредиторів з вимогою про надання інформації про стан справ по кредитам і позикам. Відповіді, що надійшли, додаються. Також були додатково направлені адвокатські запити щодо підтвердження наявності заборгованості боржника перед кредиторами.
Разом з тим, заявниця повідомляє суд, що вона не працевлаштована, має нерегулярні виплати на підробітках в сумі 10 500,00грн; має у власності нерухоме майно (на праві спільної часткової власності 1/4); зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (відповідно до розписки від 04.04.2024); не зареєстровані і не проживають за фактичним місцем проживання, однак мають родинні зв'язки: сестра - ОСОБА_2 (відмовилась надавати відомості про себе).
ОСОБА_1 у заяві правовою підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначає п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ (існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). При цьому заявник зазначає таке: "У період пандемії, коли я втратила роботу, моя фінансова ситуація раптово стала надзвичайно нестабільною. Витрати на повсякдненні потреби, в тому числі на оплату житла та медичні послуги стрімко зросли, тоді як джерела доходу зменшилися або зникли зовсім. Щоб впоратися з негайними фінансовими вимогами, я звернулась до мікрозаймів. Це був досить швидкий та легкий спосіб отримати необхідні кошти, але відсотки за такі позики були дуже високими... Спроби залучити додаткові доходи через додаткову роботу також майже не принесли результату через загальний економічний спад та обмеження, пов'язані з пандемією. Незважаючи на всі мої зусилля, борг лише зростав, оскільки високі відсотки за мікрозаймами та кредитами стали невпинним тягарем".
На підставі зазначеного, заявник просить суд відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність.
Завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що зазначені боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до положень ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
У відповідності до положень ст. 116 КУзПБ обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, що також передбачено п.п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
ОСОБА_1 у заяві про відкриття у справі про неплатоспроможність зазначає про наявність у неї заборгованості перед 1 банком та 10 мікрофінансовими організаціями у загальному розмірі понад 760 522,65грн та відсутність фінансових можливостей для погашення зазначеної заборгованості.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Разом з цим, заявницею не надано належних доказів в частині (зокрема, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог всіх кредиторів заявника (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, доказів їх часткового виконання, а також строку їх виконання згідно з договорами.
Надані заявником у якості доказів договори, укладені фізичною особою з фінансовими установами, можуть свідчити про домовленість сторін договорів та можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов'язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов'язанням лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами.
Суд зазначає, що копії кредитних договорів, які надані заявником, не підтверджують самого факту отримання останнім грошових коштів від кредиторів, а відтак і наявності заборгованості заявника перед такими кредиторами.
Надані заявником копії виписок за картковими рахунками, не є належним доказом, оскільки вони не підтверджують отримання заявником грошових коштів від зазначених ним кредиторів та наявної заборгованості у боржника, а лише відображають рух коштів у певний період.
Таким чином, відсутність доказів наявності первинної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суд надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи, що у відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість, покладений на заявника, суд не приймає посилання боржника на те, що не може бути підставою для відмови у відкритті проваджений у справі про неплатоспроможність боржника сам лише факт ненадання кредитних договорів зі всіма заявленими кредиторами, виписок по рахунках та довідок банків та інших фінансових установ щодо розміру заборгованості та часткове надання кредитних договорів та виписок по рахункам щодо стану заборгованості, а також зважаючи на надання доказів направлення боржником запитів до його кредиторів щодо надання кредитних договорів (договорів позики), виписок по рахункам та довідок про стан заборгованості.
За приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Частиною 4 статті 116 КУзПБ визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Суд вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти суду та кредиторам у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань.
Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника.
Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточняється та погоджується з кредиторами.
У відповідності до статті 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021р. у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022р. у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на сумлінній співпраці боржника з кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Як встановлено судом, боржником долучено проект плану реструктуризації боргів, відповідно до якого запропоновано до списання 660 922,65грн з загальної кредиторської заборгованості в сумі 760 522,65грн.
Разом з тим, боржник зазначає, що на погашення вимог кредиторів планує виділяти суму лише у розмірі 1 660,00грн в місяць, оскільки нерегулярні виплати в середньому на місяць складають 10 500,00грн, а загальні витрати боржника в місяць становлять 8 840,00грн.
Однак, додані до матеріалів справи розписки за змістом яких заявник стверджує про наявність відповідних витрат та про отримання виплат, не є належними доказами, які підтверджують зазначені факти.
Одночасно, суд звертає увагу, що План реструктуризації повинен містити саме умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, а не по суті списання частини заборгованості.
Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду №925/473/20 від 25.08.2021р.
Однак, на думку суду, за поданим боржником планом реструктуризації основною метою погашення боргу перед кредитором є його списання на 87%, що не узгоджується з правовою природою процедури реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи, яка застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника, шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань перед кредиторами за планом реструктуризації, а лише засвідчує про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про його неплатоспроможність за формальними ознаками та створення умов щодо порушення інтересів кредиторів на отримання належного боргу з боржника.
Разом з тим, матеріали заяви не містять повної інформації щодо витрачання заявником коштів отриманих за кредитними договорами.
Посилання на пандемію та неможливість працевлаштування, як на підставу невиконання грошового зобов'язання, суд не приймає, так як зазначені факти не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Як вбачається із поданих суду документів, боржником долучено до заяви про відкриття провадження у справі декларації про майновий стан: за 2021-2023 роки та станом на 01.06.2024 року. У даних деклараціях про майновий стан боржника, у відповідних рядках відмічено "члени сім'ї не надали інформації".
Водночас, до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була їй для заповнення декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Отже, подані декларації про майновий стан боржника за 2021-2023 роки та 2024 рік не можуть вважатись належним доказом виконання заявником пункту 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Зазначені заявником обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не знайшло свого документального підтвердження, тобто не доведено належними доказами.
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 119 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Частиною 3 статті 119 КУзПБ передбачено, що за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав у розумінні ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у справі.
З урахуванням частини 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись статтями 1, 2, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Залишити без розгляду заяву арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.11.2024р.
Суддя Паламарчук В.В.